Рішення № 75344698, 05.04.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4388/16-ц

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М. ,

при секретарі судового засіданні Горбані О.В., ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю: позивача ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6,

представників відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук Олена Іванівна про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2016 р. позивач звернувся до районного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Четвертої київської державглї нотаріальної контори Пилипчук О.І. від 28.08.2004 р. за реєстром № 2-363/2-3154; 2) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І. від 27.07.2014 р. за реєстром № 1-965; 3) визнати за позивачем право власності на 5/18 частин житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11; 4) визнати за позивачем право власності за позивачем на 5/54 частин житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12.

Позов мотивний тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер дід позивача - ОСОБА_11, після смерті якого спадщину у вигляді 5/6 частин жилого будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом прийняв син померлого та батько позивача - ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 Після смерті батька спадщину прийняли позивач ОСОБА_4, як син, та відповідач ОСОБА_7, як дружина, і відповідач ОСОБА_6, як син, по 1/3 частини кожний. За кожним зі спадкоємців 24.07.2014 р. було зареєстровано право власності по 5/18 частин вищевказаного житлового будинку. У грудні 2015 р. позивачу зі слів відповідача ОСОБА_7 стало відомо про наявність заповіту діда ОСОБА_11, за яким останній заповідав позивачу 1/3 частину своєї частки у будинку. В лютому 2016 р. у він отримав копію даного заповіту від 12.06.1997 р. у Вишгородській дер.нот.конторі, відповідно до якого дід заповідав все своє майно ОСОБА_12, позивачу ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_6 в рівних частках кожному. В зв'язку з чим вважає, що після смерті діда ОСОБА_11 спадкування мало було відбуватись не за законом, а за заповітом, та розподілено між спадкоємцями за заповітом по 5/18 частин за кожним, а тому вважає недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.08.2004 р., яке було видано батьку ОСОБА_12 після смерті діда ОСОБА_11, та свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 24.07.2014 р., що були видані позивачу та відповідачам, оскільки є похідними від первісного свідоцтва. Стверджує, що батьки приховали від нього факт наявності заповіту, а тому до суду він звернувся у встановлений законом строк позовної давності.

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 22.05.2017 р. матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Ларіонової Н.М.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, вказавши, що у вищевказаному будинку позивач проживає постійно, а тому фактично прийняв спадщину за заповітом після смерті діда ОСОБА_11 Додали, що померлий батько позивача та відповідача-1 був приватним нотаріусом.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти позову, подав письмові заперечення та пояснив, що про заповіт їм всім було відомо ще в 2000 р., батько ОСОБА_12 показав його після смерті діда ОСОБА_11 та вони все обговорювали на сімейній нараді. В зв'язку з відсутністю коштів було вирішено оформити будинок лише на батька ОСОБА_12, на що погодився і позивач. Про реєстрацію в 2004 р. батьком ОСОБА_12 будинку на себе було відомо позивачу та відповідачам. За заповітом він не оформлював свою частку, оскільки були фінансові труднощі.

Представники відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти позову, посилаючись на те, що позивачу було відомо про заповіт достеменно з 2000 р., він погодився на прийняття спадщини батьком ОСОБА_12 після смерті діда ОСОБА_11 та знав про тримання ОСОБА_12 28.08.2004 р. свідоцтво про право на спадщину за законом. Звернувся позивач за прийняттям спадщини лише після смерті батька ОСОБА_12, отримавши 24.07.2014 р. свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому з вищевказаним позовом позивач звернувся з пропуском строку позовної давності. Подали письмові заперечення відповідача.

Третя особа, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши їх у сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 5/6 частин жилого будинку АДРЕСА_1 належало ОСОБА_11, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами у справі.

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 24.01.2000 р.

Як вбачається з отриманої з Київського державного нотаріального архіву копії спадкової справи № 442, із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_11 звертався лише ОСОБА_12, як син померлого, яким 27.08.2004 р. була подана заява про прийняття спадщину в порядку спадкування за законом (т.1 арк.спр.223-238).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І. від 28.08.2004 р. за реєстром № 2-363/2-3154, спадкоємцем вищевказаного майна ОСОБА_11 є його син ОСОБА_12 (т.1 арк.спр.235).

ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджено свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_6

Із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори 24.07.2014 р. звернулись спадкоємці 1 черги за законом, а саме: сини спадкодавця - позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_6, а також дружина спадкодавця - відповідач ОСОБА_13, що підтверджується копією спадкової справи № 218/2014 (т.1 арк.спр.39-58) та визнається сторонами у справі.

24.07.2014 р. державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І. позивачу та відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/18 частин жилого будинку АДРЕСА_1, зареєстровані в реєстрі відповідно за №№ 1-965, 1-963 та 1-964.

Судом встановлено, що 12.06.1997 р. ОСОБА_11 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори за реєстром № 2093, згідно якого спадкодавець заповідав все своє майно сину ОСОБА_12 та онукам ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Дана обставина підтверджена наданою копією заповіту (т.1 арк.спр.13) та визнається сторонами у справі.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, станом на 25.02.2016 р. даний заповіт є чинним (т.1 арк.спр.12).

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_14, який був знайомим ОСОБА_12 з 2000 р., показав в судовому засіданні про те, що останній, який при цьому був сам нотаріусом, повідомив йому в 2004 р. про оформлення спадщини після батька на себе у державного нотаріуса.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 показали в судовому засіданні, що позивачу стало відомо про заповіт лише в 2015 р.

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, вона видана Вишгородської державної нотаріальної контори 25.02.2016 р.

У суду не має підстав стави під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об"єктивно підтверджуються і не суперечать іншим представленим доказам.

Відповідачами не спростовано твердження позивача про те, що про наявність заповіту діда ОСОБА_11 він дізнався лише у грудні 2015 році, під час сварки з відповідачем ОСОБА_7, а доводи позивача в цій частині підтверджуються тим, що саме у лютому 2016 р. позивач звернувся до Вишгородської районної державної нотаріальної контори, де отримав інформаційну довідку із Спадкового реєстру № 43075086 від 25.02.2016 року, у якій зазначено про те, що заповіт, посвідчений державним нотаріусом Вишгородської державної нотаріальної контори Апишкова З.І. 12.06.1997 року за реєстровим № 2099, є чинним.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку про те, що про наявність заповіту діда ОСОБА_11 позивачу ОСОБА_4 не було відомо на час смерті діда, а стало відомо лише в грудні 2015 р., а відтак суд вважає, що строк на звернення до суду позивачем не пропущений.

Відповідно до волі померлого ОСОБА_11, у заповіті зазначено, що все майно ОСОБА_18 заповів ОСОБА_12, ОСОБА_4 (Позивачу) та ОСОБА_6 (Відповідачу 1) в рівних частинах кожному.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, спадкування за законом виникає у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини.

Відповідно до п.5 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності заповіту на все майно правило частини другої статті 1223 ЦК застосовується у разі неприйняття спадщини або відмови від спадщини усіма спадкоємцями за заповітом. У разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

В матеріалах спадкової справи № 442, відкритої у 2004 році Пилипчук О.І., державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, відсутня відмова Позивача від спадкування за заповітом, про який нотаріусу було відомо за наявним у даній спадковій справі Витягом з Єдиного реєстру заповітів № 4314985, який підтверджує наявність діючого заповіту на дату смерті діда Позивача. Отже, розподіл спадкового майна повинен був здійнений нотаріусом саме за волею Спадковдавця, визначеною у даному заповіті, відповідно до якого Позивач отримав би 5/18 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11.

Також судом було встановлено, що спадкова справа була відкрита через 4 роки після смерті ОСОБА_18 - ОСОБА_11, що суперечить вимогам ст. 1270 Сімейного кодексу України, відповідно до якої для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. А тому, відповідно до п.1 ст. 1272 СК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого встаттею 1270 Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори 24.07.2014 року за реєстровим № 1-965, видане після смерті батька ОСОБА_12, є похідним від Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І. від 28.08.2004 року за реєстровим № 2-363/2-3154, яким визначено спадкоємців в порушення норм ч. 2 ст. 1223 ЦК України, тому таке Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідченим державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори 24.7.2014 року за реєстровим № 1-965 також підлягає визнанню недійсним.

Судом встановлено, що під час оформлення спадщини після смерті діда Позивача та батька Позивача, спадкоємці були звільнені від сплати судового мита на підставі п.16 ст. 4 Декрету КМУ № 7-93 від 21.01.1993 року, а Позивач відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 був працевлаштований, а тому мав фінансову можливість нести будь-які витрати при оформленні спадщини за заповітом після смерті діда, що спростовую твердження Відповідачів про економію сімейного бюджету.

Таким чином, в судовому засіданні достеменно встановлено, що вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що померлим батьком ОСОБА_12 та відповідачами був прихований факт наявності заповіту ОСОБА_11, складеного в тому числі на користь Позивача, що в подальшому вплинуло на розподіл спадкового майна та зменшило частку Позивача у зазначеному майні, в зв'язку з чим підлягають визнанню такими в судовому порядку.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги позивача в частині визнання недійсними свідоцтв про право спадщину по закону, видані позивачу та відповідачам державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори 28.04.2004 р. смерті ОСОБА_12 є недійсним, оскільки позивач мав право на спадкування за заповітом.

В зв'язку з визнанням недійсним вищевказаним свідоцтв на спадкування за законом, підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності за заповітом та визначення часток у спадковому майні в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12, оскільки позивач позбавлений можливості вирішити їх в позасудовому порядку.

Суд не приймає до уваги надані сторонами фотографії щодо тілесних ушкоджень та документи щодо звернення до органів поліції через конфлікти щодо користування будинком, оскільки вони не стосуються предмета судового розгляду.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_7 є інвалідом 2 групи, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 190,55 грн. (т.1 арк.спр.6, 203) підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_6

На підставі викладеного, ст.ст.328, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1235, 1261, 1267, 1268, 1269, 1270 ЦК України, керуючись п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особі - Головне управління юстиції у м.Києві, Державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І., Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації ГУ юстиції у м.Києві, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.08.2004 р., посвідчене державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І. за реєстровим № 2-363/2-3154, що видане на ім'я ОСОБА_12 після смерті ОСОБА_11.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.07.2014 р., посвідчене державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори 24.07.2014 року за реєстровим № 1-965, що видане на ім'я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_12.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) право власності на 5/18 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) право власності на 5/54 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2 190,55 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова