Вирок № 75353658, 18.07.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/566/18

Номер провадження 1-кп/623/147/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю: секретаря Телешевської В.Ю.,

прокурора Ходака Є.С.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області кримінальні провадження №12018220320000031 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з професійно-технічною освітою, раніше судимого:

1) 09.10.2006 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст.297 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим терміном 1 рік;

2) 16.10.2007 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки;

3) 07.03.2008 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст.297, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, 06.06.2012 року звільнений з місць позбавлення волі на невідбутий термін 2 місяці 11 днів;

зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185; ч.2 ст.289; ч.3 ст.185; ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 повторно, 31 грудня 2017 року, близько 19 години, діючи із корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, шляхом пошкодження стіни гаражного приміщення, проник до гаражу НОМЕР_3 гаражного кооперативу «Автомотолюбитель», що розташований по вул. Робочій в м. Ізюмі Харківської області, де таємно викрав двигун «Мураха Т200», робочим об'ємом 199 см3, вартість якого складає 4255,00 грн, який належить ОСОБА_3, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, тобто, таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

2 січня 2018 року, близько 19 години, ОСОБА_2, повторно, діючи із корисливих мотивів, через раніше утворений ним отвір в стіні, проник до гаражу НОМЕР_3 гаражного кооперативу «Автомотолюбитель», що розташований по вул. Робочій в м. Ізюмі Харківської області, де незаконно заволодів мотоциклом «ТМЗ 5.951», 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_4, номер рами НОМЕР_5, вартість якого складає 12197,00 грн., який належить ОСОБА_3, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, вчинене повторно, з проникненням у сховище.

Крім того, ОСОБА_2, 22 березня 2018 року, о 16 год. 00 хв., повторно, діючи із корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, через віконний отвір проник у складське приміщення Піщанського лісництва ДП «Ізюмське лісове господарство», що розташоване за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соснова, буд. 119, де таємно викрав генератор у кількості 1 шт., вартість якого складає 374,00 грн., стартер ПД 10 П 350, вартість якого складає 175,00 грн., магнето контрактного М-124, вартість якого складає 203,80 грн., карбюратор ПД, вартість якого складає 99,50 грн., повітряного очищувача двигуна пускового, вартість якого складає 92,10 грн., розкис Т-150 без сережки, вартість якого складає 238,20 грн., тяги нижньої правої, вартість якої складає 474,90 грн., розтяжку з сережкою, вартість якої складає 176,50 грн., патрубку радіатора у кількості 8 шт., загальна вартість яких складає 336,88 грн., кришки головки у кількості 2 шт. на трактор Т 150, загальна вартість яких складає 498,00 грн., прокладки кришки у кількості 2 шт. на трактор Т 150, загальна вартість яких складає 43,90 грн., чим заподіяв підприємству «Ізюмське лісове господарство» матеріальну шкоду на загальну суму 2712,78 грн.

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

Крім того, ОСОБА_2, 23 березня 2018 року, о 14 год. 00 хв., повторно, діючи із корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, через віконний отвір проник у складське приміщення Піщанського лісництва ДП «Ізюмське лісове господарство», що розташоване за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Соснова, буд. 119, де намагався таємно викрасти радіатор масляний Т-150, вартість якого складає 32500 грн. та термостат ГАЗ, вартість якого складає 38,50 грн., однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, не залежних від його волі, так як був затриманий свідком ОСОБА_4 на місці скоєння злочину.

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, тобто замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях - злочинах, передбачених ч.3 ст.185; ч.2 ст.289; ч.3 ст.185; ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України свою вину та цивільні позови визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, підтвердив обставини, викладені в обвинувальних актах.

Потерпілий ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також просив суд задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5, представник потерпілого та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, покази обвинуваченого, письмові докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за епізодом злочинів, вчинених 31.12.2017 та 22.03.2018 за ч.3 ст.185 КК України, як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище; за епізодом злочину, вчиненого 02.01.2018 за ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище; за епізодом злочину, вчиненого 23.03.2018 за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, тобто замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк при виявленому середньому ризику небезпеки для суспільства, може становити небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Вивченням особи ОСОБА_5 встановлено, що за вищевказаною адресою мешкає разом з хворою матір'ю, має неповнолітню дитину. На даний час не працює, проживає за рахунок тимчасових заробітків. Стосунки з рідними добрі, піклується про хвору матір, допомагає по господарству, із сусідами не конфліктує, характеризує себе як спокійного, чуйного, здатного мислити чітко і раціонально, алкогольними напоями не зловживає, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, а саме: ч.3 ст.185; ч.2 ст.289; ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - відповідно до ст. 12 КК України віднесені до тяжких злочинів.

Обставинами, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_5, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5, є рецидив злочину.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, також мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, характеризується за місцем проживання позитивно, який ніде не працює, не одружений, раніше неодноразово судимий, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на високому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та на середньому рівні ризики небезпеки для суспільства, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статей, що передбачає відповідальність за вчинені злочини.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

Таким чином, цивільні позови по справі, заявлені потерпілим ОСОБА_3 та ДП «Ізюмське лісове господарство» на досудовому слідстві про відшкодування майнової шкоди у сумі 20000,00 грн та 18783,41 грн., підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі на залучення експертів у зв'язку з проведенням судових товарознавчих експертиз в сумі 1158,00 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.50, 65-67, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, ст.100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, ст.22, 1166 ЦК України, ППВСУ Постанови Верховного Суду №7 від 24.10.2003 року«Про практику призначення судами кримінального покарання», суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185; ч.2 ст.289; ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання:

- за ч.3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.289 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Контроль за виконанням цілодобового домашнього арешту покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення судових автотоварознавчих експертиз №20 від 29.01.2018р та №25 від 21.02.2018р. в сумі 858,00 грн. на користь держави в особі НДЕКЦ МВС України, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №1149/18 від 18.04.2018р. в розмірі 300 грн. 00 коп. на користь судового експерта ОСОБА_6, р/р НОМЕР_6, РНОКПП НОМЕР_2.

Цивільні позови ОСОБА_3 та ДП «Ізюмське лісове господарство» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 20000,00 гривень в рахунок відшкодування цивільного позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство»: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Ентузіастів, 23, код ЄДРПОУ 00993113, суму 18783,41 гривень в рахунок відшкодування цивільного позову.

Речові докази: два фрагменти корпусу мотоциклу червоного кольору, фару з мотоциклу на якій є напис у вигляді ФГ 140-3711201, перемикач світла, на якому також є напис у вигляді ГОСТ 3940-84, фрагмент пластикового корпусу сидіння мотоциклу, фрагмент підкрильнику з мотоциклу, кувалду, на робочій стороні якої є сліди побілки, а також масляний радіатор та корпус термостата, які повернуті власникам під розписку, залишити власникам.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його оголошення обвинуваченому, представнику потерпілого та прокурору.

Суддя М.О. Гуренко