Рішення № 75356710, 03.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21144/17

Провадження № 2-а/761/110/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Яриновській Є.В.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Власова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В червні 2017р. позивач ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача Київського обласного військового комісаріату, в якому просив суд:

- визнати протиправною вимогу відповідача надати позивачу повторно документи, що свідчать про причини та обставини поранення;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпоряднику бюджетних коштів висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги , передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ від 25 грудня 2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

- зобов'язати відповідача подати висновок та документи розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ від 25 грудня 2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій в Республіці Афганістан в період з 27 жовтня 1986р. по 18 жовтня 1988р. у складі військової частини 52788.

19 травня 2011р. йому було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією) та встановлено, що захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

27 травня 2013р. позивачу повторно було встановлено третю групу інвалідності, а 09 червня 2016р. позивачу довічно було встановлено другу групу інвалідності.

19 грудня 2016р. позивач направив відповідачу заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та надав необхідні документи для направлення до Міністерства оборони України.

Відповідач у визначений 15 денний термін не подав зазначені документи розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України та листом від 04 січня 2017р. відмовив позивачу у передачі документів на тій підставі, що позивачем не подано всіх документів.

Позивач не погоджується з відмовою та вважає її протиправною.

Позивач зазначає, що на відповідача згідно постанови КМУ від 25 грудня 2013р. №975 покладається лише обов'язок направити документи, а вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги покладається виключно на Міністерство оборони України.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, подавши до суду відзив на позов, зазначаючи, що позивач діяв не у відповідності з вимогами закону, а також зазначав, що дія закону на спірні правовідносини, не розповсюджується.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що в період часу з 27 жовтня 1986р. по 18 жовтня 1988р. позивач ОСОБА_3 проходив військову службу у складі військової частини 52788 та приймав участь у бойових діях (Республіка Афганістан).

Судом встановлено, що 19 травня 2011р. позивачу було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією) та встановлено, що захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

27 травня 2013р. позивачу повторно було встановлено третю групу інвалідності, а 09 червня 2016р. позивачу довічно було встановлено другу групу інвалідності, у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням, так, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що засвідчується довідкою до акта огляду МСЕК від 09 червня 2016р. серії АВ № 0525497.

19 грудня 2016р. позивач направив відповідачу заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та надав необхідні документи для направлення до Міністерства оборони України.

В судовому засіданні представник позивача наголошував, що позивачем до заяви були додані всі документи визначені законом.

04 січня 2017р. відповідач листом за №2/5/9 відмовив у задоволенні заяви позивача, на тій підставі, що позивачем належним чином не оформлені документи, а саме відсутня копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Судом встановлено, що зазначений вище копію акту, як визначено п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджений Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014р. № 530, зареєстровано в МЮ України 20 жовтня 2014р. за № 1294/26071 (далі по тексту - Положення), в редакції, яка діяла на час подання позивачем відповідної заяви, позивачем подана не була.

В судовому засіданні представник позивача зазначав, що у позивача є труднощі в отриманні зазначеного акту, оскільки ним було здійснено відповідний запит, на який відповіді надано не було.

Стаття 17 Конституції України передбачає, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (стаття 41).

Пунктом 4.8 Положення передбачено, що висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

В судовому засіданні представник відповідача визнав, що сторона відповідача не надавала допомогу стороні позивача в оформленні документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, застосовуючи ч. 2 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід визнати протиправною вимогу відповідача надати позивачу повторно документи, що свідчать про причини та обставини поранення, і з метою захисту порушеного права позивача, та враховуючи, що у нього є складнощі в отриманні відповідних документів, на підставі п. 4.8 Положення суд вважає вірним зобов'язати відповідача надати допомогу позивачу в оформленні документів, шляхом витребування відповідачем копії акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час проходження позивачем військової служби у період часу з 27 жовтня 1986р. по 18 жовтня 1988р. у складі військової частини 52788.

Стосовно решти позовних вимог, то суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню. оскільки, як встановлено судом такі вимоги є передчасними, оскільки позивачем не було надано відповідачу всього переліку документів, який визначений п. 4.7 Положення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 640,0 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України; ст. ст. 17, 19, 22, 46 Конституції України; ст. ст. 1, 12, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; постановою КМУ від 25 грудня 2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»; Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджений Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014р. № 530, зареєстровано в МЮ України 20 жовтня 2014р. за № 1294/26071, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Київського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07910662, місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема, 59) про визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною вимогу Київського обласного військового комісаріату надати ОСОБА_3 повторно документи, що свідчать про причини та обставини поранення.

Зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат надати допомогу ОСОБА_3 в оформленні документів, шляхом витребування Київським обласним військовий комісаріатом копії акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням цією особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час проходження ОСОБА_3 військової служби у період часу з 27 жовтня 1986р. по 18 жовтня 1988р. у складі військової частини 52788.

Стягнути з Київського обласного військового комісаріату за рахунок бюджетних асигнувань, на користь держави судовий збір у розмірі 640,0 /шістсот сорок/ грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13 липня 2018р.

Суддя: