Рішення № 75348242, 17.07.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7233/16-ц

Провадження № 2/0182/104/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.07.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Скоробогатова А.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, посилаючись на наступне.

05 січня 2013 року помер громадянин ОСОБА_7, який доводився їй чоловіком. Йому на момент смерті на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Першої державної нотаріальної контори м.Нікополя від 09.12 1964 року, належав будинок, що знаходиться за адресою: м.Нікополь Дніпропетровської області, вул.Чубаря, 44. За життя її чоловік мав інші анкетні дані, а саме: носив ім’я, прізвище та по батькові - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаний факт підтверджено та зроблено виправлення, згідно висновку від 15 грудня 1995 року, відповідно до якого її чоловікові повернуто родове прізвище - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та прийнято рішення щодо заміни паспорту у зв’язку з цим. Також у зв’язку з цим, ними з чоловіком було подано заяви про внесення відповідних змін до реєстрового запису про шлюб та отримано свідоцтво з поновленим записом про одруження від 27 лютого 2001 року на прізвище ОСОБА_7. За життя її чоловік заповіту не складав. Після смерті чоловіка єдиним спадкоємцем за законом першої черги є вона - його дружина ОСОБА_1. За оформленням вищезгаданої спадщини вона звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського нотаріального округу, де отримала роз’яснення про неможливість видати свідоцтво на право на спадщину, оскільки нею не надані правоустановлюючі документи, оформлені належним чином, що посвідчують право власності її чоловіка ОСОБА_7Р на заявлене майно. В зв’язку з вищенаведеним, нотаріусом було запропоновано звернутись до Нікопольського міськрайоного суду. У зв’язку з цим вона змушена звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правоустановчого документа та визнання права на спадщину на вказаний будинок. Згідно з вимогами ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або у паспорті. На підставі наведеного, різниця у написані прізвища, ім’я та по батькові, а також дати народження є наслідком непереборної життєвої ситуації, яка виникла в її чоловіка та детально описана у висновку органів МВС від 15 грудня 1995 року. Крім того, відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Об’єкт спадкування - житловий будинок - має майновий характер, а тому, приймаючи спадщину, вона приймає права і обов’язки спадкодавця. За ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому, свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим, коли об’єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації. Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, та місця його знаходження нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід’ємною частиною правовстановлюючого документа. В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України). Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім’я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів, порушене питання повинно вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду й буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно. Також ч.2 ст.256 ЦК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. За таких обставин звернулась до суду.

В судовому засіданні позивачка на задоволенні позовних вимог наполягала і просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги своєї довірительки також підтримав в повному обсязі і суду пояснив, що позивачка після смерті свого чоловіка не може отримати спадщину, оскільки через непереборну життєву ситуацію він був вимушений назватись іншою особою, змінивши і прізвище, і ім»я, і по батькові, і дату народження. В цей час він купив будинок і одружився з його довірителькою. А потім звернувся до МВВС, щоб повернути свої анкетні дані. Після допиту його рідних, чоловік позивачки повернув свої родові прізвище, ім»я, по батькові і дату народження, з якими й помер. Позивачка з чоловіком змінили всі документи на правильні, крім, договору купівлі – продажу на спадковий будинок. Тому нотаріус не може видати позивачці свідоцтво про спадкування спірного будинку № 44 по вул.Чубаря (зараз – ОСОБА_9) в м.Нікополі.

Відповідачі до суду не прибули, неодноразово повідомлялись про розгляд справи належним чином судовими повістками з поштовими повідомленнями, які повертались без вручення за закінченням терміну зберігання. Лише відповідач ОСОБА_5 надав на адресу суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, в якій проти задоволення позову не заперечував (а.с.92).

Тому судом було розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно зі ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вислухавши позивача, його представника, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено в судовому засіданні, 05.01.2013 року помер чоловік позивачки ОСОБА_7 (а.с.12-13, 35). Йому на момент смерті на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Першої державної нотаріальної контори м.Нікополя від 09.12 1964 року, належав будинок, що знаходиться за адресою: м.Нікополь Дніпропетровської області, вул.Чубаря, 44 (а.с.6-11). За життя спадкодавець мав інші анкетні дані, а саме: значився як ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказаний факт підтверджено та зроблено виправлення, згідно висновку від 15.12.1995 року, відповідно до якого чоловікові позивачки повернуто його родові анкетні дані: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та прийнято рішення щодо заміни паспорту у зв’язку з цим (а.с.14). Також у зв’язку з цим, позивачка з чоловіком внесли зміни до реєстрового запису про шлюб та отримали свідоцтво з поновленим записом про одруження від 27.02.2001 року на прізвище ОСОБА_7 (а.с.12). Чоловік позивачки склав заповіт на позивачку 29.05.1993 року, однак, прізвище позивачки зазначив як ОСОБА_8, як і своє - ОСОБА_8 (а.с.47). Після заміни паспорту заповіту більше не складав. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями за законом першої черги є позивачка по справі ОСОБА_1 та донька померлого ОСОБА_6 За правом представлення – ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 Даних осіб вказала сама позивачка при поданні заяви до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про спадкування (а.с.38). Однак, дані особи за спадком до нотаріальних контор не звертались і їх місце знаходження (крім відповідача ОСОБА_5, який надіслав до суду заяву про визнання позову в повному обсязі) суду достеменно не відомо. Судом приймались заходи для виклику вказаних осіб до суду, однак, конверти повертались із зазначенням сплину терміну зберігання. В зв»язку з чим судом було розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с.113). Позивачка ж, звернувшись до приватного нотаріуса Нікопольського нотаріального округу, отримала роз’яснення про неможливість видати свідоцтво на право на спадщину, оскільки нею не надані правоустановлюючі документи, оформлені належним чином, що посвідчують право власності її чоловіка ОСОБА_7Р на заявлене майно (а.с.55).

За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Встановити факт належності ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, правоустановчого документу - договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого у м.Нікополь по вулиці Чубаря, буд.44, посвідченого нотаріусом Першої державної нотаріальної контори м.Нікополь 09.12.1964 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_8.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований у м.Нікополь, вул.Чубаря (ОСОБА_9), буд.44, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7, померлого 05.01.2013 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м.Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_12