Рішення № 75343190, 10.05.2018, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/1816/17

Номер провадження 2/676/137/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Кам’янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Швець О. Д.

з участю секретаря - Ксьондз Р.М.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янець-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом доТовариства з додатковою відповідальністю «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29.12.2015 р., що набрало законної сили 11 лютого 2016 року, станом на 01.07.2015 року стягнуто з ТзДВ «К-ПЕМЗ» не донараховані та невиплачені кошти за період тимчасової втрати працездатності з 28.12.1989 р. по 31.03.1990 р. в сумі 7402,82 грн. Рішення суду виконано 08.07.2016 р. У відповідності до вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці» відповідач зобов'язаний сплатити працівнику компенсацію у зв'язку з затримкою термінів виплати, а саме станом на 01.07.2015 року заборгованість становила 7402,82 грн. Станом на 01.07.2016 р. заборгованість становила 8077,48 грн. з урахуванням інфляційних витрат. Станом на 01.07.2016 р. розмір компенсації становить 8077,48 – 7402,82 = 6764,66 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

В суді представник відповідача позов не визнав, заперечив проти його задоволення, мотивуючи відсутністю заборгованості ТзДВ «К-ПЕМЗ» перед позивачем, відзив на позов не надав. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи в повному обсязі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 30.12.1974 р. по 26.06.2004 р. працював на різних посадах на Кам'янець-Подільському електромеханічному заводі, правонаступником якого є ТзДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод».

28.12.1989 р. з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, який зафіксований актом № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 12.02.2008 р.

Відповідач всупереч вимогам законодавства про оплату праці не провів нарахування та виплату коштів за перебування на лікуванні в повному об'ємі.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29.12.2015 року позов ОСОБА_2 задоволений частково, стягнуто з ТзДВ «Кам'янець-Подільський електромеханічний завод на користь ОСОБА_2 не донараховані та невиплачені кошти за період тимчасової непрацездатності з 28.12.1989 р. по 31.03.1990 р. в сумі 474,42 крб., які станом на 01.07.2015 р. у національній валюті становлять 78402,82 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Рішення набрало законної сили 11.02.2016 року.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29.12.2015 р. виконано, в зв'язку з чим винесена постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2016 р.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частин першої-другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію втрати частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За статтею 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

У пункті 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

За цим Порядком правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно до пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: у тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

Виходячи із зазначеного, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним, міститься висновок Конституційного Суду України про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Таким чином, розрахунок суми компенсації складається з 7402,82 х 106,9(сукупний індекс інфляції) – 7402,82 = 510,22 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 260 265 ЦПК України,ст. 117 КЗпПУ, ст.34 Закону України «Про оплату праці», Порядкм проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" про компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати задовольнити частково.

Стягнути з ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати в розмірі 510 грн. 22 коп.

Стягнути з ТДВ "Кам'янець-Подільський електромеханічний завод" судовий збір на користь держави в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 травня 2018 року