Ухвала суду № 75346026, 12.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12817/18

Провадження №11-кп/772/848/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого-судді Мішеніної С.В.

суддів: Ващук В.П., Федчука В.В.

зі секретарем Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу засудженого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого:

26.11.1997 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 140, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 81, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна. Звільненого на підставі Закону України «Про амністію»;

22.10.2001 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Звільненого по відбуттю строку покарання;

18.08.2005 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

25.12.2008 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Звільненого умовно-достроково з невідбутим строком 4 місяці 17 днів;

19.10.2011 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Звільненого по відбуттю строку покарання,

27.11.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25.01.2016 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.11.2015 року, залишено без змін. Резолютивну частину вироку доповнено вказівкою про перерахування відповідно до ст. 72 КК України терміну перебування під вартою ОСОБА_2 в період з 25 червня 2015 року по 25 січня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення до двох днів позбавлення волі.

по даній справі засудженого: 16.02.2016 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08.06.2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

за участю сторін провадження:

прокурора : Камінського В.С.

в с т а н о в и в :

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.06.2018 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.

Непогоджуючись з рішенням суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу , в якій просив ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03.11.2017 року скасувати, звільнити його умовно – достроково .

Вимоги мотивовані тим, що на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі "Вінницька виправна колонія (№86)", сумлінною поведінкою та працею довів своє виправлення, працює, має спеціальність столяра, виконує всі доручення, має заохочення. У разі звільнення буде проживати з дружиною, яка хворіє та трьома малолітніми дітьми, які потребують його допомоги. Просить умовно-достроково звільнити його від відбування покарання

Заслухавши доповідача, думку прокурора Камінського В.С., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_2 відбуває покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.02.2016 року, згідно якого він засуджений ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 25.01.2016 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 25.06.2015 року по 25.01.2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

Початок строку покарання рахується з 25.06.2015 року, кінець строку покарання 25.11.2018 року.

Станом на 25.07.2017 року засуджений відбув 2/3 строку покарання, що надає йому формальне юридичне право на застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до вказівок Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», суди, розглядаючи питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мають ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення.

Вирішуючи питання, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2, суд ретельно перевірив формально – юридичні та оцінюючі підстави умовно – дострокового звільнення від відбування покарання.

Так, згідно характеристики, виданої начальником відділення соціально-психологічної служби майором внутрішньої служби ОСОБА_3, затвердженої заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_4, у Вінницьку ВК № 86 прибув 28.03.2016 року з УВП №1 м.Вінниці, де за час перебування режим утримання не порушував , до дисциплінарної відповідальності не притягувався, адміністрацією установи не заохочувався. За період відбування покарання в установі засуджений характеризується посередньо, адміністрацією установи заохочувався, до дисциплінарної відповідальності притягувався 4 рази. В установі працевлаштований. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, легко піддається чужому впливу. По відношенню до представників адміністрації поводиться ввічливо з метою поблажливого ставлення до себе. Намагається утримувати спальне місце та приліжкову тумбочку у чистоті та порядку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного їх виконання немає. До виконання робіт із благоустрою установи намагається ставитися з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки. Заходи виховного та режимно-профілактичного характеру відвідує, та не завжди робить для себе належні висновки. Участь в програмах диференційованого виховного впливу не приймає з власних переконань. До підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок не прагне. Приймати участь в самодіяльних організаціях не бажає. Соціально-корисні зв'язки підтримує з рідними та близькими. Засуджений на профілактичному обліку не перебуває.

Факт наявності дисциплінарних стягнень та відсутності заохочень по особовій справі засудженого ОСОБА_2 підтверджується довідкою начальника відділення СПС ОСОБА_3, з якої вбачається, що до ОСОБА_2 чотири рази застосовувались дисциплінарні стягнення, заохочень немає, два рази за сумлінну поведінку та ставлення до праці по підсумкам за 1-й квартал та 2-й квартал оголошувалася подяка правами начальника установи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.01.2018 року в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України, у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

Разом з тим, засуджений ОСОБА_2 звернувся із даним клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання без дотримання строку, встановленого ч. 7 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України.

ОСОБА_2 був неодноразово засуджений, звільнявся умовно-достроково та відповідно до Закону України «Про амністію», однак на шлях виправлення не став, продовжував вчиняти злочини.

За час відбування покарання засуджений неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, хоча дані стягнення зняті у установленому законом порядку, цього недостатньо для висновку про те, що засуджений довів своє виправлення.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції врахував та ретельно перевірив всі обставини, які мають значення для прийняття правильного судового рішення.

Зокрема судом першої інстанції в дотримання вимог ст. 81 КК України перевірено поведінку і ставлення до праці ОСОБА_2 за весь період відбування покарання у виправній установі, прийнято до уваги дані про особу, те, що має зняті у встановленому законом порядку дисциплінарні стягнення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 що він став на шлях виправлення, має подяки, після звільнення бажає допомагати своїй родині не спростовують висновки суду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що дані про поведінку засудженого та його особу свідчать, що процес виправлення на даний час не досяг тієї стадії, на якій можливо застосувати до засудженого ОСОБА_2 умовно- дострокове звільнення відповідно до вимог ст. 81 КК України.

Таким чином, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права , підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України , суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08.06.2018 року про відмову в застосуванні відносно ОСОБА_2 ст. 81 КК України залишити без задоволення.

Судове рішення може бути оскаржене до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

С.В. ОСОБА_5 Ващук ОСОБА_6

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: