Рішення № 75350932, 02.07.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1120/17

Провадження № 2-84/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року м.Ообухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.,

при секретарях Абашідзе Т.П., Євдокімова В.С.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору та встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору та усунення перешкод у володінні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору та встановлення порядку користування земельною ділянкою, який в подальшому було уточнено та остаточно просить суд:

- Визнати недійсним договір поділу земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, укладений 04 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

Виділити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га. з кадастровим номером НОМЕР_3, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

Поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1874 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням висновку судової експертизи за варіантом два;

Виділити ОСОБА_3 з земельної ділянки площею 0,1874 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,937 га. та периметром 134,41 м, з лінійними розмірами між поворотними точками: 2-3 19,34 м.; 3-4 25,84 м.; 4-5 21,97 м.; 5-6 20,33 м.; 6-2 46,93 м;

Виділити ОСОБА_4 з земельної ділянки площею 0,1874 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,937 га та периметром 132,48 м, з лінійними розмірами між поворотними точками: 1-2 19,22 м.; 2-6 46,93 м.; 6-7 20,20 м.; 7-8 15,64 м.; 8-1 30,49 м;

-Стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати та вартість експертизи .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно договорів дарування від від 10.06.2008 року батько сторін ОСОБА_5 подарував їм з відповідачем житловий будинок з надвірними побудовами (літньою кухнею, погребом, сараєм, жомовою ямою, вбиральнею, огорожею, воротами з хвірткою, колодязем та двома сараями), за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач 31.10.2016 року на підставі договору купівлі-продажу відчужив позивачу належну йому ? частину вказаного будинку. Окрім того, позивач зазначає, що 04.11.2016 вони з відповідачем на підставі договору поділу земельних ділянок поділили належні їм земельні ділянки площею 0,2500 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,1874 га. для ведення особистого селянського господарства, були розділені по ? частині за кожним з них. На даний час між позивачем та відповідачем, в зв'язку з укладенням зазначеного договору поділу почали виникати суперечки щодо фактично розташування меж між зазначеними ділянками, відповідач за власним планом почав встановлювати паркан та пропозицію врегулювати спір в позасудовому порядку залишив поза увагою. Позивач вважає, що оскільки він є власником житлового будинку з допоміжними спорудами, а тому з врахуванням вищевказаних підстав має право на земельну ділянку під даним майном, що не відповідає договору поділу земельних ділянок, укладеному між ним та відповідачем, тим самим договір суперечить цивільному та земельному законодавству України, а тому підлягає визнанню недійсним. Позивач вважає, що оскільки земельні ділянки перебувають у спільній частковій власності його та відповідача, то він як співвласник має право на їх поділ з урахуванням його права власності на житловий будинок з допоміжними спорудами виходячи з варіантів поділу запропонованих висновком експерта за варіантом два. З огляду на викладені обставини позивач просив позов задовольнити.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання договору та усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, в якій просить суд:

- Розірвати договір купівлі-продажу ? частки житлового будинку, загальною площею 81,3 м2, житлова площа 28,0 м2, який розташований в АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. 31.10.2016 року, реєстраційний № 5858 в зв'язку з істотним порушенням умов та порядку укладення договору;

- Усунути перешкоди зі сторони ОСОБА_3 щодо володіння земельною ділянкою загальним розміром 0,125 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору розподілу земельних ділянок, який посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., 04.11.2016 року, реєстраційний номер 5948, номер запису про право власності 17345401.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що батько сторін ОСОБА_5 подарував їм на підставі договору дарування від 10.06.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 в рівних частинах кожному житловий будинок, загальною площею 81,3 м2, житлова площа 28,0 м2, який розташований в АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2016 року позивач за зустрічним позовом подарував належну йому ? частину вищезазначеного будинку,а господарські будівлі та споруди залишились у спільній частковій власності сторін, по ? частині за кожним. Окрім того, позивач зазначає, що 04.11.2016 вони з відповідачем на підставі договору поділу земельних ділянок поділили належні їм земельні ділянки площею 0,2500 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,1874 га. для ведення особистого селянського господарства, були розділені по ? частині за кожним з них. Оскільки нотаріусом при укладенні між сторонами договору купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку не було вирішено питання про відчуження господарських будівель та споруд відповідно до переліку визначеного в договорі дарування від 10.06.2008 року, то дана прогалина привела до того, що на належній йому земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться частина господарських будівель та соруд, які не були предметом договору купівлі-продажу ? частини житлового будинку. В грудні 2016 року рішенням Григорівської сільської сільської ради з огляду на укладення договору поділу земельних земельній ділянці загальною площею 0,125 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд було присвоєно поштову адресу, а в березні 2017 року він отримав дозвіл на підключення до мереж Обухівського РП ПАТ»Київобленерго» та уклав договір про приєднання до електричних мереж, ав квітні 2017 року він розпочав встановлення паркану по існуючих межах, які були погоджені ОСОБА_3 відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок. З огляду на викладене вважає, що інформація, яка викладена у первісному позові ОСОБА_3, про самовільне встановлення ним паркану за власним планомне відповідає дійсності. З огляду на викладені обставини просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 25.04.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду Обухівського районного суду Київської області від 02.08.2017 року у справі призначено земельно-технічну експертизу для визначення можливих варіантів розподілу земельних ділянок між сторонами та зупинено провадження у справі до отримання висновку експертизи.

Ухвалою суду від 09.02.2018 року у справі відновлено провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та відповідач за зустрічним позовом та її представник ОСОБА_1 підтримали уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позові та уточненій позовній заяві, просили суд їх задовольнити, а у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі за необгрунтованістю.

Відповідач та позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги за зустрічним позовом, просили суд їх задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_3 просили відмовити з тих підстав, що уточнені позовні вимоги позивача не ґрунтуються на на нормах матеріального права. Представник відповідача та позивач за зустрічною позовною заявою також подав відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_3, в якому також просить у задоволенні її позову відмовити за безпідставністю.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку про те, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають д задоволення, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку в натурі.

Також частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У п.33 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Судом встановлено, що 10 червня 2008 року батько сторін ОСОБА_5, подарував своїм дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах кожному, а вони прийняли у дар житловий будинок з надвірними побудовами (літньою кухнею, погребом, сараєм, жомовою ямою, вбиральнею, огорожею, воротами з хвірткою, колодязем та двома сараями), за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору, технічним паспортом на будинок, витягом з державного реєстру правочинів.

31 жовтня 2016 року ОСОБА_4, згідно договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_3 ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору.

04 листопада 2016 року ОСОБА_3 з ОСОБА_4 поділили дві земельні ділянки площею 0,2500 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,1874 га. для ведення особистого селянського господарства, які їм належать згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, по ? частині за кожним з нас, що підтверджується копією договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч.ч. 1, 2 4 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), а у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Аналогічна правова позиція закріплена у Постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 № 6-2цс15, яка є обов'язкова для судів при розгляді даної категорії справ.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 є власником житлового будинку з допоміжними спорудами, а тому з врахуванням вищевказаних підстав має право на земельну ділянку під даним майном, що не відповідає договору укладеному між ним та відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4, тим самим вказаний договір суперечить цивільному та земельному законодавству України.

Згідно статей 4,10,203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України встановлено, що «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу», а згідно ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства».

Отже, з огліду на встановлені судом обставини справи, договір поділу земельних ділянок укладений 04 листопада 2016 між сторонами суперечить ст.377 ЦК України, а тому він підлягає визнанню недійсним а позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині є обгрутованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ч.ч.1,4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної компенсації.

Згідно частини 1 ст. 88 Земельного Кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно договору, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № СЕ-1227-1-90.17 від 25 січня 2018 року на розгляд суду надано наступні варіанти розподілу земельних ділянок:

Щодо розподілу земельних ділянок, площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та площею 0,1874 з кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до однієї цілої частки ОСОБА_3 встановлено, що згідно питання в ухвалі суду, частка ОСОБА_3 становить одну цілу, відповідно вона являється єдиним власником домоволодіння та немає інших співвласників. Виходячи із зазначеного та п.18 ґ) Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.04 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ОСОБА_8 повинна належати вся земельна ділянка без виконання розподілу;

Розподіл земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку із частками ? для кожного із співвласників можливо провести лише після здійснення розподілу житлового будинку господарських будівель і споруд. Тому в даному випадку розподіл земельної ділянки є неможливим;

Стосовно розподілу земельної ділянки площею 0,1874 з кадастровим номером НОМЕР_1 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із частками ? на розгляд суду пропонуються два варіанти які графічно відображені в додатку 2 та 3.

Варіант №1 (варіант технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок (а.с.64 - 120, Том 1) ).

І-му співвласнику пропонується до виділу земельну ділянку площею 0,937га та периметром 132,83м. (дивитись Додаток 2 до висновку експерта, позначено синім штрихуванням) із наступними лінійними розмірами між поворотними точками: 1-2 17,73м.; 2-6 47,34м.; 6-7 21,65м.; 7-8 15,64м.; 8-1 30,49м.

ІІ-му співвласнику пропонується до виділу земельну ділянку площею 0,937га та периметром 134,85м. (див. Додаток 2 позначено жовтим штрихуванням) із наступними лінійними розмірами між поворотними точками: 2-3 20,83м.; 3-4 25,84м.; 4-5 21,97м.; 5-6 18,88м.; 6-2 47,34м.

Варіант №2

І-му співвласнику пропонується до виділу земельну ділянку площею 0,937га та периметром 132,48м. (див. Додаток 3 позначено синім штрихуванням) із наступними лінійними розмірами між поворотними точками: 1-2 19,22м.; 2-6 46,93м.; 6-7 20,20м.; 7-8 15,64м.; 8-1 30,49м.

ІІ-му співвласнику пропонується до виділу земельну ділянку площею 0,937га та периметром 134,41м. (див. Додаток 3 позначено жовтим штрихуванням) із наступними лінійними розмірами між поворотними точками: 2-3 19,34м.; 3-4 25,84м.; 4-5 21,97м.; 5-6 20,33м.; 6-2 46,93м.

Правилами ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що при розподілі земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку із частками ? для кожного із співвласників необхідно врахувати висновок судової земельно-технічної експертизи № СЕ-1227-1-90.17 від 25 січня 2018 року, проведеної ТОВ «Судова незалежна експертиза України», оскільки в даному висновку враховано, що можливо розподіл провести лише після здійснення розподілу житлового будинку господарських будівель і споруд. Тому в даному випадку розподіл земельної ділянки є неможливим.

Таким чином, суд вважає, що слід виділити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га. з кадастровим номером НОМЕР_3, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки вона являється єдиним власником домоволодіння та немає інших співвласників, а позовна вимога ОСОБА_3 в частині виділення їй вказаної земельної ділянки є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд вважає, що при розділі земельної ділянки площею 0,1874 з кадастровим номером НОМЕР_1 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із частками ? для кожного із співвласників необхідно врахувати висновок судової земельно-технічної № СЕ-1227-1-90.17 від 25 січня 2018 року, проведеної ТОВ «Судова незалежна експертиза України», оскільки в даному висновку враховано інтереси обох співвласників з врахуванням технічної документації та запропоновано два варіанти поділу.

Таким чином суд вважає, що слід поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1874 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням висновку судової експертизи за варіантом два;

Виділити ОСОБА_3 з земельної ділянки площею 0,1874 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,937 га. та периметром 134,41 м., з лінійними розмірами між поворотними точками: 2-3 19,34 м.; 3-4 25,84 м.; 4-5 21,97 м.; 5-6 20,33 м.; 6-2 46,93 м.

Виділити ОСОБА_4 з земельної ділянки площею 0,1874 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,937 га. та периметром 132,48 м., з лінійними розмірами між поворотними точками: 1-2 19,22 м.; 2-6 46,93 м.; 6-7 20,20 м.; 7-8 15,64 м.; 8-1 30,49 м.

Отже, позовов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору та встановлення порядку користування земельною ділянкою підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки позивач належними та допустимими докази довів в ході судового розгляду справи обґрунтованість своїх позовних вимог.

Що ж стосується відмови суду у задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору та усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, то суд дану відмову обгрунтовує наступним.

Отже, що стосується відмови в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу ? частки житлового будинку, загальною площею 81,3 м2, житлова площа 28,0 м2, який розташований в АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. 31.10.2016 року, реєстраційний № 5858 в зв'язку з істотним порушенням умов та порядку укладення договору, - то у задоволенні таких позовних вимог слід відмовити з огляду на наступні фактичні обставини та норми права.

Так, відповідно до ст.655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК Українипередбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно дост.662 ЦК Українипродавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зст.663 ЦК Українипродавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Статтями526,530 ЦК Українивизначено, що: зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підласе виконанню у цей строк (термін).

Згідно зст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;зміна умов зобов'язання;сплата неустойки;відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно дост.693 ЦК Україниякщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно достатті 530 цього Кодексу.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За вказаних обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу ? частки житлового будинку про розірвання договору купівлі-продажу слід відмовити за їх безпідставністю та недоведеністю, а оскільки твердження позивача за зустрічним позовом, що не вирішення в договорі купів-лі продажу питання щодо вічуження господарських будівель та споруд відповвідно до переліку, який визначений в п.2 договору дарування від 10.06.2008 року, реєстраційний номер 4806 є підставою для розірвання договору, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і судом не встановлено, що відповідач за зустрічним позовом порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє позивача того, на що він розраховував під час укладення договору.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п.п. «а», «б», «в» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до п. «г» ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Крім того, суд констатує, що відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів, на які він посилається як на підставу своїх вимог стосовно наявності перешкод зі сторони ОСОБА_3 щодо володіння земельною ділянкою загальним розміром 0,125 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору розподілу земельних ділянок, який посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., 04.11.2016 року, реєстраційний номер 5948, номер запису про право власності 17345401, а отже в цій частині позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 також не підлягають за недоведеністю.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляну на вище приведені норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд не знаходить законних підстав для задоволення зустрічного позову, тому повністю відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору та усунення перешкод у володінні земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови - на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову суд відмовляє, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом( позивач за зустрічним позовом) на користь позивача за первісним позовом ( відповідача за зустрічним) ОСОБА_3

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 203,215.377 ЦК України, ст.ст.120.125 ЗК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поділу земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, укладений 04 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Виділити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га. з кадастровим номером НОМЕР_3, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1874 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням висновку судової експертизи за варіантом два.

Виділити ОСОБА_3 з земельної ділянки площею 0,1874 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,937 га. та периметром 134,41 м., з лінійними розмірами між поворотними точками: 2-3 19,34 м.; 3-4 25,84 м.; 4-5 21,97 м.; 5-6 20,33 м.; 6-2 46,93 м.

Виділити ОСОБА_4 з земельної ділянки площею 0,1874 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,937 га. та периметром 132,48 м., з лінійними розмірами між поворотними точками: 1-2 19,22 м.; 2-6 46,93 м.; 6-7 20,20 м.; 7-8 15,64 м.; 8-1 30,49 м.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 1280 грн. та витрати за проведення експертизи в сумі 14500 грн., а всього 15780 грн..

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про розірвання договору та усунення перешкод у володінні земельною ділянкою, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко