Вирок № 75348623, 16.07.2018, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН193/678/17

Провадження №1-кп/193/7/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

В И Р О К

16 липня 2018 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Кащук Д.А.,

за участі секретаря судового засідання: Палій Л.Г., Ратушній В.В.,

прокурора: Чумак В.А., Іванків В.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого: ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

захисника Каправчука В.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Софіївського районного суду Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження за №12017040580000142 від 29.03.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: с.Червоний Яр, Софіївського району, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 01 червня 2017 року вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області за ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі на 03 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на 01 рік,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2016 року, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_6, маючи злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи з корисливих мотивів, прийшов до свого знайомого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем мешкання останнього по АДРЕСА_2 та попрохав взяти у користування, для побутових потреб його автомобіль НОМЕР_1 бежевого кольору, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить ОСОБА_7, мешканцю АДРЕСА_3, та на підставі довіреності НАМ М092112 передано право користування транспортним засобом ОСОБА_3, на що останній погодився та віддав вказаний автомобіль, що був розташований на території домоволодіння ОСОБА_3 по АДРЕСА_4, ОСОБА_6 з умовою, що останній поверне автомобіль ГАЗ на наступний день.

Потім на початку грудня місяця 2016 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_6, маючи корисний злочинний умисел, направлений на заволодіння транспортним засобом, та обернення його на свою користь, з метою реалізації свого злочинного умислу, уклав усну угоду з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 мешканцем АДРЕСА_5 про продаж автомобіля НОМЕР_2. Після чого через декілька днів останні зустрілися поблизу «Автовокзала» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, та ОСОБА_6, продав автомобіль НОМЕР_2 бежевого кольору гр. ОСОБА_8 за 25000 гривень, достовірно знаючи про те, що вказаний автомобіль належить ОСОБА_3.

Своїми умисними діями, ОСОБА_6 завдав матеріальні збитки потерпілому ОСОБА_3 згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 18/12.2-193 від 24.05.2017 року на загальну суму 37952,18 грн..

Своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.289 ч.2 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 винним себе в пред'явленому звинуваченні визнав частково і розповів, про обставини скоєного злочину. Свої дії пояснив тим, що мав на меті заробити грошей разом з потерпілим ОСОБА_3, взяв у ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_2 у користування, який потім продав гр.ОСОБА_8 за 25000 гривень. Зазначив, що продав зазначений автомобіль, оскільки вони із ОСОБА_3 посварились. Стверджує, що частково повернув ОСОБА_3 кошти за автомобіль в сумі 3418,09 грн., про що надав дублікати чеків про перерахування ОСОБА_3 зазначеної суми.

Захисник ОСОБА_9 підтримав свого підзахисного, вказуючи на те, що ОСОБА_6 користувався автомобілем НОМЕР_2 за згодою потерпілого, а потім його продав, вважає що у діях ОСОБА_6 відсутня об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, а тому просить по вказаній статті обвинуваченого ОСОБА_6 виправдати .

Допитаний в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 27 листопада 2016 року, до нього додому приїхав обвинувачений ОСОБА_6, який раніше з ним працював та попросив надати йому у власне користування транспортний засіб, щоб перевезти речі до м.Кривого Рогу. Він погодився та надав ОСОБА_6 автомобіль НОМЕР_2 з умовою, що обвинувачений поверне транспортний засіб на наступний день. Але наступного дня, обвинувачений ОСОБА_6 транспортний засіб не повернув, повідомивши що в нього немає можливості, та в подальшому на дзвінки потерпілого не відповідав, вигадуючи різні історії. Через деякий час він дізнався що ОСОБА_6 продав його транспортний засіб, не повідомивши про це потерпілого. Щодо перерахування обвинуваченим ОСОБА_6 на його користь суми 3418,09 грн. пояснив, що вказані кошти йому були перераховані не за автомобіль, а на підставі розписки від 08.03.2016 року, згідно якої ОСОБА_6 взяв у нього в борг до 03.11.2017 року дві тисячі доларів США, які також на даний час в повному обсязі не повернув.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що їй відомі події зі слів її чоловіка, що в кінці листопада 2016 року, обвинувачений ОСОБА_6 взяв автомобіль НОМЕР_2 для власних потреб, з умовою що поверне автомобіль на наступний день, чоловік її погодився і віддав, та з того часу обвинувачений ОСОБА_6 не повернув транспортний засіб, на що її чоловік ОСОБА_3 написав заяву до Софіївського ВП..

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що обвинувачений ОСОБА_6 запропонував йому купити Газель, свідок погодився, зустрілись вони на автовокзалі м.Кривого Рогу, де ОСОБА_6 був на автомобілі НОМЕР_2, він його оглянув, та призначив зустріч на наступний день. Вони разом зустрілись на наступний день, свідок ОСОБА_8 відав обвинуваченому гроші у сумі 25000 гривень, а обвинувачений ОСОБА_6 передав свідоцтво про реєстрацію даного транспорту НОМЕР_4 та сам автомобіль Газель, після чого згодом свідок продав авто на запчастини, у нього залишились державний номер НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив наступне, що у 2016 році в листопаді місяці, він був присутнім при розмові потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_6 про передачу автомобіля Газель яка належала потерпілому, в користування на один день обвинуваченому для перевезення речей у м.Кривого Рогу, з домовленостю віддати автомобіль на наступний день, після чого отримав ключи, сів в авто та поїхав у напрямку м.Кривого Рогу. Вже зі слів потерпілого ОСОБА_3, він дізнався, що обвинувачений ОСОБА_6 так і не віддав транспортний засіб назад в користування власнику ОСОБА_3 його авто, а продав зазначений автомобіль в м.Кривому Розі .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав аналогічні показання свідка ОСОБА_12.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що бачив ОСОБА_6 наприкинці 2016 року, точної дати не пам'ятає. ОСОБА_6 його підвозив на автомобілі Газель бежевого кольору, номер не пам'ятає. Зазначив, що ОСОБА_6 допомагав йому переїзджати на нове місце проживання та перевозити речі, оскільки вони були давно знайомі. На запитання звідки у нього взявся автомобіль, ОСОБА_6 пояснив, що взяв його в розстрочку у діда, але не зазначив якого саме .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що бачив як ОСОБА_6 користувався весною 2017 року автомобілем марки "Газель" бежевого кольору, номер не пам'ятає. На запитання звідки у нього взявся автомобіль, ОСОБА_6 йому пояснив, що взяв автомобіль в користування, за яке сплачує кошти в сумі 750,00 грн., не пояснивши в кого. Іших розмов на цю тему вони із ОСОБА_6 не вели.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 окрім визнання ним своєї вини частково також підтверджується матеріалами кримінального провадження №12017040580000142, а саме:

- протоколом про прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 28 березня 2017 року (арк. крим. пров.№5);

- висновком судово-автотоварознавчої експертизи №18/12.2-193 від 24.05.2017 року (арк. крим. пров.№17-19);

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.05.2017 року, де свідок ОСОБА_8 впізнав обвинуваченого ОСОБА_6, який продав йому транспортний засіб (арк.крим.пров.№25);

- протоколом огляду місця події від 20.05.2017 року та фото таблицею до нього, обєктом огляду якого є два номерних знака НОМЕР_3 (арк. крим. пров.№27-30).

Оцінивши в сукупності усі докази у справі, суд вважає винним ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Судом також враховується, що згідно ч.15 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" №14 від 23.12.2005 року - незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК ) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Обставин, які б пом'якшували відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які б обтяжували відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Разом з тим, суд враховує також особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_6, винним себе в інкримінованому злочині визнав частково, раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебув та не перебуває (т.1 а.с.55), знаходиться на військовому обліку в Софіївському РВК, строкову службу не проходив (т.1 а.с.51), за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с.58).

Крім того, при призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує те, що злочин, у вчиненні якого він обвинувачуються, відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії умисних тяжких злочинів, від вчинення якого є потерпілий.

На підставі вищевикладеного, вислухавши думку потерпілого стосовно міри покарання по відношенню до обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ст.289 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі без конфіскації усього особисто належного йому майна.

Крім того, покарання слід визначити за ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання покарань, а саме з урахуванням покарання, призначеного за вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року, та в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів.

На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 п.1,2, ч.2 п.2 ст.76 КК України.

Керуючись ст.65 КК України, суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, та запобіганню скоєнню ним нових злочинів.

Крім того, з обвинуваченого, в порядку ст.124 ч.2 КПК України, на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів для проведення судово-автотоварознавчої експертизи №18/12.2-193 від 24.05.2017 року у розмірі 790,96 грн..

Питання про речові докази вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.70,75, 76, 100, 124, 368, 370, 371, 374 - 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 05 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації усього особисто йому належного майна.

На підставі ст.70 ч.4 ККУкраїни поглинути призначене за даним вироком покарання покаранням, яке призначене ОСОБА_6 за вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 05 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації усього особисто йому належного майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням терміном на 03 (три) роки із покладенням на останнього обовязків, передбачених ст.76 ч.1 п.1,2, ч.2 п.2 КК України, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався.

В порядку ст.124 ч.2 КПК України, судові витрати у кримінальному провадженні за проведення судово-автотоварознавчої експертизи №18/12.2-193 від 24.05.2017 року у розмірі 790,96 грн. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави (одержувач платежу УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпро Дніпропетровської області, р/р 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, ГУДКСУ у Дніпропетровській області, за експертизу №18/12.2-193 від 24.05.2017).

Речові докази перераховані на арк. крим. пров.№33, а саме: державні знаки НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 до автомобіля ГАЗ3302ЗНГ, які відповідно до розписки, знаходиться у потерпілого ОСОБА_3 - залишити у останнього.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Інші учасники судового провадження можуть отримати в суді копію даного вироку.

Суддя: Д.А. Кащук