Постанова № 75349011, 26.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3412/18А Справа № 194/1291/17 Головуючий у 1 й інстанції - Соколова Ю. І. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 55

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

при секретарі ПопазовійН.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 30 вересня 2004 року вона працювала в Управлінні Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області. 31 жовтня 2001 року Управлінні Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області реорганізовано в Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області. 28 листопада 2014 року позивач звільнилась та була переведена до Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області. 05 вересня 2017 року звільнилася у зв'язку із виходом на пенсію. На час звільнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, останнє мало заборгованість перед позивачем по заробітній платі, яка станом на 01 грудня 2014 рік складає 10482,84 грн. Однак, внаслідок того, що Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області не було переміщено на територію, яка контролюється українською владою, на даний час останнє свою діяльність не здійснює, позивачці було відмовлено у виплаті належних її сум. Тому позивач просила стягнути на її користь з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заборгованість по заробітній платі в розмірі 10482,84 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення її позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток ОСОБА_2 та ГУ ПФУ в Луганській області. Також було розміщено оголошення про слухання справи на інтернет-ресурсі судової влади.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що з 30 вересня 2004 року позивачка була прийнята на роботу в Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області на посаду головного спеціаліста по кадрам, зі збереженням 11-го рангу державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_1 (а.с. 8-9).

З 31 жовтня 2011 року Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області реорганізовано в управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області постановою КМУ від 27.07.2011 року №203, про що було внесено відповідний запис до трудової книжки позивача (а.с. 8 зворот).

28 листопада 2014 року ОСОБА_2 звільнена з посади начальника загального відділу у зв'язку із переведенням за її згодою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, згідно наказу №155-0с від 28 листопада 2014 року (а.с. 9).

Встановлено, що у період часу з 30 вересня 2004 року по 28 листопада 2014 року позивачка обіймала різні посади у зазначеному вище Управлінні Пенсійного Фонду, протягом усього вказаного часу ОСОБА_2 мала статус державного службовця, що підтверджується записами у трудовій книжці позивачки, визнано позивачкою у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Згідно копії відомості нарахувань та утримань Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, заборгованість по заробітній платі позивача складає 10482,84 грн., яка утворилась з вересня по листопад 2014 року (а.с. 10).

З 04 грудня 2014 року позивач працювала в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Луганській області до 07 вересня 2017 року та була звільнена за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію, згідно ст. 38 КзпП (а.с. 9, 13).

За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. №3723-XII, який був чинним на час звільнення позивача з Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Згідно ч.ч. 7, 8 вказаної вище статті, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, зокрема, управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах.

Пункт 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За змістом ст. 15 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В ч. 1 ст. 19 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, закріплено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

З огляду на викладене, ОСОБА_2, працюючи в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області, обіймала посаду державного службовця в органі державної виконавчої влади, що є суб'єктом владних повноважень.

Предметом спору у цій справі є, зокрема, стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати, що стосується проходження позивачем публічної служби.

Для розгляду спорів щодо проходження публічної служби, КАС України встановлює юрисдикцію адміністративних судів.

Отже, спір, який розглядається, пов'язаний із проходженням позивачем публічної служби, і на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові Великої Палати від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14-ц (провадження № 14-202 цс 18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року із закриттям провадження у даній справі, повідомивши ОСОБА_2, що розгляд її позовних вимог про стягнення заробітної плати, зважаючи на викладені вище обставини, - відноситься до юрисдикції адміністративних судів із врахуванням територіальної підсудності.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 377, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді