Постанова № 75347341, 17.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18309/17 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/806/18 Категорія: 30 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І.,

секретар с/з - Савчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Волинський обласний військовий комісаріат, про відшкодування шкоди у зв`язку з інвалідністю, отриманою при виконанні обов'язків військової служби, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди у зв`язку з інвалідністю, отриманою при виконанні обов'язків військової служби.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він є пенсіонером Міністерства оборони, учасником бойових дій в республіці Афганістан, інвалідом ІІ групи безстроково та має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю відповідно до чинного законодавства. Зазначає, що у 2016 році він звертпвся до Волинського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, однак, документи, надані ним для прийняття відповідного рішення, повернуті йому для доопрацювання, оскільки, на думку Департаменту фінансів Міністерства оборони України, ОСОБА_2 не було надано документів, які б свідчили про те, що поранення, отримані ним, були пов'язані саме із бойовими діями під час виконання військової служби.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з Міністерства оборони України в його користь одноразову грошову допомогу, що відповідно до закону становить 300 - кратний прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, що дорівнює 480000 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити в повному обсязі.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглядав справу у їх відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що невиплата одноразової грошової допомоги не є шкодою, завданою позивачу відповідачем, оскільки обов'язок виплатити таку допомогу є гарантією правового і соціального захисту військовослужбовців. Крім того, місцевий суд зазначив, що відповідачем не відмовлено позивачу у його праві на таку допомогу, а лише запропоновано надати додаткові документи, які б підтверджували його право на виплату одноразової грошової допомоги.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копіями посвідчень (а.с.3-4).

Судом також установлено, що позивач раніше звертався до Міністерства оборони України через Волинський обласний військовий комісаріат із заявою про прийняття рішення щодо призначення та виплату в його користь одноразової грошової допомоги.

Із листа Волинського обласного військового комісаріату вбачається, що, документи, подані ОСОБА_2 для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, повернуті Департаментом фінансів Міністерства оборони України. Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про необхідність повернення їх на доопрацювання, оскільки відсутні документи, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) чи спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Мінінстрів України від 25.12.2013 року № 975.

З врахуванням того, що в поданих ОСОБА_2 документах немає довідки, яка свідчить про причини та обставини травми, то документи не можуть бути повторно надіслані на розгляд комісії в Департамент фінансів Міністерства оборони України.(а.с.13).

За положенням частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, визначається параграфом 2 глави 82 ЦК України.

Разом з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з забезпеченням соціальних гарантій військовослужбовців здійснюється на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частина 6 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пердбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року передбачено, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Вказані виплати не є шкодою в розумінні статтей 1166, 1195,1207 ЦК України.

З врахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невиплата одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю не дає підстав в розумінні положень статті 1166 ЦК України для відшкодування матеріальної шкоди в користь позивача.

Доводи апеляційної скарги представника позивача не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 травня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді