Ухвала суду № 75346712, 17.07.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2572/18

Провадження № 1-кп/635/726/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі прокурорів Свобода Д.О., Григорової Г.П.,

захисників адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

секретаря судових засідань ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017220000000151 від 10.02.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України,

УСТАНОВИВ:

при проведенні підготовчого судового засідання прокурором Свобода Д.О. подано суду клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з триманням останнього в умовах Харківського слідчого ізолятору УДПС України в Харківській області строком на 60 днів, а у разі сплати ОСОБА_3 застави, покласти на останнього обов?язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та представником потерпілого у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну .

Зазначене клопотання підтримано повністю прокурором Григоровою Г.П.

Сторона обвинувачення посилається в своєму клопотанні на існування ризиків, передбачені ст. 177 КПК України, а саме клопотання обґрунтовується наступним.

Сторона обвинувачення вважає, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватись від суду. Такий висновок сторони обвинувачення ґрунтується на тому, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні низки злочинів, у том числі тяжких, у зв’язку з чим він може спробувати переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Про реальну можливість настання вказаного ризику свідчить той факт, що ОСОБА_3 після проведення 17.10.2017 обшуків за місцями роботи та мешкання внаслідок зловживання алкоголю був доставлений до КЗОЗ «Харківська обласна клінічна наркологічна лікарня», до якої його було госпіталізовано з діагнозом: «стан відміни алкоголю неускладнений (F 10.30)». Згідно з довідкою КЗОЗ «ХОКНЛ» вих. № 381 від 23.10.2017, ОСОБА_3 був доступний до продуктивного контакту та проведення слідчих дій за його участю. Крім того, КЗОЗ «ХОКНЛ» не є медичним закладом закритого типу, тому він не був позбавлений можливості за медичними показниками прибути до прокуратури Харківської області для участі у проведенні слідчих дій, про які ОСОБА_3 був повідомлений, а саме, йому вручалися повістки про явку на 20.10.2017, 27.10.2017, 30.10.2017, 31.10.2017 для участі у врученні підозри та допиту як підозрюваного. Також, у повістках було зазначено контактний номер телефону прокуратури Харківської області. Навіть після виписки з лікарні 03.11.2017 ОСОБА_3 до прокуратури Харківської області не з’явився. Вказані факти свідчать про переховування ОСОБА_3 від органу досудового розслідування на стадії досудового слідства та дають підстави припускати можливість такої поведінки зі сторони обвинуваченого вже на стадії розгляду обвинувального акту судом. Крім того, при з’ясуванні наявності вказаного ризику необхідно враховувати наближеність зони АТО та частини непідконтрольного Україні державного кордону України суміжного з Російською Федерацією, окуповану АРК, території яких можуть бути використані обвинуваченим для переховування.

Сторона обвинувачення вважає, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого, обвинуваченого, експерта, спеціаліста, а тому існує ризик, передбачнеий п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що після проведення обшуків у приміщенні Коротичанської селищної ради ОСОБА_3, як сам безпосередньо, так і через наближених до нього осіб, почав здійснювати психологічний тиск на свідка ОСОБА_7, дізнавшись, що остання дала правдиві покази стосовно нього та фактично викрила його протиправну діяльність. Крім того, ОСОБА_3 з метою тиску на свідка було видане розпорядження про позбавлення ОСОБА_7 робочого комп’ютера, що позбавило останню можливості виконувати свої трудові обов’язки. Про наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків, свідчить заява т.в.о. Коротичанського селищного голови ОСОБА_7, яка є заявником за одним з розслідуваних у вищевказаному кримінальному провадженні правопорушень, що надійшла 06.12.2017 на адресу СУ ГУ НП в Харківській області, відповідно до якої остання повідомляє, що прихильниками ОСОБА_3 на неї чиниться тиск, висловлює погрози, які вона сприймає як реальну загрозу своєму життю та здоров’ю, та просить орган досудового розслідування вжити до неї заходів безпеки, як до свідка у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, на адресу прокуратури області 25.04.2018 надійшла заява секретаря Коротичанської селищної ради ОСОБА_7 про здійснення у ході досудового розслідування під час перебування ОСОБА_3 під домашнім арештом тиску на неї через своїх прибічників, посилення вказаного тиску після застосування судом стосовно ОСОБА_3 домашнього арешту у нічний час, здійснення на неї на цей час тиску шляхом вжиття заходів задля негайного її звільнення всупереч вимог чинного трудового законодавства. Всі ці події ОСОБА_7 пов’язує з наданими нею у ході досудового розслідування показами, що викривають обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ряду злочинів. Також, про наявність ризику незаконного впливу на потерпілого свідчать заяви представника потерпілого – Коротичанської селищної ради ОСОБА_8, відповідно до яких 19.04.2018 після завершення строку дії стосовно ОСОБА_3 заходів забезпечення він вимушений був звільнитись з посади заступника селищного голови, у зв’язку зі здійсненням на нього ОСОБА_3 психологічного тиску та примусу до звільнення за власним бажанням під погрозою звільнення за, нібито, допущені прорахунки в роботі. Такими своїми діями ОСОБА_3 умисно створює ситуацію, за якої ніхто, окрім нього як головної посадової особи селищної ради, не зможе представляти в суді інтереси потерпілої сторони, що унеможливить проведення судового слідства за умови фактичного ототожнення потерпілої сторони та обвинуваченого. Про наявність вказаного ризику також беззаперечно свідчать заяви мешканців сел. Коротич та депутатів вказаної селищної ради, які надійшли на адресу прокуратури області 25.04.2018, згідно зі змістом яких ОСОБА_3 всупереч регламенту ради скликаються позачергові сесії задля вирішення, нібито, питань життєдіяльності селища, а насправді – задля голосування про звільнення з посади секретаря ради та, як наслідок, усунення перешкод в продовженні протиправної поведінки. Наслідком вказаних дій обвинуваченого ОСОБА_3 стало видання останнім розпоряджень щодо відкликання секретаря ради ОСОБА_7 зі щорічної відпустки та проведення стосовно останньої службового розслідування з одночасним відстороненням у період часу з 27.04.2018 до 27.06.2018 від займаної посади. Відповідно до адресованого прокурору області звернення секретаря ради ОСОБА_7 від 10.05.2018 вказане рішення прийнято обвинуваченим ОСОБА_3 в умовах реального конфлікту інтересів та спрямовано насамперед на здійснення на неї тиску та створення ситуації, за якої єдиним можливим кандидатом на право представляти інтереси потерпілої особи, за умови його відсторонення судом від посади, стане близька обвинуваченому ОСОБА_3 особа – секретар виконавчого комітету селищної ради ОСОБА_9, дитині якого обвинувачений приходиться хрещеним батьком. Крім того, відповідно до вказаного звернення обвинуваченим ОСОБА_3 порушено умови обраного щодо нього судом запобіжного заходу, що у свою чергу дає йому змогу впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Наступним доводом сторони обвинувачення є можливість обвинуваченим ОСОБА_3 вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, обвинувачується, що передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора про існування вказаного ризику свідчить той факт, що у провадженні СУ ГУ НП в Харківській області перебувають виділені з матеріалів вищевказаного кримінального провадження матеріали досудового розслідування за фактами заволодіння службовими особами Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області упродовж 2016-2017 років за попередньою змовою в групі зі службовими особами ТОВ «Бізнес ОСОБА_10» , ТОВ «Фірма Колоріт і К», ТОВ «Фірма «Колорит-Строй», ТОВ «НПП «Промінвестпроект», ТОВ «Технодорсервіс» бюджетними грошовими коштами, та за заявою секретаря Коротичанської селищної ради ОСОБА_11 щодо розтрати співробітниками вказаної ради протягом 2016 року бюджетних коштів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України. Викладене дає підстави припускати як можливість продовження ОСОБА_3 вчинення злочинів проти власності та у сфері службової діяльності, так і можливість здійснення тиску на свідків, спеціалістів у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_12 від 13.06.2018 у с. Коротич ініційовано питання відкликання обвинуваченого з посади голови селищної ради, однак значна кількість членів територіальної громади селища, які в усній формі висловила недовіру ОСОБА_3, відмовились заповнювати підписні листи, посилаючись на можливі переслідування та порушення їх конституційних прав шляхом зловживання службовим положенням головою селищної ради ОСОБА_3 Зокрема, персональні дані ініціативної групи зі збору підписів на підтримку пропозиції про відкликання з посади обвинуваченого були незаконно поширені у соціальній мережі, а тому є вільними для подальших незаконних публікацій, копіювання та використання. У зв’язку з викладеним Люботинським ВП Харківського відділу поліції зареєстровано 29.05.2018 кримінальне провадження № 12018220780000330 за фактом незаконно поширення конфіденційної інформації за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України. Таким чином, викладені у вказаному зверненні доводи свідчать про можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень. Також прокурор просить суд врахувати, що обвинувачений протиправними діями спричинив матеріальну шкоду, яку у ході досудового розслідування не відшкодовано.

З огляду на наведені факти сторона обвинувачення вважає, що застосування інших більш м?яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігати існуючим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник адвокат ОСОБА_2 заперечували проти задоволення поданого клопотання, посилаючись на недоведеність існування ризиків, на які посилається прокурор. Також просили суд врахувати, що обвинувачений працює на посаді селищного голови, має стійкі соціальні зв?язки, одружений, виховує неповнолітню доньку, що підтверджує відсутність намірів переховуватись від суду, не має наміру впливати на потерпілих та свідків, або вчиняти нове правопорушення. Також обвинувачений посилається на те, що не має судимості, необґрунтованість підозри та недоведеність прокурором ризиків, на які сторона обвинувачення посилається в обґрунтування клопотання про обрання запобіжного заходу.

Інші учасники судового розгляду не висловили своїх доводів з приводу поданого прокурором клопотання.

Вислухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року постановлено застосувати відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання, за адресою: Харківська область, сел. Коротич, вул. Маяковського, 60, а саме: заборонити підозрюваному залишати житло - будинок № 60 за адресою: Харківська область, сел. Коротич, вул. Маяковського, без дозволу слідчого, суду - цілодобово, в межах строку досудового розслідування, на строк 34 (тридцять чотири) дні, тобто - до 18 грудня 2017 року, та на ОСОБА_3 покладено обов?язки, передбачені ст. 194 КПК України. В подальшому ухвалами слідчого судді строк дії запобіжного заходу продовжувався, та змінювались умови домашнього арешту і ОСОБА_3 було дозволено в певний час доби залишати місце свого проживання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 2 травня 2018 року постановлено в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції ОСОБА_13 про обрання обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Коротич, вул. Маяковського, буд. 60, заборонивши ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 цілодобово без дозволу суду залишати місце мешкання за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Коротич, вул. Маяковського, буд. 60 строком на 60 днів, а саме до 02 липня 2018 року включно, зобов?язавши ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати до суду за першою вимогою.

На час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу закінчився строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Підставою для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 стали обґрунтованість підозри та доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак цією ж ухвалою суду від 15 листопада 2017 року відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав недоведеності стороною обвинувачення неможливості застосування більш м?яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Із того ж виходив суд при постановленні ухвали від 2 травня 2018 року, зазначивши про недоведеність стороною обвинувачення неможливості запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м?якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

При вирішенні поданого стороною обвинувачення клопотання про обрання запобіжного заходу на теперішній час суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо буде доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч. 1 цієї статті (тобто, наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України), але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 ч. 1 цієї статті (тобто, недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладання яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

В даному випадку суд також виходить із особливостей розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в підготовчому судовому засіданні, оскільки обґрунтованість підозри на цей час визнана рішеннями слідчого судді в цьому кримінальному провадженні і на цій стадії до суду подано обвинувальний акт, обґрунтованість змісту якого суд вирішує при ухваленні вироку.

Щодо наявності існування ризиків, на які посилається прокурор суд враховує доводи сторони обвинувачення і встановив, що ризик незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні визнаний ухвалами слідчого судді в цьому кримінальному провадженні і він не перестав існувати. З?явились нові факти, що підтверджують наявність такого ризику і що він не зменшився з перебігом часу. Так в матеріалах справи міститься заява особи, яка в цьому кримінальному провадженні визнана представником потерпілої сторони, а саме заява ОСОБА_8, який стверджує про примушення його з боку обвинуваченого написати заяву про звільнення.

Також суд вважає доведеним, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується оскільки наявність інших кримінальних проваджень з приводу обставин, аналогічних пред’явленому обвинуваченню дає суду підстави вважати існування у обвинуваченого об?єктивних умов та чинників, що сприяють вчиненню нових злочинів і така ситуація погіршилась після звільнення з посади особи, яка є представником потерпілої сторони, який заявляє про примусовість такого звільнення.

Наведені обставини існували на момент постановлення ухвали суду від 2 травня 2018 року та продовжують існувати на теперішній час, не зменшились та навпаки, незважаючи на застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, значно посилились.

Перша обставини, яка свідчить про посилення наявних ризиків став той факт, що обвинувачений після застосування запобіжного заходу видав розпорядження про перенесення робочого місця за домашньою адресою. Видати таке розпорядження можливо виключно перебуваючи на робочому місці, що є прямим порушенням умов перебування на цілодобовому домашньому арешті. Пояснення про те, що печатка ради йому була передана співробітниками підкреслює той факт, що обвинувачений зловживає своїми посадовими обов?язками, довіряючи ключі від кабінету, сейфу та печатку органу місцевого самоврядування особам, що не мають на це ніяких прав. Крім того, такі дії прямо суперечать закону. Так повноваження селищного голови, перелічені у ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не надають йому права вільно визначати своє робоче місце, або робоче місце іншого співробітника органу самоврядування за місцем свого (їх) проживання. Такої форми праці посадових осіб місцевого самоврядування в Україні згідно законодавства не існує, оскільки згідно загальних положень зазначеного закону посадова особа місцевого самоврядування це особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Додатково слід підкреслити, що так званої «надомної» роботи в органах влади та місцевого самоврядування у посадових осіб не існує і не може існувати, а орган місцевого самоврядування за домашньою адресою селищного голови не розташовується.

Отже, зазначене свідчить про наявність обставин, за яких обвинувачений у незаконний спосіб продовжує керувати органом місцевого самоврядування, який є потерпілою стороною, що значно підвищує ризики впливу на свідків, представника потерпілої сторони, та спрощує можливість вчиненні інших корупційних злочинів. До цього слід додати, що у судовому засіданні суд встановив, що обвинувачений призначає представником потерпілої сторони свого кума, що яскраво підтверджує наявність корупційних ризиків, реального конфлікту інтересів та спрощує для обвинуваченого можливість впливу на свідків, а наявність впливу на рішення особи, призначеної самим обвинуваченим в якості представника потерпілої сторони і який є його кумом взагалі не викликає сумнівів ні у суду, ні у будь-якої сторонньої особи.

За зазначених обставин виник новий ризик, а саме передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_3 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Оскільки обвинувачений тісно пов?язаний із своїм кумом як особою призначеною ним самим в якості представника потерпілої сторони, та призначений секретарем ради ніяких запобіжників для знищення важливих для кримінального провадження документів не існує. При цьому обвинувачений продовжує формально керувати органом місцевого самоврядування.

Крім того, з?явились нові обставини, які додають нового ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість з боку обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що 2 травня 2018 року стороною захисту зірвано розгляд питання про відсторонення обвинуваченого від посади шляхом заявлення безпідставного відводу. В подальшому стороною захисту подані клопотання про відмову від такого відводу, але замість цього з метою відстрочити розгляд клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади подана апеляційна скарга на ухвалу, що оскарженню не підлягає. Судові засідання, крім того, постійно відкладались з причин неявки захисника і незважаючи на вжиті судом заходи по забезпеченню обвинуваченому ОСОБА_3 права на захист, останній всіляко ухилявся від розгляду клопотань про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. До цього слід додати, що надана медична документація щодо госпіталізації обвинуваченого в останній день дії ухвали про застосування запобіжного заходу не має даних про те, що обвинувачений не мав можливості за станом здоров?я бути присутнім у судовому засіданні, а короткочасне перебування у закладі охорони здоров?я підтверджує, що після отримання медичної допомоги обвинувачений миттєво залишив зазначений заклад. Лікарняного листа, що є підставою для звільнення особи від виконання трудових обов?язків суду не надано.

Підсумовуючи наведені факти суд приходить до таких висновків.

Прокурор довів існування ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту і такі ризики значно посилились. Крім того, при розгляді клопотання прокурора додатково встановлено і доведено існування нових ризиків, передбачених п. п. 2, 4 ст. 177 КПК України. Поведінка обвинуваченого під час застосування раніш обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту свідчить про його намагання використовувати своє посадове становище всупереч інтересам потерпілої сторони за наявності явного конфлікту інтересів в поєднанні зі спробами блокування судового розгляду питань, що потребують згідно закону невідкладного вирішення. Таким чином особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, що за законом визнається корупційним, незважаючи на обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не тільки не дотримується поведінки, що свідчить про зменшення або відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а створює нові ризики. Це переконливо для суду дає підстави вважати про недієвість раніше застосованих до обвинуваченого запобіжних заходів, тому такі виключні обставини свідчать про єдиний спосіб запобіганню існуючим ризикам це застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В даному випадку такий запобіжний захід може бути застосований до раніше несудимої особи. Застосування більш м?якого запобіжного заходу неможливо незважаючи на доводи сторони захисту про сімейний стан обвинуваченого, соціальні зв?язки та займану посаду, оскільки, як наведено в ухвалі суду, такі чинники не сприяли забезпеченню ризиків шляхом застосування більш м?якого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України максимальний розмір застави в даному випадку передбачений в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму в 140960 гривень.

Суд вважає, що такий розмір застави не може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов?язків.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Суд вважає, що в даному випадку існують виключні обставини, які дають підстави суду значно збільшити розмір застави. Такі обставини є збігом наступних фактів: обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, в тому числі передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, який є тяжким, а санкція статті передбачає покарання в тому числі у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Згідно ст. 45 КК України зазначений злочин визнається корупційним; максимальний розмір застави у 140960 гривен не суттєво перевищує розмір збитків, які зазначені в обвинувальному акті; обвинувачення у вчиненні корисливого корупційного злочину свідчить про наявність у обвинуваченого прихованих доходів, отриманих у спосіб, що не може бути проконтрольований з боку держави, а тому в даному випадку суспільні інтереси переважають над інтересами особи, що притягується до кримінальної відповідальності; раніше застосовані запобіжні заходи не дали належного результату і виникли нові ризики в результаті навмисних дій обвинуваченого; подальше перебування обвинуваченого на волі суперечить інтересам потерпілої сторони; під час застосування більш м?якого запобіжного заходу свідки та представник потерпілої сторони подали скарги на вчинення тиску з боку обвинуваченого; перебуваючи на посаді обвинувачений вчиняє дії, що суперечать закону та шкодять суспільним інтересам; на час розгляду клопотання існують всі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а обвинувачений не вживає заходів до їх зменшення; намагання обвинуваченого очолювати орган місцевого самоврядування, що є потерпілою стороною у будь-який, в тому числі незаконний спосіб свідчить про суттєвість корупційних інтересів обвинуваченого, подальше затягування розгляду справи суттєво порушує права інших обвинувачених на розгляд справи у розумні строки. В такому випадку розмір застави повинен бути настільки значним, що це буде стримувати обвинуваченого перебуваючи на волі повністю утримуватись від спроб переховатись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Враховуючи наявність виключних обставин, особи обвинуваченого та обставин справи суд вважає, що розмір застави у 3000000 гривень буде мінімально достатнім чинником для стримування обвинуваченого від дій, які згідно зі ст. 177 КПК України визначені в якості ризиків та сприятиме належному виконанню обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків.

Керуючись ч. 3 ст. 315 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції ОСОБА_13 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 7 вересня 2018 року.

Обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти під варту негайно в залі суду, а в разі відсутності обвинуваченого при оголошенні цієї ухвали – негайно при затриманні в порядку виконання ухвали суду. В цій частині виконання ухвали суду доручити Харківському ВП ГУНП в Харківській області.

Визначити розмір застави в сумі 3 000 000 (три мільйони) гривень.

Встановити строк дії ухвали в 60 днів, а саме до 07 вересня 2018 року включно.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_3 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов’язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування з будь-якою особою, що є в справі свідком, представником потерпілої особи та/або працює в Коротичанський селищній раді, виконавчому комітеті селищної ради, є депутатом Коротичанської селищної ради; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя: