Ухвала суду № 75340210, 03.07.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/360/18

провадження № 1-м/691/1/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області у складі головуючого судді Синиці Л.П., суддів Савенко О.М., Черненко В.О., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, прокурора Кузнєцова Г.А.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання ОСОБА_2 юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеного, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, військовозобов’язаного, не судимого, адреса місця реєстрації та проживання: Україна, Черкаська область, місто Городище, провулок Разіна, 4,

засудженого вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року, за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.30, п.п. «а», «б» ч.3 ст.228-1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у значному розмірі, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет»)із застосуванням ст.64 КК РФ; ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228-1 КК РФ, (замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет») із застосуванням ст.64 КК РФ, із визначенням остаточного покарання із застосуванням ч.3 ст.69 КК РФ, у виді 6 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму,

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_2 юстиції України звернулось з клопотанням до суду про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування клопотання, заявником зазначено, що 16 березня 2018 року наказом ОСОБА_2 юстиції України № 758/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту ОСОБА_2 юстиції Російської Федерації від 05.02.2018 за №06-14921/18.

ОСОБА_3 засуджений вироком вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, пунктами «а», «б» частини третьої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», групою осіб за попередньою змовою, у значному розмірі), частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», групою осіб за попередньою змовою у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_3 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області»; кінець відбуття строку покарання - 25.01.2022.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_3 в Україні: Черкаська область, м. Городище, пров. Разіна, буд. 4.

Відповідно до вимог ч.3 ст.609 КПК України, ОСОБА_2 юстиції України, в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України, звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Згідно ч.1 ст.610 КПК України, клопотання ОСОБА_2 юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження ОСОБА_2 юстиції України.

Посилаючись на вищезазначене, просять визначити статті, частини статей КК України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнано винним вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року. Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_3 на підставі вироку Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року.

У судове засідання представник заявника ОСОБА_2 юстиції України, не з'явився, повідомлений вчасно та належним чином. В клопотанні, заявник просив розгляд проводити без участі їх представника, яка згідно з ч.1 ст.610 КПК України не є обов’язковою.

Засуджений ОСОБА_3, який відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області», про дату судового засідання не повідомлявся.

В матеріалах наявна заява засудженого ОСОБА_3, за змістом, просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання.

З урахуванням думки прокурора, положень ст.610 КПК України, колегія суддів визнала за можливе розглядати клопотання у відсутність засудженого та представника ОСОБА_2 юстиції України.

У судовому засіданні прокурор пояснив, що маються всі підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 юстиції України, вважає за необхідне привести вирок Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_3, з визначенням, на підставі ч.2 ст.15 ч.2 ст.307, ч.1 ст.70 КК України, остаточної міри покарання у виді шести років позбавлення волі без конфіскації майна.

Заслухавши думку прокурора, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_2 юстиції України підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 юстиції України звернулось до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України з дотриманням вимог ч.3 ст.609 КПК України. Його суд розглядає відповідно до положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовані визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 (в подальшому Конвенція), що набрала для України чинності, та норм Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.2 Конвенції, особу, засуджену на території однієї Сторони, може бути передано на територію іншої Сторони, відповідно до положень цієї Конвенції, для відбування призначеного їй покарання. З цією метою засуджена особа може висловити державі винесення вироку або державі виконання вироку своє побажання бути переданою згідно з цією Конвенцією.

Згідно ч.1 ст.9 цієї Конвенції, компетентні органи держави виконання вироку продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно з положеннями ст.10 Конвенції, яка передбачає у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Відповідно до ст.11 Конвенції, при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно ст.606 КПК України, засудженого іноземним судом громадянина України може бути прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов: 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набрав законної сили; 3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув’язнення на невизначений строк; 4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; 5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Як вбачається з клопотання ОСОБА_2 юстиції України, листа про надання інформації Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України.

Засуджений ОСОБА_3 подав заяву, в якій просив перевести його для подальшого відбуття покарання в Україну.

Вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених:

1) ч.3 ст.30, п.п. «а», «б» ч.3 ст.228-1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у значному розмірі, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет») та призначене покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

2) ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228-1 КК РФ, (замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет») та призначене у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

На підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання ОСОБА_3 призначене у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Строк відбування призначеного ОСОБА_3 покарання рахувати з 01 червня 2017 року. Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування призначеного покарання термін тримання під вартою – 26 січня 2016 року по 31 травня 2017 року включно.

Згідно довідки ФКУ «Виправна колонія 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області», від 30.11.2017 року, засуджений ОСОБА_3 станом на 30.11.2017 року відбув: 01 рік 10 місяців 04 дні, не відбута частина покарання складає: 04 роки 01 місяці 25 днів. Початок строку 26.01.2016 року, кінець строку 25.01.2022 року. Може бути звільнений умовно-достроково по відбуттю ? строку покарання 20.06.2020 року.

Відповідно до довідки начальника філії «Медична частина №3» ФКУЗ МСЧ-31 ФСВП Росії та начальника ФКУ «Виправна колонія 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області», засуджений ОСОБА_3 має захворювання: хронічний гастрит, стадія нестійкої ремісії, рефлекс – езофагіт, стадія нестійкої ремісії, хронічний панкреатит, стадія ремісії, поліп товстого кишківника, МКБ, двобічний пієлонефрит, стадія ремісії, - етапом слідувати може.

Згідно характеристики на ОСОБА_3 від 30.11.2017 року, останній в місцях позбавлення волі характеризується наступним: приймає активну участь в суспільно-корисній праці по виконанню робіт по благоустрою виправного закладу і прилежної території, до роботи відноситься добросовісно, змінні завдання виконує, техніку безпеки не порушує, по характеру спокійний, врівноважений, по зовнішньому вигляду охайний, взаємовідносини з засудженими колонії нормані, конфліктів немає, взаємовідносини з родичами підтримує шляхом переписки і телефонних розмов з ними, вину в скоєному злочину визнає, позову не має, заходи виховного характеру відвідує регулярно і реагує на них правильно, за період відбуття покарання в закладі стягнень і заохочень не має.

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Відповідно до ч.3 ст.610 КПК України, під час розгляду клопотання ОСОБА_2 юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави.

Згідно п.12 Постанови ПВС України від 24.12.1999 року, №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Так, дії ОСОБА_3 за вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року кваліфіковані:

1) за ч.3 ст.30, п.п. «а», «б» ч.3 ст.228-1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у значному розмірі, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет») та призначене покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Санкцією зазначеної статті передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із призначенням додаткових покарань чи без них.

За вказані дії в Україні встановлена кримінальна відповідальність за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України - закінчений замах на незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені за попередньо змовою групою осіб, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, які караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Частина 1 статті 64 КК РФ передбачає при наявності виключних обставин, пов’язаних з цілями і мотивами злочину, роллю винного, його поведінкою під час чи після вчинення злочину, та інших обставин, які суттєво зменшують ступінь суспільної небезпеки злочину, а також при активному сприянні учасника групового злочину розкриттю цього злочину, покарання може бути призначене нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

2) ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228-1 КК РФ, (замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет») та призначене у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Санкцією зазначеної статті передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до двадцяти років із призначенням додаткових покарань чи без них.

За вказані дії в Україні встановлена кримінальна відповідальність за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України - закінчений замах на незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені за попередньо змовою групою осіб, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, які караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Частина 1 статті 64 КК РФ передбачає при наявності виключних обставин, пов’язаних з цілями і мотивами злочину, роллю винного, його поведінкою під час чи після вчинення злочину, та інших обставин, які суттєво зменшують ступінь суспільної небезпеки злочину, а також при активному сприянні учасника групового злочину розкриттю цього злочину, покарання може бути призначене нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно вироку Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року, ОСОБА_3 не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, скарг від сусідів не надходило, останні мають на його адресу лише хороші відгуки, настоятель Свято-Стефанівської церкви м. Городище, характеризує сім'ю ОСОБА_4 лише з позитивної сторони, за час навчання в школі №104 м. Києва, зарекомендував себе позитивно, як і при здійсненні трудової діяльності з 1993 року в різних організаціях, по місцю утримання під вартою характеристика задовільна, обставин, що обтяжують покарання не встановлено, пом’якшуючою обставиною покарання є активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, наявність неповнолітньої дитини, матері інваліда, а також перелік власних захворювань.

3) на підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання ОСОБА_3 призначене у виді 6 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Відповідно до ч.3 ст.69 КК РФ, якщо хоча б один із злочинів, вчинених за сукупністю, є злочином середньої тяжкості, тяжким чи особливо тяжким злочином, то остаточне покарання призначається шляхом часткового чи повного складання покарань. При цьому остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати більш чим наполовину максимального строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за найбільш тяжкий із вчинених злочинів.

Вказаний принцип складання покарань застосовано Октябрським районним судом м. Бєлгорода та Бєлгородським обласним судом Російської Федерації при призначенні остаточного покарання ОСОБА_3. При цьому, суд призначивши покарання ОСОБА_3 за ч.3 ст.30, п.п. «а», «б» ч.3 ст.228-1 КК РФ до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228-1 КК РФ до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання ОСОБА_3 визначив у виді 6 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Згідно п.п. 21-22 Постанови ПВС України, №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

При частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини. Остаточне покарання за сукупністю злочинів має визначатися за найбільш суворим видом покарання за окремі злочини, що до неї входять, і в межах санкції того закону, який передбачає більш суворе покарання. Однак якщо хоча б один зі злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для такого виду покарань у Загальній частині КК.

Тобто, згідно ч.1 ст.70 КК України та роз’яснень, наведених в п.22 Постанови ПВС України, №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань (в даному випадку 3 роки позбавлення волі та 4 роки позбавлення волі), остаточне покарання має бути більшим за 4 років позбавлення волі засудженому ОСОБА_3 вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року.

Проте, при вирішенні питання приведення вироку РФ у відповідність із законодавством України, суд враховує приписи ч.3 та ч.4 ст.610 КПК України, згідно яких, під час розгляду клопотання суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, що повністю узгоджується з положеннями, наведеними в п.d ч.1 ст.11 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, згідно яких, при заміні вироку не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Таким чином, слід вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.15 ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, до покарання у виді 5 (п’яти) років 5 (п’яти) місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до покарання у виді 5 (п’яти) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання остаточне покарання ОСОБА_3 визначити у виді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Конфіскація майна ОСОБА_3 вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року не призначалася, тому не повинна застосовуватися.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3, відповідно до вироку Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року при приведенні його у відповідність із законодавством України, рахувати з 01 червня 2017 року, зарахувати в строк відбування призначеного покарання термін тримання під вартою з 26 січня 2016 року по 31 травня 2017 року включно.

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що призначене засудженому ОСОБА_3 за вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року, покарання за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченими КК України за вчинення аналогічних винних діянь, засуджений згідний на його передачу до України для подальшого відбуття покарання, судді приходять до висновку, що є достатні та законні підстави для приведення вироку Російської Федерації у відповідність з кримінальним законодавством України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, ч.3 ст.609, ст.610 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

клопотання ОСОБА_2 юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Привести вирок Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року, відносно громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеного, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, військовозобов’язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: Україна, Черкаська область, м. Городище, пров. Разіна, 4, засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.30, п.п. «а», «б» ч.3 ст.228-1 КК РФ (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений у значному розмірі, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет»)із застосуванням ст.64 КК РФ; ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228-1 КК РФ, (замах на незаконний збут наркотичних засобів у великому розмірі, групою осіб за попередньою змовою, з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет») із застосуванням ст.64 КК РФ, із визначенням остаточного покарання із застосуванням ч.3 ст.69 КК РФ, у виді 6 років позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму у відповідність із законодавством України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеного, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, військовозобов’язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: Україна, Черкаська область, місто Городище, провулок Разіна, 4, не судимого, вважати засудженим:

- за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, до покарання у виді 5 (п’яти) років 5 (п’яти) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, до покарання у виді 5 (п'яти) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання остаточне покарання ОСОБА_3 визначити у виді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3, відповідно до вироку Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 01.06.2017 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 26.07.2017 року при приведенні його у відповідність із законодавством України, рахувати з 01 червня 2017 року, зарахувати в строк відбування призначеного покарання термін тримання під вартою з 26 січня 2016 року по 31 травня 2017 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, прокурором до апеляційного суду Черкаської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_4