Ухвала суду № 75340153, 16.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 628/4180/15-ц

Провадження № 22-ц/790/4241/18

«16» липня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Тичкової О.Ю., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року, ухвалене суддею Скородєловою В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором займу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2 234 048 грн. 90 коп. У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача понесені судові витрати у сумі 6 090 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави несплачений позивачем при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2016 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року залишене без змін.

25 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою, у якій просила визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження, поновити їй строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з 19.07.1986 року по 08.05.2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Договір займу, за яким ОСОБА_3 стягує з ОСОБА_4 кошти, було укладено 07 лютого 2015 року, тобто під час перебування відповідача у шлюбі з апелянтом. При вирішенні справи суди не встановили, чи було укладено договір займу в інтересах сім'ї, куди були витрачені отримані кошти. ОСОБА_4 приховав від неї факт позичення коштів і про наявність боргу вона дізналася випадково після звернення відповідача у справі до неї із вимогою солідарного погашення боргу. Тому ОСОБА_2 вважає, що заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року вирішено питання про права та обов'язки особи, не залученої до участі у справі.

Перевіривши надані матеріали, суд вважає, що у відкритті провадження по справі слід відмовити з наступних підстав.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно з пунктів 1, 13 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Заявляючи клопотання про поновлення строку ОСОБА_2 зазначає, що про існування рішення суду від 02 серпня 2016 року вона дізналася після звернення до неї ОСОБА_4 із вимогою солідарного погашення заборгованості.

Між тим, Європейський суд з прав людини у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини у справі «МПП "Голуб" проти України» повторює, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу "Голдер проти Сполученого Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, ст. 13-18, п. 28-36).

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року Європейський суд з прав людини нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Дії однієї сторони не повинні порушувати права іншої сторони.

Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року з ОСОБА_4 стягнено 2 234 048 грн. 90 коп. за договором займу від 07 лютого 2015 року. Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідач не заявляв про те, що позичав кошти в інтересах сім'ї. Позивач у справі жодних вимог до колишньої дружини ОСОБА_4 не заявляв. Заочним рішенням вирішено питання про стягнення заборгованості тільки із ОСОБА_4 Солідарного обов'язку по поверненню коштів на ОСОБА_2 не покладено. Доказів того, що ОСОБА_4 звернувся до колишньої дружини із вимогою солідарного погашення заборгованості апелянт не надала.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що на час звернення ОСОБА_2 із апеляційною скаргою від 25 червня 2018 року рішенням суду від 02 серпня 2016 року питання про її права, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося.

Оскільки суд не ухвалював рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_2, апеляційна скарга останньою подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 02 серпня 2016 року, ухвалене суддею Скородєловою В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договорами позики - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 16 липня 2018 року.

Суддя О.Ю. Тичкова