Вирок № 75359061, 17.07.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2092/16-к

Провадження № 1-кп/309/47/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатськоъ області

в складі колегії суддів: Сідей Я.Я. (головуючого), Волощук О.Я., Кемінь В.Д.

з участю секретаря судового засідання: Раковці Г.Ю., Форкош Д.З.

прокурора: Варга Ю.Ю., Дьолог Я.В.

захисників: Беран М.І., Русин І.М., Коваленко О.М.

адвокатів потерпілих: ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження №12013070160000626 від 28.03.2013 року відносно:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, українця, громадянина України, уродженця с. Новоселиця Тячівського району Закарпатської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 мешканця АДРЕСА_2, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, українця, громадянина України, уродженця смт. Перечин Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_3 мешканця АДРЕСА_4, з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2013 року близько 20 години ОСОБА_8, за попередньою змовою з ОСОБА_9 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10, проникли в середину житлового будинку АДРЕСА_5 і реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зайшли до кімнати вказаного будинку, в якій на той час на дивані лежала мати ОСОБА_10 - ОСОБА_11, де одразу ж нанесли останній декілька ударів руками в область голови та почали вимагати від неї грошові кошти. Не отримавши відповіді від ОСОБА_11 де саме знаходяться грошові кошти, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 повалили ОСОБА_11 на підлогу обличчям вниз, де кабелем від електричного подовжувача, який знайшли в кімнаті, зв'язали їй руки за спиною та продовжили вимагати від неї грошові кошти. Знайшовши всередині дивану вказаної кімнати грошові кошти в сум 8000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 63 944 гривень, 100 євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 1085,29 гривень та 70 000 російських рублів, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 16870 гривень, всього в загальній сумі 81899,29 гривень, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зав'язали довкола голови потерпілої ОСОБА_11 чоловічу футболку, яку також знайшли в кімнаті, закривши тим самим отвори рота та носа останньої, після чого, заволодівши вказаними грошовими коштами, вийшли з будинку та втекли з місця пригоди, чим спричинили ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 81 899,29 гривень.

Внаслідок розбійного нападу потерпілій ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді напівмісяцевої форми садини на обличчі, в області носа та рота, садини носа та верхньої і нижньої губ, множинних садин та синців обличчя в області чола, щок, підборіддя, крововиливу на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній області обох передпліч, косо-поперечних та поперечних вдавлень странгуляційних борозн на променево-запястних суглобах. Тілесні ушкодження у вигляді напівмісяцевої форми садини на обличчі в області носа та рота могли бути спричинені від свобідного краю нігтів пальців рук при здавленні в момент закриття руками отворів рота та носа, садини і синці губ та носа внаслідок здавлення з значною силою отворів носа і рота пов'язкою (чоловічою футболкою). Туге та щільне здавлення отворів носа та рота привело до механічної перешкоди доступу повітря в дихальні шляхи, а саме механічної асфіксії, що явилося безпосередньою причиною смерті потерпілої, і відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть потерпілої.

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України.

Окрім цього, органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що в ніч з 25 на 26 жовтня 2010 року в с. Новоселиця Тячівського району, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, шляхом зняття скла з вікна проник всередину літньої кухні, належної ОСОБА_12, яка розташована по АДРЕСА_6, звідки таємно викрав бензопилу марки «Husqvarna» вартістю з урахуванням ознак зносу 1959 гривень, електричну болгарку марки «Бікор» вартістю з урахуванням ознак зносу 114 гривень та перфоратор марки «Дніпромаш» вартістю з урахуванням ознак зносу 305 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 2378 гривень.

Крім цього, ОСОБА_8 обвинувачуються в тому, що 20 лютого 2013 року, близько 16 години, в с. Ганичі Тячівського району, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, через відчиненні вхідні двері проник всередину будинку АДРЕСА_7, який належить ОСОБА_13, звідки з шафи, яка знаходилася у спальній кімнаті, повторно таємно викрав грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 7993 гривні, чим спричинив потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на вказану суму.

Також, ОСОБА_8 обвинувачуються в тому, що 26 березня 2013 року близько 18 години в с. Ганичі Тячівського району, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, відчинивши вікно комори, проник всередину будинку АДРЕСА_8, який належить ОСОБА_14, звідки повторно, таємно викрав гроші у сумі 8000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 63 200 гривень, які знаходилися у шафі спальної кімнати, чим спричинив потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_8 органом досудового слідства пред'явлено обвинувачення в тому, що 01 жовтня 2013 року близько 08 години в с. Нересниця Тячівського району, ОСОБА_8, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, шляхом злому вхідних дверей, проник всередину будинку АДРЕСА_9, який належить ОСОБА_15, звідки повторно таємно викрав грошові кошти у сумі 300 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 2370 гривень, ювелірні вироби, а саме: золотий ланцюжок вагою 12 грам вартістю 2018,64 гривень, золотий кулон прямокутної форми вагою 2 грами вартістю 336,44 гривень, золотий ланцюжок вагою 8 грам з кулоном у вигляді серця вагою 2 грами вартістю 1682,2 гривні, підвіску з кулоном вагою 2 грами вартістю 336,44 гривень, золотий жіночий перстень вагою 10 грам вартістю 1682,20 гривень, золотий жіночий перстень вагою 7 грам вартістю 1177,54 гривень, золотий жіночий перстень вагою 3 грами вартістю 504,66 гривні, золотий жіночий перстень вагою 3 грами вартістю 504,66 гривень, золоті жіночі сережки вагою 2 грами вартістю 336,44 гривень, срібний ланцюжок вагою 8 грам вартістю 20,96 гривень, срібні жіночі сережки у вигляді кола вагою 3 грами вартістю 7,86 гривень, які знаходилися у шкатулці в приміщенні кухні, чим спричинив потерпілій ОСОБА_15 матеріальну шкоду на загальну суму 10978,40 гривень.

Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 27 жовтня 2013 року близько 2 години в с. Новоселиця Тячівського району, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, шляхом злому вхідних дверей, проник всередину будинку АДРЕСА_10, який належить ОСОБА_16, звідки повторно таємно викрав грошові кошти в розмірі 400 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_16 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім цього, ОСОБА_8 також обвинувачується в тому, що 30 листопада 2013 року близько 16 години, в с. Ганичі Тячівського району, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, шляхом злому вхідних дверей, проник всередину будинку АДРЕСА_18, який належить ОСОБА_17, звідки повторно таємно викрав LED - телевізор марки "Liberton" вартістю 1800 гривень, монітор до персонального комп'ютера марки "ViewSonic" вартістю 900 гривень, комп'ютерну клавіатуру вартістю 100 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_17 матеріальну шкоду на загальну суму 2800 гривень.

Таким чином, ОСОБА_8, органом досудового слідства обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинених повторно, поєднаних з проникненням у житло.

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 органом досудового слідства пред'явлено обвинувачення в тому, що 04 грудня 2013 року, близько 20 години ОСОБА_8 та ОСОБА_9, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10, проникли всередину житлового будинку АДРЕСА_11 і реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зайшли до кімнати вказаного будинку, в якій на той час на дивані лежала мати ОСОБА_10 - ОСОБА_11, де одразу ж нанесли останній декілька ударів руками в область голови та почали вимагати від неї грошові кошти. Не отримавши відповіді від ОСОБА_11 де саме знаходяться грошові кошти, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 повалили ОСОБА_11 на підлогу обличчям вниз, де кабелем від електричного подовжувача, який знайшли в кімнаті, зв'язали їй руки за спиною, та продовжили вимагати від неї грошові кошти.

Знайшовши всередині дивану вказаної кімнати грошові кошти в сумі 8000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 63 944 гривень, 100 євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 1085,29 гривень, та 70000 російських рублів, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 16 870 гривень, а всього в загальній сумі 81899,29 гривень, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11, зав'язали довкола її голови чоловічу футболку, яку також знайшли в кімнаті, закривши тим самим отвори рота та носа ОСОБА_11, чим позбавили останню можливості дихати, та заволодівши вказаними грошовими коштами, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вийшли з будинку та втекли з місця пригоди.

Внаслідок таких дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заподіяли потерпілій ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді напівмісяцевої форми садини на обличчі, в області носа та рота, садини носа та верхньої і нижньої губ, множинних садин та синців обличчя в області чола, щок, підборіддя, крововиливу на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній області обох передпліч, косо-поперечних та поперечних вдавлень странгуляційних борозн на променево-запястних суглобах. Тілесні ушкодження у вигляді напівмісяцевої форми садини на обличчі в області носа та рота могли бути спричинені від свобідного краю нігтів пальців рук при здавленні в момент закриття руками отворів рота та носа, садини і синці губ та носа внаслідок здавлення з значною силою отворів носа і рота пов'язкою (чоловічою футболкою). Туге та щільне здавлення отворів носа та рота привело до механічної перешкоди доступу повітря в дихальні шляхи, а саме механічної асфіксії. Смерть ОСОБА_11 наступила від механічної асфіксії внаслідок закриття отворів рота та носа.

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, органом досудового слідства обвинувачуються у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів.

Наведені в обвинувальному акті обставини щодо вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та щодо вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину у скоєні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.187 КК України визнав повністю та розкаявся у скоєному, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України вину свою не визнав. Суду пояснив, що з ОСОБА_8 познайомився в Російській Федерації. В м. Ужгород зустрів його випадково та останній запропонував йому викрасти гроші у ОСОБА_10, на що він погодився і 04.12.2013 року на таксі вони поїхали з м. Ужгород в с. Калини Тячівського району. По дорозі зупинились у м. Тячів в супермаркеті «Барва», де купили рукавиці, крім того взяли з собою нашатирний спирт. Від будинку, де проживав ОСОБА_10 зупинилися за 200 метрів, далі пішли пішки. Біля дверей будинку вдягнули маски і першим пішов ОСОБА_8, оскільки знав місцевість, зайшовши з бокового входу в будинок ОСОБА_8 закрив за ними двері зсередини. В будинку хтось дивиться телевізор і вони припустили, що вдома може хтось знаходитися. Зайшовши в кімнату побачили на дивані ОСОБА_11, яка почала кричати. Він вдарив її два-три рази кулаком по голові, а ОСОБА_8 тримав її і притискав до рота тканину, промочену нашатирним спиртом. Але ОСОБА_11 не втрачала свідомість. Він взяв електричний кабель і зв'язав їй руки. Потім вони обв'язали їй рот футболкою, щоб вона не кричала. Він перекинув диван і знайшов гроші, які передав ОСОБА_8. В цей момент побачили фари проїжджаючого біля будинку автомобіля, злякались і покинули будинок. Коли йшли ОСОБА_11 лежала на спині на підлозі і стогнала. На таксі вони повернулися в м. Ужгород, поміняли гроші в торгівельному центрі «Дастор» та розділили порівну. Наступного дня зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що ОСОБА_11 померла. Наміру її вбивати у них не було, вони планували лише скоїти крадіжку грошей. Щиро розкаюється та шкодує за скоєне. Цивільний позов ОСОБА_10 визнає повністю.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні вину у скоєні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях, передбачених п.6 ч.2 ст.115 та ч.3 ст. 185 КК України не визнав повністю та пояснив, що крадіжок по всіх пред'явлених йому епізодах обвинувачення не вчиняв, прямих доказів його вини у скоєнні крадіжок органом досудового розслідування не надано. Умислу та наміру вбивати ОСОБА_11 він з ОСОБА_9 також не мали. У скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України вину визнав та повністю підтримав покази, дані ОСОБА_9. Шкодує за скоєне, розкаюється. Цивільний позов ОСОБА_18 не визнає, цивільний позов ОСОБА_10 визнає повністю.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 суду показав, що 4 грудня 2013 року він знаходився у м. Москва, коли сестра зателефонувала та повідомила про здійснення розбійного нападу на їхню матір. Також з будинку було викрадено значну суму грошей. Обвинувачені йому не знайомі. Він знайомий з дружиною обвинуваченого ОСОБА_8, з якою перебував у добрих відносинах. Ствердив, що останній було відомо про те, що він відсутній по місцю проживання. Просить призначити обвинуваченим максимальну міру покарання за дане кримінальне правопорушення. Цивільний позов підтримав, шкода йому не відшкодована.

Потерпіла ОСОБА_13 під час судового розгляду показала, що в лютому 2013 року до неї в гості прийшли ОСОБА_8 разом з дружиною ОСОБА_19. Вранці наступного дня вона виявила відсутність суми коштів у розмірі 1000 доларів США, які лежали в шафі спальної кімнати. Викрадене їй не повернуто. Вирішення питання відносно міри покарання обвинуваченому залишає на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що працює перукарем та проживає в АДРЕСА_12 разом з сімєю. 27 березня 2018 року виявила відсутність 8000 доларів США, які зберігала в шафі в спальній кімнаті. В скоєнні крадіжки підозрює ОСОБА_8 та його дружину ОСОБА_19, оскільки їм було відомо про гроші та про те, що вдома нікого не було. Вони знали план будинку, оскільки неодноразово приходили до неї стригтись. Одного разу у потерпілої з гаманця випав ключ від шафи, де лежали гроші, це побачила ОСОБА_19. Крім того, ОСОБА_8 залишався сам в гостинній кімнаті. Також додала, що після зникнення грошей дружина обвинуваченого припинила з нею спілкуватися, хоча до того у них були хороші відносини, вони часто зустрічалися. Уточнений позов підтримала, просила задоволити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 208 000,00 гривень та моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 гривень, 3000,00 гривень судових витрат.

Потерпіла ОСОБА_15 в судове засідання не з'явилася. Надала суду заяву, в якій просить суд проводити розгляд справи у її відсутності. Матеріальна шкода їй не відшкодована, цивільний позов заявляти не бажає. Питання відносно покарання обвинуваченого просить вирішити у відповідності до закону.

Потерпілі ОСОБА_21, ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилися. Надали суду заяви, в яких просять суд проводити розгляд справи у їх відсутності. Претензій до обвинуваченого не мають. Вирішення питання призначення покарання обвинуваченого залишають на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_17 в судове засідання не з'являлася. Про дату проведення судових засідань повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

У порядку ст. 325 КПК України суд, з урахуванням думки учасників судового провадження про можливість з'ясувати всі обставини під час судового розгляду вирішив провести судовий розгляд без потерпілої ОСОБА_17

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що проживає АДРЕСА_13 разом з сім'єю. На відстані близько 300 метрів від його будинку проживає його брат ОСОБА_10 з дружиною ОСОБА_11 та сином ОСОБА_10 04.12.2013 року йому повідомили, що в будинку його брата щось трапилося. Коли він прийшов туди, то побачив дружину брата ОСОБА_11, яка лежала мертвою на підлозі. В неї були перев'язані ззаду руки та майка на шиї. Його брат дивився по телевізору футбольний матч в літній кухні та нічого не бачив і не чув. Обвинувачених не впізнає, ніколи їх не зустрічав.

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що по факту розбійного нападу 04.12.2013 року йому нічого не відомо. Про те, що вбили його родичку ОСОБА_11 йому повідомили по телефону.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показала, що ОСОБА_11 була її знайомою. Відносно розбійного нападу їй нічого не відомо, обвинувачених не знає. В той вечір нікого не бачила та не чула нічого незвичного.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показав, що про смерть матері йому повідомила сестра. З обвинуваченим ОСОБА_8 знайомий біля 7 років. Про те, що в брата ОСОБА_10 є велика сума грошей було відомо дружині обвинуваченого ОСОБА_19, оскільки вона з братом знайомі. Обвинуваченого ОСОБА_9 не впізнає.

Вина обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України стверджується також сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні письмових та речових доказів, а саме:

- протоколами огляду місця події та фототаблиць до них від 04.12.2013 року, від 05.12.2013 року, якими встановлено місце вчинення злочину, факт виявлення і вилучення речових доказів в приміщенні будинку АДРЕСА_14. Виявлений труп гр. ОСОБА_11, яка лежала на спині із зав'язаними ззаду руками електричним кабелем та футболкою отворів носа і рота. Біля трупа виявлено пляшку з розчином аміаку (а.м.п. 15-48, Т.1);

- протоколом огляду трупа гр. ОСОБА_11 та фототаблицею до нього від 05.12.2013 року, якими стверджується, що на тілі трупа виявлено множинні синці та садна обличчя, обох передпліч та підборіддя (а.м.п. 49-52, т.1);

- протоколом слідчого експерименту від 09.12.2013 року, проведеного з участю ОСОБА_8, в ході якого було встановлено місце і спосіб вчинення злочину по епізоду в будинку АДРЕСА_14 (а.м.п. 198-203, т. 2);

- протоколом слідчого експерименту, проведеного з участю ОСОБА_9, в ході якого встановлено місце і спосіб вчинення злочину по епізоду в будинку АДРЕСА_14 (а.м.п. 217-223, т. 2);

- фіскальним чеком та записами з системи відео нагляду с/м «Барва» м. Тячів, надані ТОВ «Маркет Ріелт» від 10.12.2013 року за вих. № 395, якими підтверджується, що 04.12.2013 року обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_9 заходять в приміщення супермаркету та о 18.25 год. придбали господарські рукавички (а.м.п. 25, 26, т.3);

- електричним кабелем, вилученим з тіла гр. ОСОБА_11, зразками крові ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ножем, вилученим з місця події, висновками судової молекулярно-генетичної експертизи № 20-952 від 20.01.2014 року, №20-954 від 15.01.2014 року, №20-951 від 09.01.2014 року, № 20-953 від 03.02.2014 року, згідно яких на кабелі передачі електричного струму, порожній пляшці з написом на етикетці «розчин аміаку» виявлено генетичні ознаки клітин, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 На клинку та руків'ї ножа клітин з ядрами не виявлено, генетичні ознаки слідів крові та клітин на зрізах нігтьових пластин з рук ОСОБА_11 збігаються між собою та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.м.п. 44-50, 55-61, 66-72, 77-84, т.3);

- висновками дактилоскопічної експертизи № №147,149 від 14.12.2013 року та 27.12.2013 року відповідно, згідно яких слід пальця руки, виявлений на поверхні пляшки з надписом на етикетці «розчин аміаку», яка вилучена з будинку АДРЕСА_15 розміром 10х22 залишений безіменним пальцем лівої руки громадянина ОСОБА_8, слід розміром 16х24 мм, залишений середнім пальцем лівої руки громадянина ОСОБА_8 (а.м.п. 89-100, 106-116, т.3);

- довідками, виданими 16.12.2013 року за №317 та 23.12.2013 року за №691/02-112 медичними установами, з яких вбачається, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають (а.м.п. 119,122, т.3);

- висновком судово-психіатричної експертизи від 09.01.2014 року за № 192, яким встановлено, що ОСОБА_9 в період інкримінованого йому діяння психіатричним захворюванням не страждав і не страждає. Інкриміноване йому діяння вчинив у стані, коли міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Тимчасовий розлад психічної діяльності у ОСОБА_9 виключається повністю. Дії його носили цілеспрямований характер з адекватним мовним контактом з оточуючими. Хронічним алкоголізмом не страждає. Може стати перед слідством і судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.м.п.132-135, т. 3);

- висновком судово-психіатричної експертизи від 09.01.2014 року за № 193, яким встановлено, що ОСОБА_8 в період інкримінованого йому діяння психіатричним захворюванням не страждав і не страждає. Інкриміноване йому діяння вчинив у стані, коли міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Тимчасовий розлад психічної діяльності у ОСОБА_8 виключається повністю. Дії його носили цілеспрямований характер з адекватним мовним контактом з оточуючими. Хронічним алкоголізмом не страждає. Може стати перед слідством і судом. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.м.п. 138-141, т.3);

- висновком судово-медичної експертизи від 31 грудня 2013 року № 154, з якого вбачається, що смерть громадянки ОСОБА_11 наступила від механічної асфіксії внаслідок закриття отворів рота та носа, що підтверджується наявністю характерних для даного виду смерті ознак, як при судово-гістологічному дослідженні шматочків внутрішніх органів, так і при зовнішньому та внутрішньому дослідженні трупа, а саме: наявність петехіальних крововиливів в кон'юнктиву очей та під шкіру обличчя, напівмісяцевої форми садин на обличчі в області носа та рота, а також крапкоподібні крововиливи на поверхні серця та легень плями ОСОБА_26, рідкий стан крові та повнокрівя внутрішніх органів. При судово-медичному досліджені трупа ОСОБА_11 виявлені слідуючі тілесні ушкодження: напівмісяцевої форми садини на обличчі, в області носа та рота, садини носа та верхньої і нижньої губ; множинні садини та синці обличчя в області чола, щок, підборіддя, крововиливів на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній області, обох передпліч; косо-поперечні та поперечні вдавлення странгуляційні борозни на променево-запястних суглобах.

Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені:

- напівмісяцевої форми садини на обличчі в області носа та рота від свобідного краю нігтів пальців рук при здавленні в момент закриття руками отворів рота та носа, а також садини і синці губ та носа внаслідок здавлення з значною силою отворів носа і рота пов'язкою (чоловічою футболкою). Туге та щільне здавлення отворів носа та рота привело до механічної перешкоди доступу повітря в дихальні шляхи, а саме механічної асфіксії, що виявилося безпосередньою причиною смерті потерпілої. Дані тілесні ушкодження відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть потерпілої.

- множинні синці та садини обличчя в області чола, щок, підборіддя, синці обох передпліч, крововилив на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній області тупими твердими предметами, можливо від ударів руками, не мають прямого причинного зв'язку зі смертю потерпілої і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я, чи незначну стійку втрату працездатності;

-косо-поперечні та поперечні вдавлення - странгуляційні борозни на променево-запястних суглобах від здавлення туго-еластичним предметом, можливо електричним шнуром при зв'язуванні зведених рук, не мають прямого причинного зв'язку зі смертю потерпілої і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності.

Після закриття отворів носа та рота потерпілі смерть мала наступити в дуже короткий проміжок часу - 3-5 хвилин.

Ушкодження ОСОБА_11, а саме нанесення ударів руками по голові, в'язання рук та закриття отворів носа і рота спричинялися один за одним майже одночасно.

На тілі ОСОБА_11 не виявлено слідів характерних для боротьби та самооборони. При судово-токсикологічному дослідженні в крові від трупа громадянки ОСОБА_11 етилового спирту не виявлено (а.м.п. 144-149, т.3).

Експерт ОСОБА_27 в судовому засіданні підтвердила правильність наданого нею експертного висновку та пояснила, що була присутньої на місці події. Громадянка ОСОБА_11 знаходилася в положенні обличчям до низу, на обличчі була чоловіча футболка, якою були закриті отвори носа та рота, ззаду затягнутий тугий вузол. Ніс був в саднах, наявні підшкірні крововиливи. Вказані дії були вчинені відносно померлої насильно, удари могли наноситись як стоячій так і в лежачому положенні потерпілої. Причина її смерті механічна асфіксія.

- протоколом пред'явлення до впізнання та фото таблицею до нього від 04.02.2014 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_28 впізнав особу, яку підвозив 04.12.2013 року в с. Калини Тячівського району, якою є обвинувачений ОСОБА_9 (а.м.п. 219-223, т.3);

- протоколом слідчого експерименту та фото таблицею до нього від 04.02.2014 року, проведеним із свідком ОСОБА_28, який детально показав маршрут за яким підвозив обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 04.12.2013 року в с. Калини Тячівського району (а.м.п. 224-230, т.3);

- протоколами про результати здійснення негласної слідчої розшукової дії у виді аудіо-, відеоконтролю за особою від 11.02.2014 року встановлено факт розмови кожного з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 із сторонніми особами з приводу їх причетності до інкримінованого їм кримінального правопорушення (а.м.п. 128-134, т.5).

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що вищенаведені дії кожного з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по епізоду кримінального правопорушення, що мав місце 4 грудня 2013 року в с. Калини по АДРЕСА_16 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються в тому, що 04 грудня 2013 року, близько 20 години ОСОБА_8 та ОСОБА_9, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10, проникли всередину житлового будинку АДРЕСА_11 і реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зайшли до кімнати вказаного будинку, в якій на той час на дивані лежала мати ОСОБА_10 - ОСОБА_11, де одразу ж нанесли останній декілька ударів руками в область голови та почали вимагати від неї грошові кошти. Не отримавши відповіді від ОСОБА_11 де саме знаходяться грошові кошти, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 повалили ОСОБА_11 на підлогу обличчям вниз, де кабелем від електричного подовжувача, який знайшли в кімнаті, зв'язали їй руки за спиною, та продовжили вимагати від неї грошові кошти.

Знайшовши всередині дивану вказаної кімнати грошові кошти в сумі 8000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 63 944 гривень, 100 євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 1085,29 гривень, та 70000 російських рублів, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 16 870 гривень, а всього в загальній сумі 81899,29 гривень, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11, зав'язали довкола її голови чоловічу футболку, яку також знайшли в кімнаті, закривши тим самим отвори рота та носа ОСОБА_11, чим позбавили останню можливості дихати, та заволодівши вказаними грошовими коштами, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вийшли з будинку та втекли з місця пригоди.

Внаслідок таких дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заподіяли потерпілій ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді напівмісяцевої форми садини на обличчі, в області носа та рота, садини носа та верхньої і нижньої губ, множинних садин та синців обличчя в області чола, щок, підборіддя, крововиливу на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім'яній області обох передпліч, косо-поперечних та поперечних вдавлень странгуляційних борозн на променево-запястних суглобах. Тілесні ушкодження у вигляді напівмісяцевої форми садини на обличчі в області носа та рота могли бути спричинені від свобідного краю нігтів пальців рук при здавленні в момент закриття руками отворів рота та носа, садини і синці губ та носа внаслідок здавлення з значною силою отворів носа і рота пов'язкою (чоловічою футболкою). Туге та щільне здавлення отворів носа та рота привело до механічної перешкоди доступу повітря в дихальні шляхи, а саме механічної асфіксії. Смерть ОСОБА_11 наступила від механічної асфіксії внаслідок закриття отворів рота та носа.

Дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковано за п.6 ч.2 ст. 115 КК України, тобто в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів.

Обвинувачені під час судового розгляду не визнали себе винуватими у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, заявивши, що ніколи не домовлялися позбавляти життя потерпілої та жоден з них не мав такого наміру.

Наведені вище досліджені судом докази, не спростовують вказаного твердження обвинувачених, а більш того, узгоджуються із тим, що метою дій обвинувачених в цілому, було не позбавлення життя ОСОБА_11, а саме заволодіння її майном.

Зокрема, з показань обвинувачених слідує, що ніякі сторонні чинники під час вказаної події не заважали обвинуваченим спричинити смерть потерпілій і впевнитися у досягненні такого результату своїх дій, якщо б вони мали прямий умисел здійснити вбивство ОСОБА_11, тобто якщо б, крім наслідків у вигляді завдання шкоди здоров'ю потерпілої та заволодіння її майном, вони бажали б настання її смерті.

Повідомлені власне обставини події вчиненого злочину свідчать про те, що обвинувачені мали на меті саме заволодіти майном ОСОБА_11 шляхом спричинення їй тілесних ушкоджень, але аж ніяк до можливого наслідку своїх дій у вигляді смерті потерпілої. Про це свідчить, зокрема, та обставина, що, як тільки обвинуваченим вдалося заволодіти грошовими коштами потерпілої, обидва обвинувачені відразу ж припинили застосовувати до ОСОБА_11 насильство та з викраденим зникли з місця події, не дивлячись на те, що остання знаходилася у свідомості.

За відсутністю в діях обвинувачених саме прямого умислу на спричинення смерті, ці їх дії не можуть кваліфікуватися як умисне вбивство з корисливих мотивів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшла до висновку про недоведеність вини обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Тобто, суд прийшов до висновку, що викладені в обвинувальному акті обставини вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення не відповідають реальним обставинам події, що вплинуло на неправильну кваліфікацію їх дій.

Разом з тим, переконливих доказів, які б свідчили про попередню змову обвинувачених, спрямованість дій та умислу обвинувачених на позбавлення ОСОБА_11 життя стороною обвинувачення суду не представлено. За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин колегія суддів вважає доведеним те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9, попередньо домовившись на заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, із проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

З огляду на викладене вище, суд вважає недоведеним ствердження сторони обвинувачення про наявність в ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прямого умислу на спричинення смерті потерпілої ОСОБА_11 під час вчиненого ними розбійного нападу, а відтак й складу злочину, передбаченого ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України.

Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо, крім іншого, не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно в частині обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні ними злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, слід їх визнати невинуватими та виправдати у зв'язку із недоведеністю наявності в їхніх діях складу цього злочину.

Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що в ніч з 25 на 26 жовтня 2010 року в с. Новоселиця Тячівського району, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, шляхом зняття скла з вікна проник всередину літньої кухні, належної ОСОБА_12, яка розташована по АДРЕСА_6, звідки таємно викрав бензопилу марки «Husqvarna» вартістю з урахуванням ознак зносу 1959 гривень, електричну болгарку марки «Бікор» вартістю з урахуванням ознак зносу 114 гривень та перфоратор марки «Дніпромаш» вартістю з урахуванням ознак зносу 305 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 2378 гривень.

Крім того, 20 лютого 2013 року, близько 16 години, в с. Ганичі Тячівського району, ОСОБА_8, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, через відчиненні вхідні двері проник всередину будинку АДРЕСА_7, який належить ОСОБА_13, звідки з шафи, яка знаходилася у спальній кімнаті, повторно таємно викрав грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 7993 гривні, чим спричинив потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на вказану суму.

Також, 26 березня 2013 року близько 18 години в с. Ганичі Тячівського району, ОСОБА_8, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, відчинивши вікно комори, проник всередину будинку АДРЕСА_8, який належить ОСОБА_14, звідки повторно, таємно викрав гроші у сумі 8000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 63 200 гривень, які знаходилися у шафі спальної кімнати, чим спричинив потерпілій ОСОБА_14 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, 01 жовтня 2013 року близько 08 години в с. Нересниця Тячівського району, ОСОБА_8, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, шляхом злому вхідних дверей, проник всередину будинку АДРЕСА_9, який належить ОСОБА_15, звідки повторно таємно викрав грошові кошти у сумі 300 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 2370 гривень, ювелірні вироби, а саме: золотий ланцюжок вагою 12 грам вартістю 2018,64 гривень, золотий кулон прямокутної форми вагою 2 грами вартістю 336,44 гривень, золотий ланцюжок вагою 8 грам з кулоном у вигляді серця вагою 2 грами вартістю 1682,2 гривні, підвіску з кулоном вагою 2 грами вартістю 336,44 гривень, золотий жіночий перстень вагою 10 грам вартістю 1682,20 гривень, золотий жіночий перстень вагою 7 грам вартістю 1177,54 гривень, золотий жіночий перстень вагою 3 грами вартістю 504,66 гривні, золотий жіночий перстень вагою 3 грами вартістю 504,66 гривень, золоті жіночі сережки вагою 2 грами вартістю 336,44 гривень, срібний ланцюжок вагою 8 грам вартістю 20,96 гривень, срібні жіночі сережки у вигляді кола вагою 3 грами вартістю 7,86 гривень, які знаходилися у шкатулці в приміщенні кухні, чим спричинив потерпілій ОСОБА_15 матеріальну шкоду на загальну суму 10978,40 гривень.

Крім того, 27 жовтня 2013 року близько 2 години в с. Новоселиця Тячівського району, ОСОБА_8, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, шляхом злому вхідних дверей, проник всередину будинку АДРЕСА_17, який належить ОСОБА_16, звідки повторно таємно викрав грошові кошти в розмірі 400 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_16 матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім цього, 30 листопада 2013 року близько 16 години, в с. Ганичі Тячівського району, ОСОБА_8, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення крадіжки, шляхом злому вхідних дверей, проник всередину будинку АДРЕСА_18, який належить ОСОБА_17, звідки повторно таємно викрав LED - телевізор марки "Liberton" вартістю 1800 гривень, монітор до персонального комп'ютера марки "ViewSonic" вартістю 900 гривень, комп'ютерну клавіатуру вартістю 100 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_17 матеріальну шкоду на загальну суму 2800 гривень.

Таким чином, ОСОБА_8, органом досудового слідства обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази по справі, колегія суддів вважає недоведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України за обставин, наведених у обвинувальному акті.

За клопотанням прокурора в судовому засіданні як документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження до обвинувального акту були долучені: витяг з кримінального провадження № 12013070160001975 від 26.10.2010 р. про те, що в ніч 25 на 26 жовтня 2010 року в с. Новоселиця невідомі особи, шляхом зняття скла з вікна проникли через вікно в літню кухню, належної ОСОБА_12, яка розташована по АДРЕСА_6, звідки таємно викрали бензопилу марки «Husqvarna», електричну болгарку марки «Бікор» та перфоратор марки «Дніпромаш», чим спричинили потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 2500 гривень; витяг з кримінального провадження № 12013070160000745 від 12.04.2013 р. про те, що 20 лютого 2013 року, невстановлена особа викрала 1000 доларів США з шафи спальної кімнати у будинку АДРЕСА_19 де проживає ОСОБА_13, чим спричинено потерпілій ОСОБА_13 матеріальну шкоду на вказану суму; витяг з кримінального провадження № 12013070160000626 від 27.03.2013 р. про те, що в період часу з 18 по 21 годину 26.03.2013 року невідома особа шляхом підбору ключа проникла в будинок АДРЕСА_21, де із шафи у спальній кімнаті таємно викрала гроші в сумі 8000 доларів США, належні ОСОБА_14; витяг з кримінального провадження № 12013070160001627 від 01.10.2013 р. про те, що 01 жовтня 2013 в період часу з 07 години 40 хвилин по 09 годину 30 хвилин, невідома шляхом взлому вхідних дверей будинку АДРЕСА_20, який належить ОСОБА_15, проникла до будинку звідки умисно, таємно викрала гроші в сумі 300 доларів США та золоті ювелірні вироби, чим самим завдала ОСОБА_26 матеріальну шкоду на загальну суму 10400 гривень; витяг з кримінального провадження № 12013070160001742 від 27.10.2013 р. про те, що в ніч з 18 години 30 хвилин 26.10.23013 р. по 03 годину 27.10.2013 р., невстановлені особи шляхом пошкодження дверей на будинку АДРЕСА_23, що належить ОСОБА_21 проникли в будинок та викрали гроші в сумі 400 гривень; витяг з кримінального провадження № 12013070160001933 від 01.12.2013 р. про те, що в період з 16 години 30 листопада по 15 годину 01 грудня 2013 р. в с. Ганичі невідома особа шляхом взлому запирного механізму врізного замка вхідних дверей, проникла всередину будинку АДРЕСА_24 , який належить ОСОБА_17 звідки умисно, таємно зі спальної кімнати скоїла крадіжку телевізора марки «Лібертон», монітору персонального комп'ютера марки "ViewSonic" та комп'ютерної клавіатури; протоколи огляду місця події від 26.10.2010 року, 25.04.2013 р. 27.03.2013 р., 01.10.2013 р. 27.10.2013 р. та 01.12.2013 року, висновки дактилоскопічних та трасо логічних експертиз; довідки про вартість викраденого майна.

Однак, вказані документи і матеріали, досліджені в судовому засіданні, не підтверджують висновків органу досудового слідства про вчинення крадіжок чужого майна саме ОСОБА_8

Так, протоколи огляду місця події від 26.10.2010 року, 25.04.2013 р. 27.03.2013 р., 01.10.2013 р. 27.10.2013 р. та 01.12.2013 року жодним чином не підтверджують винуватості ОСОБА_8, а лише фіксують факт огляду житлових будинків потерпілих.

Слідчий експеримент за участю обвинуваченого під час досудового розслідування не проводився.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Однак, суду стороною обвинувачення не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів того, що саме ОСОБА_8 вчинив крадіжки за епізодами в ніч з 25 на 26 жовтня 2010 року, 20 лютого 2013 року, 26 березня 2013 року, 01 жовтня 2013 року, 27 жовтня 2013 року та 30 листопада 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Враховуючи зазначені положення, визнання вини ОСОБА_8 на досудовому розслідуванні, не може бути доказом вини обвинуваченого і не може впливати на висновки суду.

Таким чином, прямих доказів винуватості ОСОБА_8 в інкримінованих йому органом досудового слідства злочинів по епізодам в ніч з 25 на 26 жовтня 2010 року, 20 лютого 2013 року, 26 березня 2013 року, 01 жовтня 2013 року, 27 жовтня 2013 року та 30 листопада 2013 року прокурор не надав. Своїм правом змінити обвинувачення не скористався.

В Україні діє принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). У пункті 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині виправдувального вироку, крім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визначене судом недоведеним, підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

За змістом ст. 373 КПК України суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок у разі, якщо стороною обвинувачення не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Вина обвинуваченого по епізодах крадіжок 25, 26 жовтня 2010 року, 20 лютого 2013 року, 26 березня 2013 року, 01 жовтня 2013 року, 27 жовтня 2013 року та 30 листопада 2013 року у потерпілих не доведена за вказаним обвинуваченням, суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 слід виправдати по даних епізодах за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, у зв'язку із недоведеністю наявності в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення. Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Фактично обвинувачення, висунуте ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 3 КК України, викладених в обвинувальному акті, ґрунтується на припущеннях і суб'єктивній позиції сторони обвинувачення.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

По місцю проживання обвинувачений ОСОБА_9 характеризується позитивно /т. 2 а. пр. 136/.

Обвинувачений ОСОБА_8 по місцю проживання характеризується позитивно /т. 2 а. пр.151/.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння вчиненого обвинуваченими, всі обставини по справі в їх сукупності, особи обвинувачених, обставини які пом'якшують або обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів. Обвинувачені свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України визнали повністю, щиро розкаялися, сприяли органу досудового слідства розкриттю злочину, по місцю проживання характеризуються позитивно, обвинувачений ОСОБА_8 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимі.

Обставини, що обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України судом не встановлені.

Обставини, що пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, суд враховує визнання вини обвинуваченими, щире каяття, позитивні характеристики з місця проживання обох обвинувачених, сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні ОСОБА_8 неповнолітньої дитини.

Враховуючи пом'якшуючі покарання обставини, поведінку обвинувачених після вчинення ними злочину, беручи до уваги, що обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_9 раніше не судимі, по місцю проживання характеризуються позитивно, однак враховуючи тяжкість вчиненого ними злочину, відведеної ролі кожного з обвинувачених у вчиненому злочині, колегія суддів приходить до висновку що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9 можливе лише в місцях позбавлення волі та вважає за необхідне призначити їм покарання в межах санкції статті, пов'язане з позбавленням волі із конфіскацією майна, що належить їм на праві приватної власності.

Вирішуючи питання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строку відбування обвинуваченими призначеного їм покарання у виді позбавлення волі, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_9 був затриманий о 16 год. 55 хв. 08 грудня 2013 року, а обвинувачений ОСОБА_8 - о 19 год. 45 хв. 08 грудня 2013 року. З того часу до них безперервно застосовувалися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 5 статті 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до Закону України № 2046-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017, який набув чинності 21 червня 2017 року, частину 5 ст. 72 КК України викладено у такий редакції: «попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Обвинувачені утримувалися під вартою до набрання чинності Законом України від 26.11.2015 N 838-VIII, під час дії КК України у редакції після набрання чинності вказаним Законом, а також після змін, внесених Законом України № 2046-VIII від 18.05.2017.

Згідно ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне при зарахуванні у строк відбування покарання обвинуваченими строку їх попереднього ув'язнення застосовувати положення ч. 5 ст. 72 КК України у редакції від 26.11.2015 року, відповідно до якого зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув'язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Зазначена вище позиція суду збігається із висновком щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, що міститься у постанові від 13.03.2018 року колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, винесеній у справі № 440/853/17. Такий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду, відповідно до положень ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд має враховувати.

Згідно матеріалів кримінального провадження обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_9 знаходяться під вартою з 08.12.2013 року, тому строк попереднього ув'язнення має бути зарахований у строк відбуття покарання на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції від 26.11.2015 року у період з 08.12.2013 року по день набрання вироком законної сили.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди суд враховує наявність такої шкоди, тобто що протиправними діями обвинувачених заподіяно потерпілому душевні страждання внаслідок протиправної поведінки щодо близьких родичів, що привели до смерті матері і відповідно до втрати потерпілим нормальних життєвих зв'язків. А тому, на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе позов в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди, яку визнали в судовому засіданні обвинувачені задоволити повністю.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, з дотриманням норм ст.ст. 16, 1166 ЦК України, суд враховує, що матеріалами кримінального провадження доведено винність обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення і відповідно у заподіянні матеріальної шкоди, розмір якої в сумі 81899.29 гривень підлягає відшкодуванню.

Позовні вимоги ОСОБА_14 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди з ОСОБА_8 по епізоду від 26.03.2013 р. підлягають залишенню без розгляду на підставі ч.3 ст. 129 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз покласти на обвинувачених.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В: :

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання у вигляді 9 /дев'яти/ років 4 /чотирьох/ місяців позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.

У пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_8 визнати невинуватим та виправдати у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього злочину.

У пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів за епізодами крадіжок від 25, 26 жовтня 2010 року, 20 лютого 2013 року, 26 березня 2013 року, 01 жовтня 2013 року, 27 жовтня 2013 року та 30 листопада 2013 року, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_8 визнати невинуватим та виправдати у зв'язку з недоведеністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_8 відраховувати з моменту його фактичного затримання у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, тобто з 08 грудня 2013 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції від 26.11.2015, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні у період з 08 грудня 2013 року по 17 липня 2018 року включно зарахувати у строк відбування призначеного основного покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі і вважати ОСОБА_8 таким, що відбув основне покарання.

Обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою змінити на домашній арешт, звільнивши його з-під варти у залі суду.

Залишити запобіжний захід у виді домашнього арешту ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили, але не пізніше як до 04 вересня 2018 року, після набрання - скасувати, заборонивши ОСОБА_8 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_25, у період часу з 22-00 години по 06-00 годину.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання у вигляді 10 /десяти/ років позбавлення волі із конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності.

У пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_9 визнати невинуватим та виправдати у зв'язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього злочину.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_9 відраховувати з моменту його фактичного затримання у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, тобто з 08 грудня 2013 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції від 26.11.2015 року, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні у період з 08 грудня 2013 року по день набрання вироком законної сили включно зарахувати у строк відбування призначеного основного покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди залишити без розгляду на підставі ч.3 ст. 129 КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 81889 гривень 29 копійок в відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 200000 гривень в відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Речові докази по справі: футболку фіолетового кольору, кухонний ніж, кабель передачі електричного струму з вилкою та пляшка скляна з написом «Аміаку розчин 10 %», які знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів Тячівського ВП ГУ НП України в Закарпатській області - знищити; мобільний телефон марки «NOKIA» білого кольору, без жодних ідентифікуючих написів, мобільний телефон «IPHONE 16 GB» чорного кольору, мобільний телефон марки «NOKIA» моделі С3-00, IMEI НОМЕР_1 з сім-карткою оператора МТС, та мобільний телефон «SAMSUNG», моделі GT-E 1080I, IMEI НОМЕР_2 з сім-карткою оператора МТС, мобільний телефон марки «SAMSUNG», моделі GT-E 1200 М, IMEI НОМЕР_3 чорного кольору, мобільний телефон марки «NOKIA» моделі Х2-00, IMEI № 1 НОМЕР_5 та IMEI № НОМЕР_4, чорного кольору, які знаходяться на зберіганні у кімнаті речових доказів Тячівського ВП ГУ НП України в Закарпатській області звернути в рахунок відшкодування шкоди по цивільному позову потерпілого ОСОБА_10; монітор до персонального комп'ютера марки «ViewSonic» та комп'ютерну клавіатуру марки «GRESSO», які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_17 - залишити в її розпорядженні; грошові кошти 2 (дві) купюри доларів США номіналом кожна 1 (один) долар серіями: В 19847908 А та L 85443003 А, 5 (п'ять) купюр доларів США, номіналом 100 (сто) доларів кожна, серіями: КВ 29986852 М; KG 07234921 A; KF 39684846 B; KG 14505282 A; HB 71677103 F, 6 (шість) купюр російських рублів номіналом 5000 (п'ять тисяч) кожна, серіями еь 9464608; гп 3259504; аз 0605766; бе 8029294; ет 6488739 та ае 3508674, 12 грошових купюр гривні, 3 купюри номіналом 200 (двісті) гривень серіями : ВЦ 6482797, АВ 1838014 та ЄА 5296639 одна купюра номіналом 20 (двадцять) гривень, серією МА 7671917, три купюри номіналом 10 (десять) гривень, серіями КР 9242732, НБ 7071453 та ИД 4731278, одна купюра номіналом 5 (п'ять) гривень серією НЕ 8511839, дві купюри номіналом 2 (дві) гривні серіями КА 8714942 та НБ 4630393, а також дві купюри номіналом 1 (одна) гривня кожна, серіями МЄ 2741398 та РВ 4725265, що знаходяться на зберіганні в Тячівському відділенні «Брокбізнесбанку», звернути в рахунок відшкодування шкоди по цивільному позову потерпілого ОСОБА_10; 4 касети DVD з записами слідчих дій, 11 дисків з записами НСРД, камер спостережень у супер-маркеті «Барва» - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 5858,95 гривень процесуальних витрат за проведення експертиз по даному кримінальному провадженню (реквізити рахунку для перерахування коштів за надання експертних послуг до Державного бюджету: р/р 31112115700007 «інші надходження», одержувач: УДКСУ у Перечинському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019).

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, через Хустський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченим та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Головуючий суддя

Хустського районного суду підпис: Сідей Я.Я.

судді: підпис: Волощук О.Я.

підпис Кемінь В.Д.

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду Сідей Я.Я.