Ухвала суду № 75337790, 17.07.2018, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/877/18 Провадження № 2/358/548/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Корбут В.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженесіс Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженесіс Фінанс» (далі-відповідач), в якому просить:

- прийняти та розглянути позовну заяву відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України та Закону України «Про захист прав споживачів» за місцем проживання позивача;

- визнати недійсним договір про надання кредиту у вигляді Заявки – приєднання №2204108020-082895 до Публічної пропозиції (Оферти) від 26.10.2017 року;

- позовну заяву розглядати за відсутності позивача;

- у відповідності із ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», звільнити позивача від сплати судового збору.

Вивчивши матеріали позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, позивачем не враховано положення п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, оскільки в позовній заяві позивачем не зазначено свій номер телефону, а зазначений номер телефону відповідача є невірним.

Таким чином, позивачу необхідно в позовній заяві зазначити свій та відповідача номери засобів зв’язку.

Крім того, позивач не вірно та на свій розсуд тлумачить положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», і тому при зверненні до суду з позовом безпідставно не сплатила судовій збір, що передбачено ч.4 ст.177 ЦПК України.

Так, позивачем не враховано наступні положення законодавчих актів, а саме:

Відповідно до п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до п.п. 9, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач» у договорі про споживчий кредит зазначаються: тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту.

Проаналізувавши вищевказані норми права вбачається, що споживчий кредит — це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається. Сутнісна ознака споживчого кредиту — кредитування кінцевого споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню споживати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити.

Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення (позичальники). Традиційно кредитування фізичних осіб здійснюється переважно ощадними та іпотечними банками. У силу специфіки сфери кінцевого споживання виникає необхідність входження у відносини споживчого кредитування такого суб'єкта як торговельні організації, що здійснюють посередницьку діяльність з купівлі-продажу товарів і надання послуг. Споживчий кредит є формою допомоги торговельним закладам у збуті (продажу) товарів.

Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із задоволенням потреб населення.

Заведено поділяти ці витрати на дві групи:

1) витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);

2) витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного характеру (будівництво житла, утримання нерухомого майна).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач помилково і безпідставно вважає, що вона є споживач, оскільки оскаржуваний нею договір про надання фінансового кредиту, укладений 26.10.2017 року між нею та відповідачем не є споживчим кредитом, так як згідно умов цього договору кредит у розмірі 5000 грн. який надається позивачу не передбачено, що буде використаний на придбання товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, позивачу необхідно виконати положення ч.4 ст. 177 ЦПК України та ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», тобто сплатити судовий збір за вимогу не майнового характеру 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 704,80 грн. Оригінал документа про сплату судового збору надати до позовної заяви.

Також суд роз’яснює, оскільки позивач в даних правовідносинах не є споживачем, тому позов необхідно пред’являти за місцем знаходження юридичної особи, що передбачено ч.2 ст.27 ЦПК України.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженесіс Фінанс» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, тобто до 02 серпня 2018 року, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя ОСОБА_2