Постанова № 75349006, 17.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2761/18 Справа № 200/27221/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Женеску Е. В. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Дніпро 17 липня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Конкорд-Фінанс», третя особа Дніпровська міська рада про вирішення переддоговірного спору та визнання проекту договору найму незаконним, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у грудні 2015 року звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Конкорд-Фінанс», в якому враховуючи останні уточнення, просив визнати проект договору найму кімнат АДРЕСА_1 між ПрАТ «Конкорд-Фінанс» з ОСОБА_2 таким, що не відповідає вимогам закону /а.с.2-4, 15-17/.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він разом з членами своєї сім'ї більше 20 років проживає в гуртожитку колишнього Дніпропетровського авторемонтного заводу № 2 по АДРЕСА_1. Власником жилої частини будівлі є відповідач. 08 грудня 2015 року відповідач надав позивачу проект договору найму житлового приміщення в гуртожитку, а саме кімнати НОМЕР_1. До проекту договору додано супровідний лист, яким позивача попереджено, що з 21 грудня 2015 року до гуртожитку будуть допускатися лише особи, які уклали договір найму. Позивач вважає, що наданий проект договору є частково неприйнятним, оскільки не відповідає вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України. Так, строк дії договору в 6 місяців є короткостроковим і не розповсюджується на тих, хто проживатиме з наймачем, що може мати негативні наслідки. Не відповідає вимогам закону п.4.2 проекту договору, за яким наймодавець може в односторонньому порядку розірвати договір у разі не внесення плати більше ніж за один місяць, не прийнятне застереження; в п.4.3 договору щодо можливості розірвати договір у разі, коли приміщення перестає бути придатним для проживання, оскільки власник повинен утримувати будівлю гуртожитку, а не прискорювати руйнування. Неприйнятним є розмір плати за наймане приміщення - 20 грн. за один квадратний метр, оскільки вартість явно завищена та не погоджена з Дніпропетровською міською радою. Не відповідає вимогам закону викладене в п.4.6 право наймодавця після розірвання договору за відмови наймача покинути займане приміщення, заблокувати прохід до приміщення або демонтувати двері, оскільки виселення з приміщення регулюється Законом України «Про виконавче провадження». Відповідач не бажає вирішити розбіжності, що виникли між сторонами. Посилаючись на вказані обставини, у зв'язку з якими виникла необхідність захисту свого цивільного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та наполягає на їх задоволені

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року в задоволені заявлених позовних вимог відмовлено /а.с.56-58/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі /а.с.66-68/.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно встановив правовідносини сторін, не застосував для вирішення спору норми матеріального права, які необхідно було застосувати. Стверджує, що у нього та його сім'ї інші підстави для проживання в гуртожитку, які відмінні від договору найму житла, а саме право їх проживання в гуртожитку до вирішення житлової проблеми передбачено ЗУ «Про гарантії забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків», а право проживання в кімнатах №5 та 8 встановлено рішенням Бабушкінського районного суду від 16 лютого 2007 року. Отже, скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

ПАТ «Конкорд Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу в якій посилаються на те, що право власності на гуртожиток набули за договором купівлі-продажу, а тому Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на них не розповсюджується. 08.12.2015 року ОСОБА_2 була направлена пропозиція щодо укладання договору найму житлового приміщення в будинку гуртожитку, який до цього часу позивач не підписав, але займає кімнати 5, 8 у гуртожитку, що відповідно до ст. 642 ЦК України є прийняттям пропозиції /а.с. 76-78/.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 розташований гуртожиток, власником якого є приватне акціонерне товариство «Конкорд-Фінанс».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту права, та взагалі не доведено в судовому засіданні, що її право на момент звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді є порушеним.

Також, суд прийшов до висновку, що вважаючи умови договору, які були запропоновані відповідачем, неприйнятними, позивач не надала доказів, що вона пропонувала відповідачу інші умови договору найму, які вона вважала прийнятними для себе.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з статтями 4, 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 ЦК України, за положеннями якої під способами захисту суб'єктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, право якої порушено, може скористатися відповідно до статті 16 ЦК України, не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на норми закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, згідно ст. 1 вказаного закону (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) його дія не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог статей 212 - 214, 315 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального права і процесуального закону і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

Ж.І. Максюта