Рішення № 75344675, 10.05.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/75495/17-ц

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року суддя Печерський районний суд м. Києва Москаленко К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №757/75495/17-ц за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОІНВЕСТФАКТОРІНГ" про стягнення безпідставно набутого авансового платежу,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОІНВЕСТФАКТОРІНГ" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "АВТОІНВЕСТФАКТОРІНГ") про стягнення безпідставно набутого авансового платежу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на початку вересня 2017 року нею було знайдено оголошення про продаж акційного транспортного засобу NISSAN QASHQAI за ціною 320 100 грн. 00 коп., після чого позивач звернулась до представництва ТОВ "АВТОІНВЕСТФАКТОРІНГ" для його купівлі. Представником компанії було надано на аркуші паперу реквізити ТОВ «АВТОІНВЕСТФАКТОРІНГ» для оплати частини коштів (передоплати) за автомобіль. Позивач вказує, що їй повідомили та вона була впевнена, що це часткова оплата ціни за автомобіль, частина від його вартості. Сам же представник компанії попросила терміново внести оплату коштів в розмірі 80 000 грн. 00 коп., поки вона буде заповнювати договір для бронювання товару. 14.09.2017 позивачем було внесено на рахунок відповідача зазначену суму та підписано з відповідачем Договір №100211 від 14.09.2017. ОСОБА_2 вважає, що розмір перерахованих нею коштів не узгоджується з розміром винагороди згідно п. 10.4 Договору, а тому кошти набуті без достатньої правової підстави. Зазначає, що сплачені кошти є безпідставно набутими, а тому мають бути стягнуті з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2018 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її ст. 119 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2018 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Разом з цим, учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та направлено відповідачу копію позовної заяви з додатками, та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Однак, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач, будучи повідомлена належним чином, відзив на позов не подала, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від відповідача також не надходило.

За вказаних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.09.2017 між сторонами було укладено Договір №100211, відповідно до п. 3.1. якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується вчинити за винагороду фактичні юридичні дії, надавати інформаційно-консультаційні послуги з питання отримання замовником у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін мають характер договірних, відповідно до яких між сторонами було досягнуто згоди. На виконання умов укладеного між сторонами Договору відповідач отримав грошові кошти у вигляді винагороди у розмірі 80 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною підставою набуття майна (отримання грошей).

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Верховним Судом України у справі №6-100цс15 (постанова від 03.06.2015 висловлено правову позицію про те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

З матеріалів справи вбачається існування зобов'язальних відносин. При цьому, неповернення грошових коштів може кваліфікуватися лише як порушення умов договору з відповідними правовими наслідками, а не набуттям майна без достатньої правової підстави.

Відтак, наявність у сторін договірних правовідносин виключає застосування ст.ст. 536, 1212, 1214 ЦК України, згідно із якими позивач просить задовольнити вимоги.

Окрім того, суд вбачає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача відповідного листа про відмову від Договору в односторонньому порядку у відповідності до п. 16.5. Договору та доказів направлення вимоги про повернення сплачених коштів.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів того, що укладений між сторонами Договір у законному порядку визнано недійсним, водночас, вимога про визнання цього Договору недійсним позивачем не заявлялася.

Що стосується посилання позивача на ст. 570 ЦК України, як підставу для стягнення з відповідача грошових коштів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Водночас, зі змісту укладеного Договору вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу вчинення юридичних дій, надання інформаційно-консультаційних послуг з питання отримання позивачем у власність (користування, володіння чи розпорядження) транспортного засобу (розділ 3 Договору), а тому посилання ОСОБА_2 на те, що між нею та відповідачем не було укладено Договір купівлі-продажу автомобіля як на підставу для повернення авансу не заслуговують на увагу, оскільки, укладення Договору купівлі-продажу транспортного засобу не передбачено укладеним між сторонами Договором.

Поряд з цим, позивачем не доведено, що ТОВ "АВТОІНВЕСТФАКТОРІНГ" порушуються умови, передбачені розділом 3 укладеного Договору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст.ст. 12, 81 ЦПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити в задоволенні позову, з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, ст.ст. 11, 177, 205, 207, 570, 571, 526, 536, 1212, 1214 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОІНВЕСТФАКТОРІНГ" про стягнення безпідставно набутого авансового платежу, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд міста Києва.

Повне рішення суду буду складено 10.05.2018.

Суддя Печерського

районного суду м. Києва К.О. Москаленко