Рішення № 75359510, 12.06.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.06.2018

Справа № 334/1387/18

Провадження № 2/334/2255/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі ОСОБА_4 міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ :

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_3 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі ОСОБА_4 міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтований тим, що 1 липня 2017 року померла ОСОБА_6, яка є тіткою позивача. За життя померла не склала заповіт. Інших спадкоємців в ОСОБА_6 немає.

Позивач в установлений строк звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте йому було відмовлено, в зв’язку із відсутністю правовстановлюючі документи на майно, яке належало спадкодавцю.

Відповідно до правовстановлюючих документів будинок №200 по вул. М. Грушевського в м. Запоріжжі належав на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку. 12 серпня 1998 року ОСОБА_7 помер.

Після померлого ОСОБА_7 спадщину прийняла дружина померлого ОСОБА_8, відповідно до положень ст. ст. 548, 549 ЦК України(в редакції 1963 року).

23 вересня 2008 року ОСОБА_8 померла. За життя померла ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, зі змісту якого вбачається, що належний їй на праві власності житловий будинок №200 по вул. М. Грушевського в м. Запоріжжі, вона заповідала ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11 по ? часті кожному.

Після смерті ОСОБА_8 спадкоємці за заповітом: позивач, ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулися із заявою до Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом.

Спадкоємці ОСОБА_10 та ОСОБА_9 подали до Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщина на користь ОСОБА_3

Постановою державного нотаріуса Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори від 2 лютого 2018 року ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Позивач просить визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки житлового будинку №200 по вул. Михайла Грушевського (колишня Ульянова) у м. Запоріжжя в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка сталася 23 вересня 2008 року; 1/4 частки житлового будинку №200 по вул. Михайла Грушевського (колишня Ульянова) у м. Запоріжжя в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка сталася 1 липня 2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву. Надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засідання не заперечував щодо задоволення позову.

Треті особа в судове засідання не з’явилася, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 20 листопада 1959 року відділом комунального господарства виконкому міської ради депутатів трудящих м. Запоріжжя ОСОБА_7 надано земельну ділянку. (а.с.12)

Відповідно до висновку про реєстрацію домоволодіння (а.с.14) домоволодіння по вул. Ульянова №200 у м. Запоріжжя встановлено право власності за ОСОБА_7

Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_12 помер 10 серпня 1998 року (а.с.15)

Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_13 уклали шлюб (а.с.16) Після реєстрації шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_7.

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 померла 23 вересня 2008 року (а.с.17).

Відповідно до заповіту ОСОБА_8 (а.с.18) на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належний їй на праві приватної власності житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ульянова 200, заповідає ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_6 по ? частині кожному.

Постановою державного нотаріуса Другої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори від 2.02.2018 року відмовлено ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, який належав померлій ОСОБА_8 (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_14 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.21)

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_14 помер 9 червня 2005 року.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 є сином ОСОБА_14 та ОСОБА_9

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_15 є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.24) ОСОБА_16 та ОСОБА_15 уклали шлюб 26 квітня 1966 року. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_15 змінила прізвище на ОСОБА_16.

Відповідно до свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_16 та ОСОБА_17 розірвали шлюб. (а.с.26)

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.27-28) ОСОБА_18 та ОСОБА_17 уклали шлюб 17 листопада 1983 року. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_17 змінила прізвище на ОСОБА_18.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла 1 липня 2017 року. (а.с.8)

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округа ОСОБА_5 від 21.01.2018 року відмовлено ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, який належав померлій ОСОБА_6 (а.с.10).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ч.2 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

На підставі сукупності вищевказаних письмових доказів судом встановлено, що ОСОБА_8 станом на час своєї смерті мала право власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Михайла Грушевського (колишня Ульянова) №200, що залишився після смерті ОСОБА_7 Зокрема, ОСОБА_8 станом на час смерті ОСОБА_7 постійно проживала разом з ним та прийняла спадщину після нього в порядку ст. 549 ЦК УРСР, що діяв на час відкриття спадщини.

Отже, ОСОБА_3 з урахуванням відмов спадкоємців ОСОБА_9, ОСОБА_10 від прийняття спадщини за заповітом часток житлового будинку на його користь в порядку ст. 1274 ЦК України, має право на спадкування за заповітом ? частини житлового будинку, яке належало ОСОБА_8 станом на час її смерті. Також ОСОБА_6 за життя мала право на спадкування за заповітом ? частини житлового будинку, яке належало ОСОБА_8 станом на час її смерті. При цьому той факт, що ОСОБА_8 не оформила права на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 не має правового значення, адже згідно зі ст. 548 ЦК України воно належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з поданими письмовими доказами ОСОБА_3 є племінником померлої ОСОБА_6 і, таким чином позивач відповідно до положень ст. 1265 ЦК України відноситься до п’ятої черги спадкоємців за законом.

Інші спадкоємці після померлої ОСОБА_6 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталися.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5 передбачено, що "видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна". Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" також роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_3 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі ОСОБА_4 міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки житлового будинку №200 по вул. Михайла Грушевського (колишня Ульянова) у м. Запоріжжя в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка сталася 23 вересня 2008 року.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частки житлового будинку №200 по вул. Михайла Грушевського (колишня Ульянова) у м. Запоріжжя в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка сталася 1 липня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений 14 червня 2018 року.

Суддя О.М. Гнатюк