Рішення № 75356532, 11.07.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4538/18

В справі № 760/21667/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

11 липня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судового засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач в грудні 2015 року звернулася до суду з позовом і, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог,просить:

- визнати недійсним договір фінансового лізингу №000723 від 28 серпня 2015 року укладений між ним та відповідачем та стягнути з останнього грошові кошти в розмірі 46 000, 00 гр.;

- стягнути з відповідача 3 % річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами в розмірі 3 886, 68 гр. та 17 592, 74 гр. інфляційних втрат;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 гр.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що 28 серпня 2015 року між ним та відповідачем був укладений Договір фінансового лізингу № 000723 та додатками до нього з метою придбання автомобіля марки «Nissan», модель Juke, за умовами якого відповідач бере на себе зобов'язання придбати у власність предмет лізингу (отримати право власності на предмет лізингу), зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до цього договору, та передати предмет лізингу у користування лізингоотримувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

Того ж дня, як передбачено умовами договору, він здійснив платіж у розмірі 46 000, 00 гр. на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», однак предмет договору йому передано не було.

Після підписання договору з'ясувалося, що вартість предмета лізингу, що вказана у договорі, значно вища, ніж йому повідомив представник компанії, та не було йому роз'яснено, що призначення платежу в сумі 46 000, 00 гр. є адміністративним платежем, тобто винагородою за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням договору, оскільки вважав, що ці кошти входять до часткової оплати вартості транспортного засобу, при цьому в договорі це було передбачено, а у нього не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надала достовірної інформації, завіривши його в тому, що всі істотні умови договору вона пояснила та спонукала його на підписання договору.

Крім того, зазначив, договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а також на те, що договір фінансового лізингу може бути укладений лише фінансовою установою після отримання відповідної ліцензії.

Дані вимоги закону відповідачем при укладенні договору були порушені

На підставі викладеного просить задовольнити позов.

Виходячи з того, що відповідач протягом тривалого часу не повертає сплачені ним кошти, безпідставно користується ними в порушення умов договору в зв»язку з невиконанням його умов, просить стягнути сплачену ним суму з урахуванням річних та інфляційних втрат.

Крмі того, просить стягнути з відповідача 5 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з вини відповідача він відчуває себе ошуканим, обманутим. Він не може відпочити після роботи, постійні переживання викликають образу та роздратованість.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем знаходження, поверталися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв'язку з відсутністю відповідача за зхареєстровваною адресою.

Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Крім того, відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Частиною 8 ст. 279 ЦПК України встановлено, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Судом встановлено, що 28 серпня 2015 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 000723 предметом якого є надання лізингоодержувачу транспортного засобу Nissan Juke, 1,6, МТ, 4х2 , спрямований на придбання автомобіля, вартість якого на момент укладання договору становить 19 953, 19 дол. США з урахуванням ПДВ, згідного обмінного курсу дол. США , гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 457 150 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; комісії за передачу предметі лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у пункті 9.4 статті 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у пункті 9.6 статті 9 даного договору.

На виконання умов договору позивачем сплачено адміністративний платіж у розмірі 46 000, 00 гр.

Підставою недійсності правочину згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. До таких правочинів застосовуються наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю сутністю такий є договір змішаним договором, оскільки містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору, що відповідає частині другій статті 628 ЦК.

Згідно зі статтею 799 ЦК договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15.

Крім того, згідно з пунктом 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою.

Діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії (пункт 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Обставин, які б свідчили про наявність у відповідача відповідної ліцензії, яка б відповідала вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», судом не встановлено.

З оспорюваного позивачем договору вбачається, що при його укладенні відповідачем у його умови були включені обов»язки, які, на думку суду, є несправедливими щодо нього, як споживача.

Так, проаналізувавши статтю 3 Договору фінансового лізингу, яка передбачає права та обов'язки сторін, встановлено, що Договором встановлена лише відповідальність позивача, як лізингоодержувача, при цьому відповідальність відповідача, як лізингодавця, умовами договору не передбачена.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов»язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

З цього випливає, що фінансовий лізинг є непрямим лізингом з точки зору цивільного права і майно, що передається лізингодавцем у користування лізингоодержувача за таким договором, лізингодавець має придбати у відповідного постачальника (продавця) відповідно до умов та специфікацій, встановлених лізингоодержувачем.

Тобто, таким чином захищається право споживача фінансових послуг на вільний вибір предмета лізингу, його ціни та обрання контрагента.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками.

Згідно ч.1 ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Виходячи з цього, суд вважає, що ціна, марка автомобіля, рік випуску, його технічні характеристики, а іноді постачальник (продавець) в сукупності індивідуалізує предмет лізингу.

Однак, як зазначено вище, постачальник (продавець) автомобіля у Договорі при його укладенні визначений не був.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору.

В той же час, зі змісту п.10.1 договору вбачається, що позивач має сплатити комісію за супроводження договору в розмірі 7 % угоди і цей платіж, за визначенням понять договору, є першочерговим єдиноразовим платежем.

Пунктом 8.2 статті 8 Договору фінансового лізингу сторонами погоджена вартість предмета лізингу у розмірі 19 453, 19 доларів США, однак зі змісту даної статті випливає, що це є вартість автомобіля лише на момент укладання договору, а в гривневому еквіваленті на день укладення договору 457 150, 00 гр.

В той же час, згідно з п.8.3 Договору гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, який визначений на дату укладення Договору, може змінюватися в випадку зміни обмінного курсу долара США до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.

Тобто, ціна предмету лізингу може змінюватися в залежності від вибору лізингодавцем продавця та коливання ціни товару на ринку.

Зі змісту договору вбачається, що позивачу, як лізингоодержувачу, не надано права впливати на вибір продавця.

Крім того, відповідно до п.10.3 Договору на момент укладення договору попереднеій розмір щомісячного періодичного платежу у разі залишення вартості предмету лізингу, який було визначено при укладенні договору, становить 302, 85 долари США, що за обмінним курсом на день укладення договору становить 7 116, 98 гр.

У випадку зміни вартості предмету лізингу сторони зобов»язані підписати новий Додаток №3 до Договору /Графік сплати лізингових платежів/.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно ч.2 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Виходячи з цього, суд вважає, що це є істотним порушенням принципу справедливості та добросовісності, може поставити позивача, як споживача, у невигідні для нього фінансові умови, чого він не знав в момент підписання договору, оскільки не міг передбачити максимальну вартість предмета лізингу, який йому запропонує відповідач.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживача.

Згідно з ч. ч.2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачено актами цивільного законодавства, свої відносини, які не передбачені цими актами. Разом з цим сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Відповідно до ч.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до ч.2 ст.18 цього Закону визначено "несправедливі умови договору"- умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

З аналізу даної норми закону випливає, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Статтями 1,6 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки сторонами договірних відносин не було підписано додатку до договору №3, який має містити в собі порядок та розмір лізингових платежів, це є порушенням істотних умов оспорюваного договору.

З огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу.

При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Така ж правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-330цс16 від 08 червня 2016 року та інших, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судоми.

Відповідно до ст.21 Закону України « Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому випадку порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

За змістом ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь сплаченої ним суми.

Крім того, судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 46 000, 00 гр. були сплачені позивачем на рахунок відповідача 28 серпня 2015 року.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду внаслідок порушення останнім його прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з викладеного вище,суд вважає обґрунтованими вимоги позивача і в цій частині.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст..ст.6, 15,16, 184, 203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.227, 627, 638, 655, 691, ч.ч.1,2 ст. 806, 807 ЦК України, ст. ст.1, ч.1 ст.2 ,3, ч.1 ст.6 , ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.1,15,18, 21 Закону України « Про захист прав споживачів», ст.ст. 4, 12-13, 76-79, 81-83, 141, 258-259, 263-265 273, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити .

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу №000723 від 28 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» / 01601 м. Київ вул. Шовковична, 42-44, ЄДРПОУ 39733392 / на користь ОСОБА_1 / 03035 АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1 / 46 000 гр., 3 886, 68 гр. річних, 17 592, 74 гр. інфляційних втрат та 5 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» / 01601 м. Київ вул. Шовковична, 42-44, ЄДРПОУ 39733392 / на користь ОСОБА_1 / 03035 АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1 / 724, 79 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18 липня 2018 року.

Суддя Л.А.Шереметьєва