Постанова № 75340058, 16.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року

м. Харків

справа № 645/5104/17

провадження № 22ц/790/3153/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А,

суддів: Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

імена (найменування сторін):

позивач - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

відповідачі - ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа - Служба у справах дітей Немишлянського району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року в складі судді Бондарєвої І.В.,

в с т а н о в и в:

16 листопада 2017 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі по тексту - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення.

В подальшому позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та в остаточній редакції просив суд виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та/або проживає у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, без надання іншого жилого приміщення.

Свої доводи мотивувало тим, що 04 листопада 2008 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 64,10 кв.м, житловою площею 47,60 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 04 вересня 2008 року. Після отримання права власності на квартиру позивач намагався отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньому відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підлягає виселенню зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Підставою для виселення відповідача позивач зазначає статтю 40 Закону України «Про іпотеку» та зазначає, що відповідач не відносяться до осіб, перелічених у статті 114 ЖК України, яким надається житлове приміщення при виселенні.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у позовних вимогах, не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 15 ЖК України надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради віднесено до компетенції виконавчого комітету міської ради.

Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради, затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду.

Проте, положення частини 2 статті 109 ЖК України прямо покладає на суд обов'язок визначити та зазначити у рішенні інше постійне жиле приміщення, яке має бути надане відповідачеві, та не покладає такого обов'язку на нового власника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Такі повноваження є делегованими виконавчому комітету державою (стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Проте, судом не з'ясовано до чиєї компетенції, у даному випадку, належить право надавати житло у разі виселення, поклавши тягар доказування на позивача.

Крім того, частина 2 статті 109 ЖК України відноситься до глави 2 вказаного Кодексу, яка регламентує питання користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду та виселення із вказаних приміщень.

Відзиву на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надійшло.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 (на праві приватної власності 1/4 частини квартири та на праві приватної спільної сумісної власності на 3/4 частини квартири), яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 (на праві приватної спільної сумісної власності на 3/4 частини квартири) та ОСОБА_5 (на праві приватної спільної сумісної власності на 3/4 квартири) є колишніми власниками квартири АДРЕСА_2, а неповнолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є членом сім'ї колишніх власників.

З інформаційної довідки № 92378952 від 20 липня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 22 листопада 2016 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримав у власність трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 64,1 кв.м, житловою площею 47,6 кв.м на підставі договору іпотеки від 04 вересня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 6029.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що спірна квартира є предметом іпотеки, право власності на нерухоме майно позивач набув на підставі договору іпотеки та норм Закону України «Про іпотеку». Оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази придбання іпотечного майна саме за кредитні кошти, виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки не допускається. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази перешкоджання відповідачів, які зняті з реєстрації у спірній квартирі, праву позивача - власника житла володіти, користуватися та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає необґрунтованими, оскільки до них суд дійшов помилково вважаючи, що спірна квартира є предметом іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту уточненої позовної заяви ПА КБ «ПРИВАТБАНК» від 26 березня 2018 року вбачається, що позивач просив виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та/або проживає у спірній квартирі. При цьому позивач керувався нормами статей 16, 319, 321 ЦК України.

З наявних у матеріалах справи доказах не вбачається, що відповідачами були оспорені звернення стягнення на іпотечне майно, правомірність набуття позивачем права власності на спірну квартиру та безпосередньо сам Договір іпотеки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач є власником квартири, його право власності на неї не оспорене, пройшло державну реєстрацію, будь-яких обмежень у його праві власності судом не встановлено.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності право приватної власності є непорушним.

За положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належить права володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для свого власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм колегія суддів приходить до висновку про те, що право власника квартири та членів його сім'ї користуватися цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності.

Із припиненням права власності особи втрачається й право власника та членів його сім'ї користування жилим приміщенням.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку із припиненням права власності ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на зазначену квартиру.

Крім того, як вбачається з повідомлення КП «Жилкомсервіс» за № 3209/2/07-05 від 15 лютого 2018 року за адресою АДРЕСА_4 були зареєстровані: уповноважений власник - ОСОБА_2 (зареєстрована 17 червня 1988 року, знята з реєстрації 18 червня 2014 року); дочка - ОСОБА_5 (зареєстрована 28 червня 1995 року, знята з реєстрації 18 червня 2014 року); син - ОСОБА_4 (зареєстрований 06 грудня 2006 року, знятий з реєстрації 18 червня 2014 року). На даний час зареєстрований онук - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований 23 січня 2009 року).

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

За результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України скасовує судове рішення повністю і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року - скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та/або проживає у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складене 16 липня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина