Постанова № 75358533, 17.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 240/939/17 Номер провадження 22-ц/775/970/2018

Єдиний унікальний номер 240/939/17

Номер провадження 22-ц/775/970/2018 Доповідач Хейло Я.В.

Категорія 57

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Хейло Я.В.,

суддів: Жданової В.С., Мірути О.А.

за участю секретаря: Ситнік Д.Л.

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» про захист прав споживача та зобов'язання вчинити певні дії (справа № 240/939/17, головуючий у суді першої інстанції Щербак Ю.В.), -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що 14 жовтня 2011 року він уклав кредитний договір № R52120138352В з ПАТ «ВТБ Банк». У квітні 2017 року він отримав від банку sms - повідомлення про відступлення права вимоги на користь ПАТ «Таскомбанк». Передзвонив до ПАТ «ВТБ Банк» він з'ясував, що йому на адресу за місцем реєстрації м. Донецьк, було надіслано письмове повідомлення про заміну кредитора. 14 квітня 2017 року він звернувся до Маріупольського відділення ПАТ «ВТБ Банк», де повідомив свою нову адресу, а також адресу електронної пошти. Письмове повідомлення від ПАТ «ВТБ Банк» він отримав 22 червня 2017 року, але в ньому як і у електронному варіанті була відсутня інформація про суму боргу.

Він неодноразово звертався до відповідача із запитами щодо надання інформації про суму боргу та належних доказів відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та договором застави, але відповіді не отримав.

27 вересня 2017 року , передзвонивши на гарячу лінію ПАТ «ТАСКОМБАНК» він дізнався що його прострочена заборгованість за кредитним договором передана до українського бюро кредитних історій.

Вважає, що відповідач не надав йому необхідні докази щодо переуступки боргу, тому він має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання доказів переходу до відповідача прав у зобов'язанні відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України. Таким чином, позивач як боржник не прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором та в даному місце має місце прострочення кредитора.

Просив визнати за ним право не виконувати свого обов'язку за кредитним договором перед відповідачем ПАТ «ТАСКОМБАНК» до надання доказів переходу відповідачеві прав кредитора та зобов'язати відповідача подати заяву до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про вилучення інформації щодо прострочення кредиту у кредитній історії.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Він не має наміру ухилятися від виконання своїх зобов'язань, проте вважає, що на підтвердження факту переуступлення боргу банк має надати належні докази, а саме оригінали договорів та додатків до них або належним чином засвідчені копії, належні докази, що підтверджують факт оплати за договором відступлення права вимоги, акт приймання - передачі документації, реєстр відправленої кореспонденції. Такі докази відповідачем надані не були, що відповідно до вимог закону надає йому права не виконувати зобов'язання новому кредиторові.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «ТАСКОМБАНК» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни, оскільки вважає, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог процесуального та матеріального права, а позов заявлений лише з метою ухилитися від виконання зобов'язань за кредитним договором, що є неприпустимим.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день , час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги позивача, обґрунтовано дійшов висновку, що відсутність у ОСОБА_1 доказів переходу права вимоги іншому кредитору не позбавляє боржника обов'язку погашення заборгованості за кредитом.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинами справи.

При розгляді справи судом встановлено, що 14 жовтня 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №R52120138352В., якій позивач належним чином виконував до березня 2017 року.

27 березня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (первісний кредитор) укладено договір № 270317 АВ про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами .

Відповідно до п. 2 укладеного договору, первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набув право вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення й сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.

Боржниками за договором є позичальники первісного кредитора, яким він надав кредити та які мають зобов'язання по відношенню до первісного кредитора за кредитними договорами та найменування яких зазначено в реєстрі прав вимог, що наведений в додатку № 1 до договору ( п.1.1.1. договору).

Відповідно до п. 10.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін ( а.с. 81-86).

Згідно додатку до цього договору - реєстру прав вимоги №1 за п/н 458 зазначено позичальника - ОСОБА_1, з яким 14 жовтня 2011 року ПАТ «ВТБ Банк» укладено автокредит за № R52120138352В на отримання суми 616000 грн. Загальна сума залишку за кредитом, що зазначена у реєстрі станом на 27 березня 2017 року - 201334,42 грн. (в тому числі: сума основного боргу - 200199,04 грн. та 1135,38 грн. - сума нарахованих процентів по договору). Строк дії кредиту - до 14 жовтня 2018 року ( а.с.149).

За актом приймання - передачі документації за договором про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №270317 АВ від 27 березня 2017 року, на виконання п. 5.2 договору , первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документацію за кредитними договорами, зокрема, кредитний договір, укладений з ОСОБА_1 за № R52120138352В (п/н в акті - 1029) (а.с.200) та договір застави від 14 жовтня 2011 року.

27 березня 2017 року ПАТ «ВТБ Банк» повідомив ОСОБА_1 про заміну кредитора у зобов'язанні, яке позивач отримав фактично 22 червня 2017 року.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Необхідність передачі новому кредиторові документів, що підтверджують наявність зобов'язальних вимог до боржника та інформації, потрібної для реалізації цих вимог.

При цьому закон не містить конкретного переліку таких доказів. Документами, які засвідчують права (вимоги), що передаються новому кредиторові, можуть бути договір або інші документи, котрі підтверджують факт виникнення та існування зобов'язальних правовідносин між первісним кредитором та боржником,платіжні та інші фінансові документи тощо. Характер інформації, яка важлива для реалізації переданих новому кредиторові прав залежить від особливостей конкретних зобов'язальних правовідносин.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту.

Як встановлено судом 27 березня 2017 року на адресу позивача, зазначену у кредитному договорі було направлено повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.49). Позивач отримав це повідомлення 22 червня 2017 року, що не оспорював у судовому засіданні. Вказане повідомлення містить всю необхідну інформацію для даного виду правовідносин (посилання на договір відступлення права вимоги, нові реквізити для погашення заборгованості, підпис уповноваженої особи та печатку банку), що надає можливості позивачу як боржнику , виконувати зобов'язання новому кредиторові.

Відсутність у повідомленні суми боргу не звільняє позивача від обов'язку сплачувати заборгованості новому кредиторові , оскільки закон такої обов'язкової умови не вимагає та оплата заборгованості новому кредиторові у разі відступлення прав вимоги проводиться на умовах та у порядку визначених кредитним договором. Зі змісту повідомлення від 27.03.2017 року вбачається , що відступлення прав вимоги відбулося у звичайному процесі діяльності та у межах, визначених законом і не призводить до жодної зміни прав та зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, зокрема розмір платежів залишається таким, як визначено кредитним договором.

Проте, отримавши таке повідомлення, ОСОБА_1 не виконував своїх обов'язків за кредитним договором ні перед первісним кредитором, ні перед новим в особі ПАТ «Таскомбанк», а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання за позивачем права не виконувати зобов'язання за кредитним договором та вилучення інформації про прострочення з кредитної історії позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на законі та не належать до тих підстав з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 05 квітня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Судді