Постанова № 75341242, 17.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/963/18Головуючий у 1-й інстанції Діденко Т.І. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Нерушак Л.В., Бородійчука В.Г.

секретар Наконечна М.М.

учасники справи:

позивач - заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах

Монастирищенської районної ради,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Монастирищенська центральна районна лікарня,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07.02.2018 (повний текст складено 07.02.2018, суддя в суді першої інстанції - Діденко Т.І.) у цивільній справі за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради, до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Монастирищенська центральна районна лікарня, про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, :

в с т а н о в и в :

заступник керівника місцевої прокуратури звернувся 14.12.2017 до суду з цим позовом в інтересах Монастирищенської районної ради, яким просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в сумі 4148,06 грн., мотивуючи про те, що вироком Монастирищенського районного суду від 19.10.2017 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн., на підставі п. «е» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді штрафу.

ОСОБА_4 є потерпілим у вказаній кримінальній справі. Внаслідок отриманого легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Монастирищенської центральної районної лікарні протягом 7 ліжко-днів в період з 30.03.2017 по 06.04.2017. Згідно довідки Монастирищенської ЦРЛ №05/08-2344 від 12.12.2017 за даний період при вартості 1 ліжко-дня 592,58 грн. на лікування ОСОБА_4 витрачена сума 4148,06 грн., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму.

Згідно п.3 постанови Пленуму ВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою КМУ №545 від 16.07.1993 (далі - Порядок).

Згідно даного Порядку сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. Витрати понесені медичною установою на лікування потерпілих від злочину та їх непогашення призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування» обласна ради є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно ст. 18-1 ЗУ «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже Черкаська обласна рада має право на захист інтересів громади щодо належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення галузі охорони здоров'я, у тому числі право на звернення до суду в спосіб, передбачений ст.16 ЦК України, для відшкодування збитків, завданих витратами на лікування потерпілої особи від злочинних дій відповідача у цій справі.

Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07.02.2018 позовні вимоги у справі задоволено повністю. При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач має відшкодувати державі матеріальні збитки, завдані витратами на лікування потерпілої особи від злочинних дій відповідача у цій справі.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.04.2018 заяву відповідача про перегляд зазначеного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 14.05.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права, просить про скасування рішення суду. В обґрунтування вказано на те, що його суд не повідомив належним чином про розгляд справи; відповідач не одержав позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження; відповідачу не пропонували добровільно відшкодувати завдану ним шкоду; районна рада є неналежним позивачем; відповідач проживає в іншому місті, ніж зазначено в справі, що суд протиправно не встановив.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав, що вважає доводи скарги незаконними та необґрунтованими, тому просив суд відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що вироком Монастирищенського районного суду від 19.10.2017 у кримінальному провадженні №1-кп/702/67/17 (справа №702/509/17) про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України, останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначено ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн., звільнено ОСОБА_3 від відбування вказаного покарання на підставі п. «е» ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році».

ОСОБА_4 є потерпілим у вказаній кримінальній справі. З вищевказаного вироку суду від 19.10.2017 вбачається причинний зв'язок між злочинними діями відповідача та перебуванням потерпілого ОСОБА_4 на лікуванні в хірургічному відділенні Монастирищенської ЦРЛ. Згідно довідки Монастирищенської ЦРЛ №05/08-344 від 12.02.2017 ОСОБА_4, перебував на лікуванні в хірургічному відділенні з 30.03.2017 по 06.04.2017 протягом 7 ліжко-днів, вартість перебування у лікарні склала 4148,06 грн. з розрахунку вартості лікування 1 ліжко-дня 592,58 грн. без вартості затрачених пацієнтом медикаментів.

Згідно листа Монастирищенської районної ради №374/01-20 від 13.12.2017 Монастирищенська районна рада є засновником Монастирищенської центральної районної лікарні та передала їй для забезпечення статутної діяльності цілісний майновий комплекс на праві оперативного управління.

Відповідно до Статуту Монастирищенської центральної районної лікарні, затвердженого рішенням сесії Монастирищенської районної ради від 25.09.2006, лікарня передана до районної комунальної власності, утримується за рахунок коштів районного бюджету з бюджету районної ради народних депутатів, що також підтверджено рішенням Монастирищенської районної ради №12-3/VII від 23.12.2016 «Про районний бюджет на 2017 рік» та додатками до нього, з яких вбачається, що в районному бюджеті на 2017 рік були передбачені видатки на утримання лікарні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, який затверджений постановою КМУ від 16.07.1993 №545 кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат; сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

У разі, коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Згідно п. 4 Порядку передбачено, що стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Відповідач не оплатив вартість лікування потерпілого ОСОБА_4 в сумі 4148,06 грн., що ним не оспорюється.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь Монастирищенської районної ради коштів, які Монастирищенська ЦРЛ затратила на лікування потерпілого ОСОБА_4 від злочинних дій відповідача у цій справі, що встановлено відповідним вироком суду, адже вказаний орган місцевого самоврядування забезпечує фінансування відповідного медичного закладу. Слід врахувати, що відповідач у цій справі несе повну матеріальну відповідальність за наслідки своїх протиправних злочинних дій, що передбачено ст. 1206 ЦК України.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що суд першої інстанції не повідомив належним чином про розгляд справи відповідача, який, крім того, не одержав позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження, оскільки згідно листа виконавчого комітету Аврамівської сільської ради Монастирищенського району від 22.12.2017 №281 ОСОБА_3 згідно по господарської книги с. Летичівка 2016-2020 років №1,Ю стор. 161, зареєстрований АДРЕСА_1.

При цьому на а.с.44 наявне повідомлення про вручення поштового відправлення у якому вказано, що ОСОБА_3 особисто 27.12.2017 одержав ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви прокурора з додатками, що спростовує апеляційні доводи скаржника про протилежне.

Не можна також погодитися з апеляційними доводам и про те, що відповідачу не пропонували добровільно відшкодувати завдану ним шкоду, оскільки це є його обов'язком, встановленим ст. 1206 ЦК України, реалізація якого не залежить від надходження тих чи інших пропозицій лікувальної установи.

Слід оцінити критично апеляційні доводи про те, що районна рада є неналежним позивачем, адже саме Монастирищенська районна рада здійснює фінансування Монастирищенської ЦРЛ, яка фактично понесла витрати на лікування потерпілої особи від злочинних дій ОСОБА_3, що підтверджується рішенням Монастирищенської районної ради №12-3/VII від 23.12.2016 «Про районний бюджет на 2017 рік» та додатками до нього, з яких вбачається, що в районному бюджеті на 2017 рік, коли здійснювалося лікування потерпілого, були передбачені видатки на утримання лікарні.

Також не можна погодитися з апеляційним доводами про те, що відповідач проживає в іншому місті, ніж зазначено в справі, що суд протиправно не встановив, адже згідно положень п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судові повістки надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи, що відповідач на час розгляду справи судом першої інстанції був зареєстрований в с. Летичівка Монастирищенського району, що підтверджується листом виконавчого комітету Аврамівської сільської ради Монастирищенського району від 22.12.2017 №281, він був належним чином обізнаний про розгляд даної справи та мав можливість представити свої інтереси, зокрема, в поданих ним заявах про роз'яснення рішення, про перегляд заочного рішення та в апеляційні скарзі, отже порушень прав відповідача на участь у розгляді справи, що стосується його інтересів, при апеляційному розгляді встановлено не було.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07.02.2018 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки скаржник на підставі п.10 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, відповідні судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07.02.2018 у цивільній справі за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради, до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Монастирищенська центральна районна лікарня, про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді віднести на рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 17 липня 2018.

Головуючий

Судді