Постанова № 75338126, 05.07.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 385/239/18

провадження № 22-ц/781/1025/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.,

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Комунальне підприємство «Гайворонський комунальник»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2018 рокуу складі судді Панасюка І.В. і

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" про поновлення на роботі та просив:

- скасувати наказ №324/1 від 01.11.2017 про звільнення його з посади слюсаря-сантехніка з 01.11.2017 в зв'язку зі вступом на військову службу за контрактом згідно п.3 ст.36 КЗпП України, як незаконний;

- поновити його на посаді слюсаря-сантехніка КП «Гайворонський комунальник» з 01.11.2017;

- стягнути з КП «Гайворонський комунальник» заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 9600 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач в даний час призваний на військову службу Збройних Сил України за контрактом від 15.02.2017 року та проходить службу у військовій частині польової пошти В2262, яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської області та перебуває на військовій службі по теперішній час.

Перед призовом на військову службу до Збройних Сил України, працював в Гайворонському комбінаті комунальних підприємств на посадах слюсара-сантехніка та майстра.

Наказом № 324/1 від 01.11.2017 року в.о. начальника Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» позивача звільнено з роботи з 01.11.2017 року в зв'язку з вступом на військову службу за контрактом згідно п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає, що його звільнено незаконно, без врахування та дотримання вимог положення закону, що тягне за собою поновлення прав працівника, а тому наказ підлягає скасуванню.

У зв'язку з незаконними діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він зазнав моральних страждань, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, адже він бере участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, і захисті незалежності, суверенітету територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської області.

Рішенням Гайворонського районного суду від 05 квітня 2018 року позов ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Гайворонський комунальник" задоволено частково.

Скасовано наказ № 324/1 від 01.11.2017 року в.о. начальника Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» про звільнення ОСОБА_4 з посади слюсара-сантехніка з 01.11.2017 року в зв'язку з вступом на військову службу за контрактом згідно п.3 ст.36 КЗпП України - як незаконний.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді слюсара-сантехніка Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» з 01.11.2017 року.

Стягнуто з Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 12603,67 гривень.

Стягнуто з Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» на користь ОСОБА_4 заподіяну моральну шкоду в сумі 2000 гривень.

Стягнуто з Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 352,40 гривень.

Стягнуто з Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» на користь держави судовий збір в сумі 704,80 гривень.

В апеляційній скарзі КП «Гайворонський комунальник» просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач добровільно вступив на строкову військову службу на підставі контракту, на момент укладення контракту, а саме з 2016 року по теперішній час, нормативно-правових актів про мобілізацію або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях або воєнного часу і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Президентом України не приймалось, тобто особливий період на той час не діяв.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явилися про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їхньої участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно контракту від 15.02.2017 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, ОСОБА_4 прийнятий на військову службу у Збройних Силах України строком 3 роки та перебуває на військовій службі по теперішній час, що підтверджується копіями довідок військової частини А2980 та не оспорюється сторонами (а.с. 9-15).

Перед призовом на військову службу до Збройних Сил України позивач працював в Гайворонському комбінаті комунальних підприємств на посадах слюсара-сантехніка та майстра.

Наказом № 324/1 від 01.11.2017 в.о. начальника Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» ОСОБА_4 звільнено з посади слюсара-сантехніка з 01.11.2017 року в зв'язку з вступом на військову службу за контрактом згідно п. 3 ст. 36 КЗпП України (а.с. 8).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за наявності особливого періоду ч. 3 ст. 119 КЗпП України гарантує право позивача на збереження за ним на час дії контракту місця роботи.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

За приписами статті 119 КЗпП України (у редакції чинній на час укладання контракту) працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

15 лютого 2017 ОСОБА_4 уклав з Міністерством оборони України контракт на проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (далі - Контракт), за умовами частини третьої цього Контракту він є строковим та укладається за погодженням сторін на три роки.

Доводи апеляційної скарги, що на момент укладення Контракту не діяв особливий період є неприйнятними, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Указ Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15», не містить положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні, та стосується лише проведення у вересні - жовтні 2016 року звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

Оскільки Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав, на час укладення позивачем Контракту діяв особливий період, а тому на позивача розповсюджуються гарантії визначені ст.119 КЗпП України.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Скасовуючи наказ про звільнення позивача з роботи та поновлюючи його на роботі суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з того, що суд встановив факт порушення конституційних прав позивача щодо законодавчих гарантій під час призову на військову службу, чим йому було заподіяно моральну шкоду, виходячи із засад розумності і виваженості та справедливості, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку та розмір моральної шкоди відповідачем не оспорюються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Гайворонський комунальник» залишити без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст складено 13.07.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л.Карпенко