Ухвала суду № 75339953, 12.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 642/5337/14-к Головуючий суддя І інстанції Шрамко Л. Л.

Провадження № 11-кп/790/39/18 Суддя доповідач Плетньов В.В.

Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Плетньова В.В.,

суддів - Люшні А.І. і Шабельнікова С.К.,

секретар - Пильченко Ю.В.,

за участю: прокурора - Золочевського С.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисників - Горностаєва В.І. і Клименка О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові кримінальне провадження №642/5337/14к за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст.121 ч.2 КК України

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, і його захисників - адвокатівПроніна Р.А. і Горностаєва В.І. на вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2015 року,

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2015 року,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, згідно ст.89 КК України - такого, що не має судимості,

визнано винним і засуджено за ст.121 ч.2 КК України з призначенням покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Обрано запобіжний захід тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань управляння ДПтС України в Харківській області (№27), взявши його негайно під варту в залі суду, до набрання вироком законної сили.

Строк покарання рахується з 09 листопада 2015 р., з моменту взяття його під варту.

Позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах Департаменту бюджету та фінансів Харківської міської ради задоволені повністю.

Стягнуто витрати на лікування потерпілого ОСОБА_7 - 3156 гр. 39 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_8 задоволені частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду - 7871 гр. 35 коп. , моральну шкоду - 100.000 гр., а всього 107.871 гр. 35 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

З цим вироком не погодилися обвинувачений ОСОБА_2, і його захисники - Пронін Р.А., Горностаєв В.І., які подали апеляційні скарги.

В апеляційних скаргах:

Обвинувачений, з урахуванням доповненої апеляційної скарги, просить скасувати вирок та призначити новий судовий розгляд в суді 1-ї інстанції або постановити новий вирок, змінити правову кваліфікацію злочину зі ст.121 КК України на ст.119 (118) КК України, переглянути рішення щодо цивільного позову. Зазначив, що вирок є незаконним, необґрунтованим, судовий розгляд проведено неповно та з обвинувальним ухилом, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не перевірив версію щодо отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень від інших осіб, не врахував покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, не призначив повторну судово-медичну експертизу для з'ясування причин смерті, своєчасності та правильності медичної допомоги, стану потерпілого під час подій. Вказав, що конфлікт спровокував ОСОБА_7, та першим намагався нанести йому тілесні ушкодження. При цьому він діяв в межах необхідної оборони, не наносив чисельних ударів кулаком. Не встановлений причинний зв'язок між його ударами та настанням смерті потерпілого, обвинувачення ґрунтується на припущеннях. В доповненнях до апеляції просить скасувати вирок та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд.

Захисник Горностаєв В.І. просить скасувати вирок та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд. Вважає, що вирок є незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства. Зазначив, що потерпілий сам спровокував конфлікт, намагався вдарити ОСОБА_2 при цьому останній лише захищався, наніс потерпілому 2 удари долонею в область обличчя, ногами не бив, тілесні ушкодження утворилися внаслідок падіння. Вказані обставини підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9 Звертає увагу, що судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотань захисту про проведення слідчого експерименту та проведення судово-медичної експертизи.

Захисник Пронін Р.А. просить скасувати вирок, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме невірною кваліфікацією дій обвинуваченого та призначити новий розгляд в суді 1-ї інстанції. Зазначив, що ОСОБА_2 наніс 2 удари долонею потерпілому в область голови на випередження, коли ОСОБА_7 намагався вдарити його, інших ударів не наносив, впевнившись, що останній не втратив свідомість, пішов. Вважає, що характер дій обвинуваченого виключає наявність у нього умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Свідок ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_7 був у той же день побитий невідомими особами, про що йому стало відомо від жителів району. Звертає увагу, що перед допитом суд не привів експерта до присяги. Судом не враховані ступінь тяжкості злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, відношення обвинуваченого до скоєного та наслідків що настали та призначено занадто суворе покарання.

Вислухавши доповідь судді, думки прокурора, обвинуваченого та його захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисників підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як уважав встановленим суд першої інстанції ОСОБА_12 11 березня 2014 р., приблизно, о 16 год. 30 хв., перебуваючи на перехресті вулиць Ленінградській та Черкаській в м. Харкові, зустрів малознайомого ОСОБА_7, з яким на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків у нього сталася сварка, під час якої ОСОБА_2 умисно наніс кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_7 удар, від якого потерпілий ОСОБА_7 впав на землю, але піднявся. Тоді ж ОСОБА_2 наніс ще один удар в обличчя ОСОБА_7, після чого ОСОБА_7 впав на землю спиною, а ОСОБА_2 наніс йому ще декілька ударів по тулубу, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_7 були спричинені наступні тілесні ушкодження. Голови: забій м'яких покровів з боку їх внутрішньої поверхні в лівій лобовій, скроневій і тім'яно потиличній областях; крововилив під тверді і в м'які мозкові оболонки, шлуночки головного мозку, контузію речовини головного мозку, забій головного мозку. Тулубу: забої лівої і правої нирки з крововиливами в жирову клітковину правої і лівої нирки, лоханку лівої нирки. Вказані тілесні ушкодження за своєю сукупністю відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 від отриманої важкої черепно - мозкової травми, що ускладнилася в своїй течії набряком - набуханням головного мозку, двосторонньою бронхопневмонією, помер.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав і пояснив, що 11 березня 2014 р. на перехресті вул. Ленінградській і вул. Черкаській він разом із ОСОБА_10 зустрів свого знайомого ОСОБА_7, з яким у нього виник конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_7 намагався його вдарити, але він увернувся і наніс ОСОБА_7 удар в обличчя, від чого той впав. ОСОБА_7 підвівся, однак сварка не припинилася. ОСОБА_7 пішов на нього, але він наніс ОСОБА_7 удар назустріч в голову, від чого ОСОБА_7 впав назад спиною на землю. Більше він ударів ОСОБА_7 не наносив. ОСОБА_7 знаходився на землі і не піднімався. Він пішов до ОСОБА_7, похлопав по обличчю. ОСОБА_7 розплющив очі. Він спитав у ОСОБА_7 про його стан. Той відповів, що почуває себе нормально. Після цього він і ОСОБА_10 пішли, а ОСОБА_7 залишився лежати. ОСОБА_2 також зазначив, що він був тверезий.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Оскаржуваний вирок суду не відповідає вимогам зазначених норм процесуального закону.

Так, суд першої інстанції вважав, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження доказами, які перерахував у вироку, в т.ч. показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що 11 березня 2014 р. він зайшов додому до свого знайомого ОСОБА_2 і вони пішли прогулятися по району. На перехресті вул.Черкаській і Ленінградській вони зустріли малознайомого йому ОСОБА_7 З ним ОСОБА_2 став розмовляти на підвищених тонах. Тоді ж ОСОБА_7 рукою замахнувся на ОСОБА_2, але той ухилився і першим вдарив ОСОБА_7 в область лівого вуха. Від удару ОСОБА_7 повело, але він не впав. Потім ОСОБА_7 знов став наступати на ОСОБА_2 і той наніс йому удар правою руки назустріч в обличчя, від чого ОСОБА_7 впав на спину і не вставав. ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_7 похлопав рукою по обличчю. ОСОБА_7 розплющив очі і щось сказав. Після цього вони відійшли від ОСОБА_7 і зупинилися, зустрівши знайомого. Тоді ж він побачив, що до ОСОБА_7 підійшла його мати, підняла його і повела додому. Мати підійшла до ОСОБА_7, приблизно, через 2 хвилини як від ОСОБА_7 відійшли він і ОСОБА_2 За свідченням свідка ОСОБА_2 обидва рази наносив удари в обличчя ОСОБА_7 зжатою долонею.

Пославшись на те, що в т.ч. ці показання доводять обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України, суд не дав жодної оцінки твердженням свідка щодо віктимності дій потерпілого, які передували злочину і не зазначив, чому він відкидає твердження обвинуваченого щодо того, що його дії явилися реакцією на напад обвинуваченого, а вина в заподіянні смерті була необережною.

Згідно висновку комісійної судово - медичної експертизи ХОБСМЕ №334-КЕ/2014 від 30.01.2015 р., вказана у висновку експерта ХОБСМЕ №95-Ат/14 від 26.03.2014 р. закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку тяжкого ступеню з ушкодженням лівих лобної, скроневої і тім'яної долей, крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки, з наявністю п'яти ділянок крововиливів у м'які покрови голови з боку її внутрішньої поверхні, що у своєму перебігу ускладнилася розвитком набряку-набубнявінням тканини головного мозку, крововиливами у шлуночки мозку та двобічної бронхопневмонії, що обумовило настання смерті потерпілого, виникла за рахунок не менш ніж безпосередньо п'ятикратної дії тупих твердих предметів, з місцем прикладання травмуючої сили до лівих лобної, скроневої, тім'яно - потиличної ділянок, якими могли бути кулаки, при подіях, що мали місце 11.03.2014 . Судово - медичних даних, які б вказували на утворення черепно-мозкової травми у ОСОБА_7 внаслідок падіння з висоти росту на площину (асфальт, бетонну плиту, бордюр), як з прискоренням так і без нього, не встановлено. У зв'язку з вищенаведеним експерти вважають, що між нанесенням ударів ОСОБА_7 в область голови руками, виникненням у нього черепно - мозкової травми та настанням смерті потерпілого є причинний зв'язок. Судово-медичні дані, які б вказували на утворення травми після 16.30 год. 11.03.14 р. відсутні ( а. с. 108 - 112).

Як показала в суді судово - медичнй експерт ОСОБА_13, яка була головою комісійної судово-медичної експертизі ХОБСМЕ №334-КЕ/2014 від 30.01.2015 р., ці висновки були підтверджені судово-медичними даними.

Всупереч вимогам ч.1 ст. 356 КПК України, судом перед допитом не було приведено експерта до присяги. Але на ці показання суд поклався в вироку як на такі, що доводять вину обвинуваченого.

Крім того, ця експерт заявляла судові, що не має відповідної кваліфікації нейрохірурга для відповіді на питання, чи залишився потерпілий в живих при своєчасному наданні йому медичної допомоги. Але суд не вжив заходів для перевірки вказаних обставин і передчасно дійшов висновку, що в результаті нанесення обвинуваченим потерпілому ударів руками в обличчя у потерпілого виникли тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть. При цьому невмотивовано відмовив у допиті експерта, який безпосередньо проводив ростин тіла потерпілого та встановлював причину смерті.

У порушення вимог ст.349 КПК України та власної ухвали від 29.08.2014 р. про порядок дослідження доказів, суд на стадії допиту свідків, не змінюючи порядок дослідження доказів, 10.11.2014 р. долучив до судової справи матеріали кримінального провадження досудового розслідування, не пославшись на те, які саме документи долучає.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій обвинуваченого є сумнівними і передчасними.

При цьому, аналізуючи окремі докази, суд увійшов у протиріччя з власними висновками. Так, спочатку вказав, що «Приймаючи до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи і дані слідчого експерименту, суд критично відноситься до показів обвинуваченого і свідка ОСОБА_10, які являються друзями, про те, що обвинувачений наносив удари потерпілому долонями рук і вважає, що удари обвинувачений наніс кулаками», а потім - що «Покази обвинуваченого і доводи захисників про те, що тілесні ушкодження потерпілому були завдані за інших обставин і після наведених вище подій 11 березня 2014 року спростовуються показами свідка ОСОБА_10»

Таким чином, колегія суддів уважає, що при судовому розгляді кримінального провадження судом було допущено такі порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Усунути недоліки судового розгляду безпосередньо судом апеляційної інстанції є неможливим, оскільки це потребує дослідження всіх доказів і відповідної їхньої оцінки судом, що може мати місце за відповідним клопотанням сторони. У апеляційних скаргах не конкретизовано, які саме докази підлягають дослідженню.

Згідно вимог п.6 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно вимог пп.1-3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду;невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно вимог ст.ст.410 та 411 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення; необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

При новому розгляді суд має в повному обсязі і належним чином дослідити надані докази, усунути протиріччя, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Скасовуючи вирок і призначаючи новий розгляд, колегія суддів продовжує обвинуваченому строк тримання під вартою з метою попередження ризику переховування, оскільки він обвинувачений в тяжкому злочині, а тримання під вартою без судового рішення є неприпустимим.

Клопотання адвоката ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню з огляду на те, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, запобігання переховуватися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, відповідно до пп.1,4ч.1 ст.177 КПК України, п.2 ч.1 ст.178 КПК України строк тримання під вартою має бути продовжений.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, його захисниківадвокатів Горностаєва В.І. і Проніна Р.А. задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 до 7 вересня 2018 року. У задоволенні клопотання адвоката Клименка О.К. про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя суддя

_______ ___ ______

В.В.Плетньов А.І.Люшня С.К.Шабельніков