Постанова № 75351256, 17.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/223/18 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 22-ц/780/2610/18 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 26 17.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Баришівського районного суду Київської області, ухвалене в смт. Баришівка 03 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2018 року позивач ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути із ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 117000 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг та підписав заяву б/н від 12 серпня 2011 року, згідно якої отримав кредитну картку «Універсальна». 15 березня 2016 року відповідачу було переоформлено кредитну карту та відкрито картковий рахунок, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором та врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 25 грудня 2017 року має заборгованість 117000 грн., з яких 106311,92 грн. - тіло кредиту та 10688,08 грн. - проценти за користування кредитом.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 106311,92 грн. та судові витрати.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що не погоджується із висновком суду, що відсотки, пеня та штраф передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг, які не є складовою договору, оскільки не містять підпису позичальника, а тому у задоволенні вимог про їх стягнення необхідно відмовити.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання і регулюються ст. 634 ЦК України. Укладення договору саме даного виду підтверджується змістом заяви, в якій зазначається, що відповідач своїм підписом приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг.

Укладаючи договір, відповідач не ставив під сумнів розумність та справедливість умов договору, з анкети-заяви від 12 серпня 2011 року слідує, що відповідач своїм підписом підтвердив свою згоду на те, що дана заява, Пам'ятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи є договором про надання банківських послуг, ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення. Отже, відповідач своїм підписом підтвердив, що йому була надана вся інформація щодо умов кредитування. Використання кредитних коштів за допомогою картки відповідачем підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до позову.

Враховуючи наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин та передбачений розмір відсотків за користування позикою, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Частково задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що банк надав ОСОБА_4 12 серпня 2011 року грошові кошти у розмірі кредитного ліміту, що підтверджується анкетою-заявою та не оспорюється відповідачем, а тому заборгованість за тілом кредиту в розмірі 106311,92 грн., визнана відповідачем, підлягає стягненню із нього на користь позивача. Разом із тим, в частині стягнення заборгованості за відсотками позов задоволенню не відповідає, оскільки позивачем не доведено її розміру.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається, що на а. с. 16 міститься анкета-заява ОСОБА_4 від 12 серпня 2011 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом в анкеті-заяви ОСОБА_4 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.com.

На зворотному боці анкети-заяви клієнту запропоновано оформити на своє ім'я: карта «Універсальна», зарплатний пакет, карта Gold, послуга накопичення «Копилка», пенсійна картка, ідентифікація з паспортом, з яких ОСОБА_4 обрано платіжну карту кредитку «Універсальна» та зазначено бажаний кредитний ліміт 300 грн.

Позивачем також надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, згідно якої старт карткового рахунку - 12 серпня 2011 року, остання зміна кредитного ліміту - 15 березня 2016 року, встановлено кредитний ліміт 2000 грн., строк дії кредитної картки - жовтень 2018 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог, апеляційний суд керується наступним.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Судом встановлено, що позичальник отримав кредитні кошти і вказана обставина ніким не заперечується, а отже позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 106311,92 грн. знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки наявність заборгованості в такому розмірі підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, який відповідачем визнано частково, а саме в частині заборгованості за кредитом.

Позивачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог також не оскаржене.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Однак, такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, а отже вимоги банку про стягнення зазначених складових заборгованості є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Виходячи із вищевикладеного, не приймаються апеляційним судом доводи позивача в апеляційній скарзі, що, укладаючи кредитний договір, відповідач не мав сумнівів щодо його розумності і справедливості, і підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів наявності між сторонами договірних відносин щодо нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за користування кредитом, пені та штрафу, однак факт отримання кредиту є доведеним, банк має право на стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, визначеними на рівні облікової ставки НБУ відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Разом із тим, оскільки з наданого суду першої інстанції розрахунку неможливо встановити, в який час виникла сума заборгованості, щомісячного розрахунку заборгованості позивачем надано не було, суд першої інстанції був позбавлений можливості самостійно нарахувати її розмір і правомірно відмовив в задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом з підстав їх недоведеності.

Дані висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Апеляційний суд звертає увагу, що апеляційна скарга не містить інших розрахунків, які б надали змогу нарахувати заборгованість за відсотками, виходячи із облікової ставки Національного банку України, а отже при перегляді апеляційної скарги визначити розмір даної заборгованості також неможливо.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :

___ ____ ____