Рішення № 75358609, 13.07.2018, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/360/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Фейір О. О. , з участю секретаря судового засідання Кузьма Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Берегівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 митниці ДФС про скасування постанови в.о. заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_3 – в справі про порушення митних правил № 2389/30500/17 від 14.11.2017 року відносно ОСОБА_1

Позовні вимоги мотивовано тим, що вказаною постановою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, а саме в тому, що вона перевищила, встановлений ст. 95 цього Кодексу строк доставки транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на десять діб, оскільки позивач 24 травня 2017 року ввезла на митну територію України через пункт пропуску «Ужгород» легковий автомобіль марки «WV Golf», реєстраційний номерний знак Литви «CHC891», номер кузова НОМЕР_1. Однак, позивач вказує, що дані відомості не відповідають дійсності, оскільки вона знаходилася того дня на митному посту «Ужгород» у вищевказаному автомобілі, але не здійснювала переміщення даного автомобіля, а тільки була пасажиром. Про ввіз на територію України транспортного засобу остання не знала, та довідалася тільки 01 серпня 2017 року, перетинаючи державний кордон України. Жодних довірчих документів на право власності чи співвласності, а також на право користування даним автомобілем позивач не мала і не має. Крім того вказує, що вона не має посвідчення водія, оскільки не проходила навчання та навіть не вміє керувати автомобільним засобом. У зв’язку з наведеним, позивач вважає вищевказану постанову необґрунтованою та незаконною, такою, що не відповідає нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення та нормам Митного кодексу України, тому просить її скасувати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, однак подала заяву про те, що просить розглянути дану справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити (а. с. 33).

Представник відповідача ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби в судове засідання також не з’явився, однак від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого 01 серпня 2017 року було встановлено, що відносно ОСОБА_1 наявне орієнтування від 21.06.2017 року про відсутність інформації про вивезення транспортного засобу з номерним знаком «CHC891». В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних було встановлено, що ОСОБА_1 24 травня 2017 року ввезла на митну територію України через пункт пропуску «Ужгород» ОСОБА_2 митниці ДФС з метою особистого користування легковий автомобіль марки «WV Golf», реєстраційний номерний знак Литви «CHC891», номер кузова НОМЕР_1, в митному режимі «Транзит». Станом на 01 серпня 2017 року даний автомобіль з території України вивезеним не значився і у зв’язку з порушенням п. 1 ст. 95 Митного кодексу України було винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу. Також у відзиві відповідач вказує, що ОСОБА_1 обрала «зелений коридор» для ввезення транспортного засобу, що передбачає спрощений порядок такого. А твердження позивача щодо відсутності у неї прав на керування транспортним засобом не може бути аргументом для скасування постанови, оскільки наявність прав на керування транспортним засобом не входить до переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення транспортних засобів, також не є визначальним факт знаходження особи за кермом автомобіля, а визначальним є факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою. Оскільки ОСОБА_1 усно декларувала транспортний засіб та подала відповідні документи, у яких значилась власником чи уповноваженою особою, відповідач вважає постанову в справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 обґрунтованою та законною. У зв’язку з наведеним, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову (а. с. 33-38).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до копії постанови в справі про порушення митних правил № 2389/30500/17 від 14.11.2017 року, ОСОБА_1 визнано винною в порушенні митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, та накладено відносно неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень (а. с. 5-6).

Вказаною постановою встановлено, що 01 серпня 2017 року о 20:39 годин в зону митного контролю пункту пропуску «Лужанка» ОСОБА_2 митниці ДФС України заїхав легковий автомобіль марки «Nissan Primastar», реєстраційний номерний знак Угорщини «NSA665», де пасажиром прямувала ОСОБА_1 Під час проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України встановлено, що 24 травня 2017 року через митний пост «Ужгород» ОСОБА_2 митниці ДФС України громадянкою України ОСОБА_1 ввезено легковий автомобіль марки «WV Golf», реєстраційний номерний знак Литви «CHC891», номер кузова НОМЕР_1 в митному режимі «транзит». Станом на 01 серпня 2017 року термін перебування вищевказаного транспортного засобу на митній території України, ввезеного ОСОБА_1 з метою транзиту, перевищено більше ніж на десять діб.

Факт не вивезення вищезазначеного автомобіля з України у встановлений строк позивачем не заперечується, оскільки ОСОБА_1 жодного відношення до автомобіля не мала і не має, лише перебувала в ньому в якості пасажирки при в'їзді в Україну 24 травня 2017 року. Жодних довірчих документів на право власності чи співвласності, а також на право користування даним автомобілем не мала і не має, відтак не знає де саме знаходиться даний автомобіль і кому фактично належить такий не знає.

Крім цього ОСОБА_1 було подано до суду документи про те, що вона зверталась до Національної поліції з заявою про вчинене кримінальне правопорушення (а. с. 7), до ОСОБА_2 митниці ДФС з скаргою про вжиття заходів щодо притягнення працівника митниці до дисциплінарної відповідальності за внесення неправдивих відомостей до АСМО «Інспектор» та ЄІАС Департаменту митної справи ДФС України (а. с. 12).

Відповідно до положень ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил та запобігання таким правопорушенням.

Згідно з ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до п. п. 1, 3, 4, 7, 9 розділу 1 наказу Державної митної служби України за № 1118 від 17.11.2005 року «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред’явлений митному органу як власником, так і уповноваженою особою. Уповноважена особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов'язані з пред’явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами. ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово з моменту пред’явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України. Власник ТЗ або уповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред’являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо. ТЗ, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження), не підлягає пропуску через митний кордон України.

З контекстного аналізу вищевказаних правових норм слідує, що оформлення транспортного засобу здійснюється не на водія, а на власника або уповноважену ним особу, відтак при оформленні зобов’язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Однак відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно при в’їзді в Україну 24 травня 2017 року надала документи, що посвідчують її право власності чи користування автомобілем «WV Golf», реєстраційний номерний знак Литви «CHC891», на підставі яких було оформлено ввезення даного автомобіля на територію України саме позивачем ОСОБА_1 У відзиві відповідач тільки зазначив, що ОСОБА_1 надала такі документи, однак які саме це були документи, їх серії, номер, дата видачі відповідачем не вказано. Такі документи взагалі відсутні в матеріалах справи, позивач зазначає, що жодних довірчих документів на право власності чи співвласності, а також на право користування даним автомобілем вона не мала і не має.

Враховуючи викладене, суд констатує, що 14 листопада 2017 року в.о. заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальником управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_3 при прийнятті постанови у справі про порушення митних правил № 2389/30500/17 не було здобуто та наведено жодних доказів наявності права ввезення саме ОСОБА_1 на митну територію України автомобіля марки «WV Golf», реєстраційний номерний знак Литви «CHC891», з метою особистого користування, в митному режимі «транзит» та у подальшому, в порушення строку встановленого МК України, не вивезення нею його за митну територію України.

Статтею 531 МК України передбачено, що підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відтак, в.о. заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальником управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_3 при прийнятті рішення про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 необхідно було довести, що саме ОСОБА_1 мала право на керування, володіння, розпоряджання автомобілем марки «WV Golf», реєстраційний номерний знак Литви «CHC891». Оскільки ввозити автомобіль на митну територію може лише та особа, яка має законне право ним користуватись.

Такі доводи можуть мати місце лише у випадку документального підтвердження наявності відповідних записів внесених до технічного паспорта даного автомобіля, доручення на управління чи розпорядження таким, заяв про дозвіл на ввезення автомобіля, наявності копій митних декларацій чи будь-яких письмових зобов'язань про вивезення тимчасово ввезеного автомобіля, тощо.

Таким чином, постанова в.о. заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_3 про порушення митних правил № 2389/30500/17 від 14.11.2017 року відносно ОСОБА_1 не містить документального підтвердження про наявність в діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, тому суд вважає, що таку постанову слід скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України.

Водночас, згідно положень КАС України, у разі задоволення адміністративного позову обраний судом спосіб захисту повинен не суперечити закону і забезпечувати ефективний захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду, від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відтак, суд приходить до висновку, що з врахуванням закріплених ст. 286 КАС України повноважень адміністративного суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, належним способом захисту порушеного права позивача з метою відновлення порушених прав у даному випадку є скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Такого ж висновку дійшов і Львівський апеляційний адміністративний суд в постанові від 23.04.2018 року по справі № 876/2718/18.

Згідно з ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанову в.о. заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_3 про порушення митних правил № 2389/30500/17 від 14.11.2017 року відносно ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження по справі про порушення митних правил – закрити.

Керуючись ст. ст. 486, 531 МК України, ст. ст. 241-246, 255, 286 КАС України, суд

рішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил – задоволити.

Постанову в.о. заступника начальника ОСОБА_2 митниці ДФС – начальника управління протидії митним правопорушенням ОСОБА_3 – в справі про порушення митних правил № 2389/30500/17 від 14.11.2017 року відносно ОСОБА_1 – скасувати, а справу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 – закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через цей районний суд, з урахуванням положення п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_4