Постанова № 75353424, 17.07.2018, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/610/18

провадження: 1-кс/614/202/18

категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018 року Борівський районний суд Харківської області в складі:

слідчого судді Гуляєвої Г.М.

за участю: секретаря Євтіхієвої С.В.

слідчого Щібря А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Борова Борівського району Харківської області клопотання слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Щібря А.С. про арешт тимчасово вилученого майна,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Щібря А.С. за погодженням з прокурором Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Колесніковим Д.І. звернувся з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна до Борівського районного суду Харківської області, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно.

З подання вбачається, що до чергової частини Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області 14.07.2018 р. надійшла заява від інженера компанії «Лайфселл» ОСОБА_3 про те, що 14.07.2018 р. приблизно о 02.00 год. невідомий проник на огороджену територію підстанції мобільного зв'язку оператора «Лайфселл», яка розташована за адресою: Харківська область, смт. Борова, вул. Шкільна, звідки таємно викрала 8 акумуляторних батарей, чим спричинила матеріальну шкоду.

Відомості про дану подію були внесені до ЄРДР за №12018220230000209 від 14.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В ході огляду місця події від 14.07.2018 р. території підстанції оператора мобільного зв'язку «Лайфселл», яка розташована по вул. Шкільній в смт. Борова Харківської області, були вилучені два фрагменти металевого засову дверей, який містить на собі сліди знаряддя злому (перекушування).

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, просив його задовольнити. Пояснення надав аналогічні його тексту.

Представник власника майна оператора мобільного зв'язку «Лайфселл» ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти накладення арешту на вказане майно не заперечує.

Суд, вислухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали додані до клопотання: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; копію рапорту пом. Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області від 14.07.2018 р.; копію заяви ОСОБА_3; копію протоколу огляду місця події від 14.07.2018 р.; постанову про визнання речовим доказом від 14.07.2018 р., вважає, що є підстави для надання дозволу на арешт майна, оскільки згідно п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі ч.4 ст.173 КПК України «у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб».

Відповідно до ч.1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 14.07.2018 року Борівським відділенням поліції Ізюмського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220230000209.

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 14.07.2018 р. вилучене майно, а саме: два фрагменти металевого засову, який містить на собі сліди знаряддя злому (перекушування), визнано речовим доказом по кримінальному провадженню № 12018220230000209.

Клопотання подано з додержанням вимог ст. 171 КПК України, слідчим доведено наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Крім того, слідчим доведено ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

На даному етапі досудового розслідування вимоги клопотання виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що клопотання слід задовольнити та накласти арешт на визначене майно.

Крім того, арешт вказаного майна є тимчасовим заходом забезпечення у кримінальному провадженні, а тому його власник, в подальшому, в передбачених КПК України випадках, має право звертатися із клопотанням про скасування даного арешту.

Таким чином, клопотання органу досудового слідства є обґрунтованим, заснованим на законі, доводи слідчого знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, в зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст.170-173, 175, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Щібря А.С. про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: два фрагменти металевого засову, який містить на собі сліди знаряддя злому, з подальшим його зберіганням в кімнаті речових доказів Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області.

Копію ухвали направити слідчому СВ Борівського ВП Ізюмського відділу поліції ГУНП в Харківській обл. та прокурору Борівського відділу Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області - для виконання, власнику оператору мобільного зв'язку «Лайфселл» - для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Гуляєва Г. М.