Рішення № 75361488, 16.07.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. справа № 809/1029/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федів А.В.,

представника позивача Федорців О.О.,

розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення податкового боргу в розмірі 19 503 401,62 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2018 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач, ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») про стягнення податкового боргу в розмірі 19 503 401,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на додану вартість, орендної плати з юридичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток, штрафних санкцій та пені у загальній сумі 19 503 401,62 грн.

15.06.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26.06.2018 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, з посиланням на ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 призначено судовий розгляд даної адміністративної справи в судовому засіданні.

Відповідачем на виконання пункту 3 ухвали про відкриття провадження 06.07.2018 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подано відзив №09-02/910 від 05.07.2018, в якому представник відповідача визнав заявлену позивачем суму боргу, однак просить розстрочити сплату податкового боргу в розмірі 19 503 401,62 грн., починаючи з серпня 2018 року по серпень 2021 року (включно), щомісячно рівними частинами по 541 761,61 грн. (а.с. 76-80).

12.07.2018 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду відповідачем подано заяву від 11.07.2018, в якій директор відповідача зазначає, що у зв'язку із проведеним детальним аналізом фінансового стану підприємства та оцінивши усі можливі ризики, що можуть призвести до неплатоспроможності підприємства, є підстави для застосування судом п. 2 ч. 6 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України щодо відстрочення виконання судового рішення терміном на один рік. А тому просить змінити прохальну частину відзиву та відстрочити ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» сплату податкового боргу з податку на додану вартість, орендної плати з юридичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток у загальній сумі 19 503 401,62 грн. терміном на один рік (а.с. 167).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 166).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, письмові докази та матеріали в їх сукупності, судом встановлено наступне.

07.06.2002 здійснено державну реєстрацію юридичної особи дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 38-42). Відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, що покладає на нього обов'язок сплачувати у встановленому порядку і розмірі передбачені законодавством податки та збори.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пункт 16.1.3), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.

В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 стаття 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 цієї статті встановлено, що зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

На підставі вищевказаних норм Податкового кодексу України, відповідачем подано до ДПІ у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

- податкову декларацію на додану вартість від 20.11.2017 на суму 230 883,00 грн. (а.с. 20);

- податкову декларацію на додану вартість від 28.12.2017 на суму 2 448 487,00 грн. (а.с. 21);

- податкову декларацію на додану вартість від 20.12.2017 на суму 1 195 043,00 грн. (а.с. 22);

- податкову декларацію на додану вартість від 29.12.2017 на суму 3 992 524,00 грн. (а.с. 23);

- податкову декларацію на додану вартість від 18.01.2018 на суму 2 813 395,00 грн. (а.с. 24);

- податкову декларацію на додану вартість від 20.02.2018 на суму 22 636,00 грн. (а.с. 25);

- податкову декларацію на додану вартість від 19.03.2018 на суму 1 337 463,00 грн. (а.с. 26);

- податкову декларацію на додану вартість від 18.04.2018 на суму 3 712 410,00 грн. (а.с. 27);

- податкову декларацію на додану вартість від 18.05.2018 на суму 848 841,00 грн. (а.с. 28).

Окрім того, на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 29.12.2018 за звітний період лютий 2017 року позивачем самостійно визначено зобов'язання на суму 805 000,00 грн. та штраф у розмірі 24 150,00 грн. (а.с. 29).

Суд зазначає, що у відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, податкові зобов'язання відповідача зі сплати податку на додану вартість згідно вищезазначених декларацій у відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України є узгодженими з моменту подання таких декларацій.

Суд звертає також увагу на те, що за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених платником податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 03.11.2017 по 27.04.2018 позивачем нараховано пеню в розмірі 584 648,72 грн. (а.с. 65).

Судом також встановлено, що згідно вимог п. 20.1 ст. 20, ст. 77 та п. 82.1 ст. 82 ПК України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області №913 від 16.09.2016, посадовими особами позивача проведена планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки складено акт №716/09-19-14-01/31790584 від 24.11.2016, яким зроблено висновки, зокрема, про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 210 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 588 423,00 грн. (а.с. 32-55).

З урахуванням вказаних висновків, 09.12.2016 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003541406 про збільшення відповідачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму 882 945,00 грн., в тому числі 588 423,00 грн. за основним платежем та 294 522,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 30).

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідач не оскаржував.

Судом також з'ясовано, що позивачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати відповідачем до бюджету узгодженої суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 20.05.2016 по 21.02.2017, за результатами якої 23.01.2018 складено акт №1067/09-19-55-01 (а.с. 57). У даному акті зафіксовано порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, чим порушено вимоги п. 57.1 та 57.3 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України.

Як наслідок, позивачем 02.02.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0008405501, яким відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 417 878,25 грн. за платежем ПДВ (а.с. 56).

Дане податкове повідомлення-рішення відповідач також не оскаржував.

Згідно пункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (пункт 285.2 статті 285 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. (пункт 287.3 стаття 287 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи слідує, що позивачем 20.02.2017 подано до відповідача податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, якою визначено податкове зобов'язання з плати за землю за в загальному розмірі 212 791,38грн. з щомісячною сплатою за період січень-листопад 17 732,62 грн. та за грудень 17 732,56 грн. (а.с. 58-59)

Однак, відповідачем допущено порушення порядок сплати суми зобов'язання за період серпень-грудень 2017 року, у зв'язку з чим допущена сума податкового боргу по основному зобов'язанню у розмірі 88 663,04 грн. Пеня, нарахована по орендній платі з юридичних осіб за період 23.10.2017-26.01.2018, становить 6 061,56 грн. Вказане підтверджується інтегрованою карткою платника по орендній платі з юридичних осіб (а.с. 62).

Крім того, як встановлено матеріалами справами та не заперечується представником відповідача, за відповідачем рахується також заборгованість з податку на прибуток в сумі 78 217,13 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем суми пені, яка нарахована за період з 15.11.2017 по 25.01.2018 (а.с. 60) та з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14 155,92 грн. (а.с. 61).

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ю» за №1832-25 від 30.04.2014 (а.с. 19), яку відповідач отримав 30.04.2014, однак залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, 19 316 303,97 грн. податку на додану вартість, 94 724,60 грн. податку по орендній платі з юридичних осіб, 78 217,13 грн. податку на прибуток та 14 155,92 грн. податку на доходи фізичних осіб утворюють податковий борг відповідача в загальній сумі 19 503 401,62 грн., який ним не сплачено.

Наявність податкового боргу підтверджується довідкою про борг за платежами по ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (а.с. 18) та інтегрованими картками платника податку - відповідача за платежами: податок на додану вартість, орендна плата з юридичних осіб, податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток (а.с. 60-65).

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

За таких обставин, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 19 503 401,62 грн. є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню. Як наслідок, заявлені позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про відстрочення суми боргу, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень частин 1 та 5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Згідно вимог частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, на виконання положень пунктів 1 та 3 частини 4 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Так, як слідує зі змісту відзиву, у зв'язку із несприятливою економічною ситуацією, що склалась у державі, відповідач не взмозі в повному обсязі сплачувати свої податкові зобов'язання, внаслідок чого утворився податковий борг перед державою в розмірі 19 503 401,62 грн. Директор відповідача зазначає, що на даний час у ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відсутні кошти для сплати податків в повному обсязі, про що свідчить довідка з банківської установи ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» №02-5/6-5/08-300 від 04.07.2018, згідно якої станом на 04.07.2018 залишок коштів на рахунку відповідача складає 1 556,91 грн. Крім того, сума податкового боргу є достатньо великою, і сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності відповідача та його неплатоспроможності. Причиною такого скрутного фінансового становища являється й те, що основним видом діяльності підприємства є будівництво, реконструкція та ремонт автомобільних доріг, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету, а враховуючи суспільно-політичну ситуацію в країні, фінансування не завжди відбувається вчасно та в повному об'ємі. Окрім того, на підприємстві існує дебіторська заборгованість в розмірі 63 335,00 грн., яка виникла внаслідок неспроможності контрагентів позивача виконати свої зобов'язання. Дана заборгованість є істотним активом підприємства, за допомогою якого можна буде погасити заборгованість по податках. Також відмічено, що робота по погашенню дебіторської заборгованості активно ведеться, про що свідчать подані позовні заяви та судові рішення на суму 51 169 213,40 грн.

На підтвердження фактичних обставин, зазначених у відзиві, директором підприємства долучено: довідку №01-05/907 від 06.07.2018 про заборгованість по заробітній платі працівникам відповідача станом на 06.07.2018 (а.с. 85), звіт про фінансовий стан на 31.03.2018 (а.с. 86), консолідований звіт про фінансові результати за І квартал 2018 року (а.с. 87), характеристику дебіторської заборгованості і зобов'язань (а.с. 88), динаміку обсягів виробництва та реалізації підприємства (а.с. 89), аналіз фінансових результатів (а.с. 90), оцінка капіталу (а.с. 91), зміни майнового стану підприємства (а.с. 92), характеристика основних та оборотних засобів (а.с. 93, 94), договори з надання послуг (а.с. 96-125), рішення та ухвали господарського суду Івано-Франківської області (а.с. 126-140) та копі позовних заяв (а.с. 141-165).

Враховуючи положення ч. 6 ст. 246 КАС України, суд дійшов висновку про можливість надання Дочірньому підприємству «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відстрочення виконання судового рішення терміном на один рік з моменту його ухвалення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31790584, вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004) в дохід бюджету податковий борг в сумі 19 503 401 (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот три тисячі чотириста одну) грн.62 коп. з розрахункових рахунків в банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Відстрочити виконання судового рішення дочірньому підприємству «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» сплату податкового боргу з податку на додану вартість, орендної плати з юридичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток у загальній сумі 19 503 401 (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот три тисячі чотириста одну) грн.62 коп. терміном на один рік з моменту його ухвалення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463).

Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»: вул. Є. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ31790584.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 18 липня 2018 р.