Вирок № 75357864, 13.07.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1705/18

1-кп/264/291/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2018 р. Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Нуждіна С.В., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченої ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050800000199 від 04.02.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Маріуполі Донецької області, громадянки України, із середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, не судимої, яка зареєстрована та фактично мешкає в АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 03 лютого 2018 року приблизно о 13 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання на той час, а саме у будинку АДРЕСА_2, в ході словесної сварки, яка раптово виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, тобто ревнощів, з раніш їй знайомим ОСОБА_1, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, підійшла до останнього, утримуючи ніж у своїй правій руці та нанесла ОСОБА_1 один удар ножом в область живота, внаслідок чого заподіла потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з пораненням великого сальника - рубець по передній поверхні черевної стінки, який утворився в результаті дії колото-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала у повному обсязі та підтвердила, що 03 лютого 2018 року під час сварки зі знайомим ОСОБА_1 завдав йому удар ножом у живіт при встановлених судом обставинах. Щиро розкаялася у скоєному, попросила вибачення у потерпілого, просила суд суворо не карати. Позов щодо витрат на лікування потерпілого визнала в повному обсязі. Також вказала, що з потерпілим примирилися, на теперішній час проживають однією сім'єю, чекають на дитину та мають намір зареєструвати шлюб.

Враховуючи, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченої, дослідження письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченої.

Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Таким чином, суд вважає пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення доведеним і кваліфікує її дії за ч.1 ст.121 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, обставини пом'якшуючі та обтяжуючі покарання і дані, характеризуючи особу обвинуваченої, яка не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, як особа, яка не була помічена в конфліктних ситуаціях, в спеціалізованих медичних установах на обліку не перебуває, вагітна, вибачилась перед потерпілим та щиро кається у скоєному, що суд розцінює як обставини, пом'якшуючі покарання, скоїла злочин у стані алкогольного сп'яніння, що суд визнає обставиною, що обтяжує покарання, з урахуванням позиції потерпілого, який просив суд суворо не карати обвинувачену та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, приходить до висновку, що обвинуваченій необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі строком 5 років.

Дійшовши висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі та враховуючи, що обвинувачена є вагітною, суд вважає можливим застосування до обвинуваченої положень ст.79 КК України, оскільки встановлені судом обставини, характер та ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою дають підстави для висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, що буде стимулювати її до правомірної поведінки.

Прокурором в інтересах Маріупольської міської ради було заявлено цивільний позов про стягнення із ОСОБА_2 на користь держави 4797,98 грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1, який визнано обвинуваченою і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази - футболку з діркою та плямами бурого кольору, дуту куртку темно-синього кольору, які зберігаються в камері речових доказів Кальміуського ВП на підставі квитанції № 004536, слід повернути потерпілому; предмет, схожий на кухонний ніж, який зберігається в камері речових доказів Кальміуського ВП на підставі квитанції № 004536, слід знищити.

Арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 07.02.2018 року та 01.03.2018 року, слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.121 КК України і призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.79 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання, якщо вона протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради (р/р 31411544700053 в ГУ ДКСУ України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721) 4797,98 грн.

Речові докази по справі:

- футболку з діркою та плямами бурого кольору, дуту куртку темно-синього кольору, які зберігаються в камері речових доказів Кальміуського ВП на підставі квитанції № 004536 - повернути потерпілому ОСОБА_1;

- предмет, схожий на кухонний ніж, який зберігається в камері речових доказів Кальміуського ВП на підставі квитанції № 004536 - знищити.

Арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 07.02.2018 року та 01.03.2018 року - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Пустовойт Т. В.