Ухвала суду № 75339731, 17.07.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа №617/279/17

Провадження №1-кп/635/292/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бобко Т.В.,

суддів Назаренка О.В., Караченцева І.В.,

за участю прокурора Максюка О.М.,

захисника –ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

секретар судових засідань – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 32 ч. 1 ст. 263 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 червня 2016 року відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком – до 14 серпня 2016 року з визначенням суми застави у розмірі 110240 гривень. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2016 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено – до 12 жовтня 2016 року. 28 вересня 2016 року ОСОБА_2 звільнений з Харківської установи виконання покарань №27 у зв’язку зі сплатою застави у сумі 110240 гривень. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2016 року відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком – до 26 листопада 2016 року без визначення застави. Строк тримання під вартою обвинуваченого неодноразово продовжувався у встановленому КПК України порядку. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2018 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено на 60 днів – до 23 липня 2018 року.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_2, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. В обґрунтування необхідності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих обвинуваченому злочинів, тяжкість злочинів та тяжкість покарання у разі визнання обвинуваченого винним, що свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який – домашній арешт.

Захисник ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, посилаючись на недоведеність прокурором заявлених ним ризиків, та, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід – домашній арешт.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів виходить з наступного.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 23 липня 2018 року.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що хоча суворість можливого вироку є елементом, який має бути прийнятим до уваги при оцінці ризику переховування від правосуддя або вчинення злочину повторно, необхідність продовження строку тримання під вартою не може оцінюватися з виключної абстрактної точки зору та лише з точки зору тяжкості злочину (рішення у справі «Мамедов проти Росії»).

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_2 злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч. 2 ст. 258 КК України передбачає покарання у виді від семи до дванадцяти років позбавлення волі.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких та тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, та приходить до висновку про продовження існування ризику можливості вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується. При цьому суд приймає до уваги факти виїзду обвинуваченого під час вчинення злочинів, які йому інкримінуються, за межі території України, що було встановлено під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому в вигляді тримання під вартою, значну кількість епізодів злочинної діяльності, що інкримінується обвинуваченому. Враховуючи характер обвинувачення, що містить посилання на спільну злочинну діяльність обвинуваченого з громадянами іншої держави, суд погоджується з доводами прокурора про можливість безперешкодного виїзду ОСОБА_2 на територію Російської Федерації, що по суті є можливістю переховування обвинуваченого від суду.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

ОСОБА_2 висунуто обвинувачення в тому числі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110 та ч. 2 ст. 258 КК України. Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-1141, 258-2585, 260-261 КК України. Таким чином, вимоги закону виключають можливість застосування до обвинуваченого більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Вищевказані обставини свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Враховуючи ту обставину, що розгляд судового провадження не завершений, колегія суддів вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань №27» на 60 днів - до 14 вересня 2018 року.

Встановити строк дії ухвали до 14 вересня 2018 року.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Т.В. Бобко

Судді О.В.Назаренко

ОСОБА_4