Постанова № 75359901, 17.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/1937/16Головуючий у 1-й інстанції Дубина Л.А.Пр. № 22-ц/778/1111/18Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді - доповідача) Гончар М.С.

суддів Крилової О.В., Кухаря С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування») до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернулось до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку регресу в розмірі 89190 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 23.06.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Мitsubishi», д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, та «lехиs», д/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у АТ «СК «АХА Страхування», транспортний засіб «Мitsubishi», д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Згідно із звітом про оцінку, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мitsubishi», д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 98153,39 грн. Згідно із умовами Договору, на підставі страхового акту №1.003.15.09172/VESKO14821 від 03.07.2015, рахунку зі станції технічного обслуговування, та зібраних документів розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб складає 89190,00 грн.

Відповідно до умов договору страхування АТ «СК «АХА Страхування» відшкодувало ОСОБА_5 витрати на ремонт автомобіля в сумі 89190,00 грн., в т.ч. 2614,00 грн. - в рахунок суми несплачених страхових платежів, та 86576,00 грн. - на рахунок станції технічного обслуговування.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, останньому страховою компанією надсилалась відповідна вимога, проте відповідач ухиляється від відшкодування коштів на користь позивача у добровільному порядку.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року (а.с. 129-130) позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» суму страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 89190,0 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2017 року (а.с. 182) заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 просив (а.с. 186-189) заочне рішення суду першої скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В автоматизованому порядку у цій справі визначено склад колегії суддів апеляційного суду (головуючий суддя (суддя-доповідач) Трофимова Д.А., судді Крилова О.В. та Кухар С.В. а.с. 193).

З 15.12.107 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, тому його нормами має керуватись апеляційний суд при апеляційному перегляді цієї справи.

Ухвалою апеляційного суду від 15 січня 2018 року (суддя-доповідач Трофимова Д.А.) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 194), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (а.с. 196).

В автоматизованому порядку 18.04.2018 року у цій справі визначено суддю - доповідача Гончар М.С. замість Трофимової Д.А. у зв'язку із тривалою хворобою останньої (а.с. 201-202).

Оскільки, матеріали цієї справи не містили поштових повідомлень про отримання учасниками цієї справи копії ухвали апеляційного суду про відкриття провадження у цій справі, то апеляційним судом повторно було надіслано копію останньої учасникам справи (а.с.204).

Позивач у встановлений апеляційним судом строк на адресу апеляційного суду відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі не надавав.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута апеляційним судом протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Однак, у період з 04.06.2018 року по 13.07.2018 року суддя-доповідач перебувала у відпустці, а у період з 02.06.2018 року по 03.06.2018 року та у період з 14.07.2018 року по 15.07.2018 року мали місце вихідні дні (довідка а.с.208).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1), … змінити рішення (п.2).

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є рішення, постанови.

Згідно із ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для …зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати…в зміні його мотивувальної або резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

В силу вимог ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута апеляційним судом протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Однак, у період з 04.06.2018 року по 13.07.2018 року суддя-доповідач перебувала у відпустці, а у період з 02.06.2018 року по 03.06.2018 року та у період з 14.07.2018 року по 15.07.2018 року мали місце вихідні дні (довідка а.с. 208).

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 69, 88, 212-215, 224-228 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. ст. 993, 1166, 1167, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про страхування», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача в порядку регресу у цій справі.

Проте із такими висновками суду першої інстанції можна погодитись лише частково з наступних підстав.

При перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд виходить із положень ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинних на час постановлення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (08 листопада 2016 року).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає лише частково.

Так, хоча суд першої інстанції правильно виходив у цій справі із того, що в силу вимог ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач ПрАТ «СК «АХА Страхування» має право на компенсацію суми здійсненого ним на користь потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді 23.06.2015 року ОСОБА_5, як власника автомобілю марки «Мitsubishi», д/н НОМЕР_1, страхового відшкодування у розмірі 89190,0 грн. (а.с. 68), а також в силу вимог ст. 88 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, понесених судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1378,00 грн. саме за рахунок ОСОБА_2, останній є належним відповідачем у цій справі.

Оскільки:

-саме ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди 23.06.2015 року керував автомобілем «lехиs», д/н НОМЕР_2, хоча власником якого є інша фізична особа - ОСОБА_7,

-саме ОСОБА_2 визнаний винуватцем цього ДТП, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі ЄУН № 334/5210/15-ц, яка набрала законної сили (копія а.с. 29-30);

-на ОСОБА_2 розповсюджується страховий поліс № АІ /4454508 від 27.03.2015 року ПрАТ «СК «Україна» (копія а.с. 93, 190).

- - саме виключним правом ПрАТ «СК «АХА Страхування», до якого перейшло це право вимоги від потерпілого ОСОБА_5 після виплати страхового відшкодування, є право обирати: чи звертатись із позовом про відшкодування шкоди до страхової компанії, в якій застрахована на час ДТП цивільна відповідальність по автомобілю «lехиs», д/н НОМЕР_2, чи безпосередньо до винуватця ДТП - ОСОБА_2, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808 цс 15; ОСОБА_2, як заподіювач шкоди, не позбавлений у подальшому можливості пред'явити майнові вимоги до будь-якої страхової компанії, в якій була застрахована його цивільна - правова відповідальність на час ДТП 23.06.2015 року .

Разом із тим, суд першої інстанції не звернув належної уваги на правильні посилання відповідача ОСОБА_2 в його заяві про перегляд заочного рішення у цій справі (а.с. 135-138) про те, що у даному випадку мають місце відносини з приводу відшкодування шкоди саме «в порядку суброгації», а не «в порядку регресу».

Оскільки, встановлено, що позивач ПрАТ «СК «АХА Страхування», яка здійснила виплату потерпілому страхового відшкодування, є страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 65011а4е від 04.12.2014 року, укладеним із ОСОБА_5 (а.с. 5-16), а не страхувальником в силу вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому зайвими є в оскаржуємому рішенні слова «в порядку регресу», а також посилання суду першої інстанції у цій справі на статті, що регулюють відносини «в порядку регресу».

Однак, ці порушення норм процесуального права суду першої інстанції у цій справі не призвели до неправильного вирішення останнім цієї справи по суті, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення в силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 слід задовольнити частково; заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року у цій справі слід змінити в частини правового обґрунтування задоволення позову позивача; в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Оскаржуємим рішенням суд першої інстанції правильно, з дотримання вимог ст. 88 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

Також в силу вимог ст. 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.29017 року, у разі задоволення апеляційної скарги відповідача лише частково при вищевикладених обставинах, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом апеляційної інстанції, у тому числі у вигляді судового збору (а.с. 185), сплаченого відповідачем при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 10 ч. 4, 88, 212-215 ЦК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст.ст. 7, 12, 141, 367-368, 371 - 372, 374 - 376, 381-384, п. п. 8, 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2016 року у цій справі змінити в частини правового обґрунтування задоволення позову позивача.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову апеляційного суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюються з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 17 липня 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Крилова О.В.Кухар С.В.