Ухвала суду № 75358544, 12.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/2013/17

Номер провадження 11-кп/775/468/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Бахмут

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Акуленка В.В.,

суддів Стародуба О.Г., Шигірта Ф.С.,

при секретарі Долі В.В.,

за участю прокурора Саліхова А.А.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 10 січня 2018 року відносно ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Димитровського міського суду Донецької області від 10 січня 2018 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, громадянина України, який мешкає за адресою: Донецька область, м. Мирноград, вул. Стуса, б. 12, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 297 ч. 3 КК України, раніше неодноразово судимого, останній раз

вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року за ст. ст. 185 ч. 2, 75, 76 КК України до одного року обмеження волі з іспитовим строком один рік,

визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 297 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.11.2017 року визначено виконувати самостійно. Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку обвинувачений, наприкінці вересня 2017 року, у вечірній час доби, точної дати та часу не встановлено, прийшов на кладовище «Західне», яке розташоване поблизу вул. Сєрова в м. Мирнограді Донецької області, з метою збору металобрухту для подальшого продажу. Перебуваючи на території кладовища «Західне», ОСОБА_2 побачив біля однієї з могил металеву огорожу, після чого в нього раптово виник корисливий злочинний умисел на здійснення наруги над могилою та викрадення предметів, що знаходяться у місці поховання, з метою їх подальшого продажу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 підійшов до місця поховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, де з корисливих мотивів, з метою вилучення металевих секцій огорожі вказаної могили, порушуючи загальноприйняті етичні засади суспільства щодо поваги до померлих і місця їх поховання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, застосовуючи фізичну силу, витягнув з ґрунту три металевих секції огорожі загальною вагою 112 кг, вартістю 3,00 грн. за 1 кг, загальною вартістю 336 грн. Після чого покинув місце вчинення злочину разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд.

На вказане рішення прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду та виключити його мотивувальної частини посилання на кваліфікуючу ознаку – наруга над могило. Вказує, що дії обвинуваченого були спрямовані на досягнення єдиної мети у виді викрадення, з корисливих мотивів предметів, що знаходились у місці поховання і умислом на осквернення могили не охоплювались.

Заслухавши суддю – доповідача, учасників процесу дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Суд дотримався вказаних вимог не в повному обсязі.

Так, частина 1 статті 297 КК України передбачає відповідальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого.

У частині 3 статті 297 КК України зазначено про відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в тому числі з корисливих чи хуліганських мотивів.

Так, об’єктивна сторона вказаного злочину, передбаченого ст. 297 КК України, характеризується однією із таких дій: а) наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого; б) незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого або предметами, що знаходяться на (в) могилі, і іншому місці поховання, на тілі, останках чи прахові померлого.

За своїм змістом, наруга над могилою полягає у образливому ставленні, грубому знущанні, демонстрації зневаги до місця поховання чи праху покійного. Способи вчинення наруги в законі не визначені. Ними можуть бути осквернення, у т.ч. шляхом вчинення непристойних надписів, малюнків, виливання нечистот; руйнування надмогильних споруд; розкопування місця поховання, розчленування трупа чи його знищення, зривання одягу. Наруга характеризується з об'єктивної сторони - вчиненням щодо праху чи місця поховання певних діянь, з суб'єктивної - прагненням зневажити пам'ять про померлого, продемонструвати своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують в цій сфері. Наруга переважно вчиняється шляхом дії.

В той же час, під незаконним заволодінням, розуміють протиправне вилучення предметів з місця поховання і звернення їх на свою користь чи користь інших осіб. До цієї категорії належать, зокрема, демонтаж і наступний продаж могильних загорож, пам'ятників, плит, а також вінків, квітів, лампад, які знаходяться на могилі тощо.

Крім того, вказані дії відрізняються і моментом закінчення злочину з врахуванням змісту вчинюваного діяння. Якщо воно полягає у нарузі, то закінченим цей злочин є тоді, коли виконане протиправне діяння достатньо вказує на наявність як об'єктивних, так і суб'єктивних ознак.

Разом з тим, коли діяння виражається у незаконному заволодінні, то злочин вважається закінченим з моменту набуття винним можливості розпорядитися викраденим на власний розсуд (сховати, продати, подарувати тощо).

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. При нарузі над могилою особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій і бажає їх вчинити, а при незаконному заволодінні зазначеними вище предметами вона має мету ними заволодіти.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 наприкінці вересня 2017, у вечірній час доби, з метою збору металобрухту для подальшого продажу, прийшов на кладовище «Західне», яке розташоване поблизу вул. Серова в м. Мирнограді Донецької області. Перебуваючи на території кладовища, з корисливих мотивів з місця поховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_2 витягнув з ґрунту три металевих секцій огорожі. Після чого покинув місце вчинення злочину з викраденим майном розпорядившись ним на власний розсуд.

Суд визнав ОСОБА_2 винним у нарузі над могилою, а також у незаконному заволодінні предметами, що знаходяться на могилі, вчиненому з корисливих мотивів, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України.

Разом з тим, висновки суду у нарузі ОСОБА_2 над могилою не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Виходячи із достатніх доказів та обвинувачення, визнаного судом доведеним, характеру діяння та способу його вчинення встановлено, що дії обвинуваченого були спрямовані на досягнення визначеної ним мети - викрадення з корисливих мотивів предметів, що знаходяться на місці поховання, і умислом на осквернення могили не охоплювались.

Тому така кваліфікація дій ОСОБА_2 як «наруга над могилою» підлягає виключенню з вироку.

Таким чином, переглянувши вирок суду, в межах апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає обґрунтованими наведені в ній доводи, в зв’язку з чим, на підставі п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України вирок підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Димитровського міського суду Донецької області від 10.01.2018 року відносно ОСОБА_2 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на кваліфікуючу ознаку ч. 3 ст. 297 КК України дій ОСОБА_2- « наруга над могилою»

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді