Рішення № 75361660, 18.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2841/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером)

представника відповідача - Тарановського Р.В. (по довіреності)

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф 1576-25 від 29.03.2018 року.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов обґрунтований тим, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки є інвалідом з дитинства 3 групи, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси та отримує державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства 3 групи, а тому вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, з відзиву на позовну заяву (аркуші справи 38-40) вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача станом на 31.01.2018 року становить 9438 грн., у податкового органу не має даних про звільнення позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому вимога є правомірною та скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець та з 30.04.2013 року є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії Б №139169 (аркуш справи 12).

Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1576-25 від 29.03.2018 року, якою зобов'язано позивача сплатити борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9438 грн. (аркуш справи 14).

Позивач не погодився з правомірністю зазначеної вимоги та оскаржив її в адміністративному порядку до ДФС України зазначивши про наявність у позивача пільг щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та надавши докази отримання соціальної допомоги в зв'язку з інвалідністю (аркуш справи 15).

Однак, рішенням ДФС України №7723/Л/99-99-11-02-02-25 від 29.05.2018 року скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1576-25 від 29.03.2018 року - без змін (аркуші справи 17-19), що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4, 5, 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у п. 4, 5-1 ч.1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз'ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №033189 від 07.10.2009 року ОСОБА_4, яка після шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії І-ЖД №173275 від 30.06.2012 року, є інвалідом з дитинства III групи, інвалідність встановлено безстроково (аркуш справи 21-22).

На підтвердження факту отримання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства 3 групи позивач надав копію посвідчення Серії НОМЕР_2, виписку за картковим рахунком клієнта за період з 01.04.2018 року по 08.06.2018 року та довідку Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси №2875 від 25.06.2018 року (аркуші справи 20, 23-25, 44).

Таким чином, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільняється від сплати єдиного внеску, оскільки є особою з інвалідністю та отримує відповідно до закону соціальну допомогу.

З огляду на надані позивачем докази, представник відповідача фактично не заперечує відсутність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного внеску, проте посилається на дані ІС «Податковий блок», які містять інформацію про наявну у позивач заборгованість та відсутність даних про наявність пільг у позивача по сплаті єдиного внеску.

Однак, суд не приймає до уваги такі доводи відповідача, оскільки за умови правомірності вимоги, позивач має сплатити борг, який у нього відсутній в силу приписів законодавства.

Крім того, під час адміністративного оскарження вимоги по сплаті боргу до ДФС України позивачем надавалися докази наявності у нього пільг щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та при таких обставинах податковий орган мав скасувати таку вимогу з врахуванням відсутності у позивача обов'язку щодо сплати єдиного внеску, однак ДФС України вимогу не скасувала.

Також, суд звертає увагу на наявність в справі доказів щодо надання позивачем до органів ДФС доказів звільнення від сплати єдиного соціального внеску в 2016 році з проханням списання боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів правомірність вимоги, а наявність пільг у позивача щодо сплати єдиного внеску підтверджується належними доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф 1576-25 від 29.03.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф 1576-25 від 29.03.2018 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п. 15.5 ч. 1 розділу VІІ Перехідних положень КАС України учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.07.2018 року.

Суддя Л.І. Свида

.