Рішення № 75337400, 11.07.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.07.2018 Справа № 554/263/18

Провадження №2/554/1180/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі суду :

головуючого судді Блажко І.О.

при секретарі Кучеренко В.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства померлої особи та визнання права власності на спадкове майно , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1, представник позивача за ордером ОСОБА_2 звернулись до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства померлої особи та визнання права власності на спадкове майно. В якій прохали: з метою визначення вартості ? частини квартири 59, що знаходиться в місті Полтаві по вулиці Ціолковського, 43, призначити судову оціночно – будівельну експертизу, доручивши її проведення судовому експерту ОСОБА_5 На вирішення експерта поставити питання: яка вартість ? частини квартири 59, що знаходиться в місті Полтава по вулиці Ціолковського, будинок 43. Викликати в якості свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11ОСОБА_12 Ю.М., ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 Встановити факт, що ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 18.07.2017 є рідним батьком ОСОБА_1 Визнати за ним, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_1, народився 31 березня 1995 року. В період народження, як йому пояснювали батьки, відносини були не прості проте, батько ОСОБА_17 забирав матір ОСОБА_6 із пологового будинку. Незважаючи на це, мама вирішила при реєстрації народження в графі батько зазначити ім'я та по батькові його батька, а прізвище своє. Проживали однією сім’єю. ОСОБА_1 завжди знав, що ОСОБА_17 є його батьком, а він знав, що він його син. ОСОБА_17 за життя визнавав себе батьком, утримував ОСОБА_1 з мамою, займався вихованням, вони спільно проживали та проводили дозвілля. ОСОБА_1 нещодавно стало відомо, що його мама перебувала раніше у зареєстрованому шлюбі з 05.10.1991 по 18.11.1994 із ОСОБА_18, проте з ним прожила лише перші три місяці та в подальшому кожен розпочав окремо своє життя. Восени 1993 року його батьки розпочали зустрічатися. 18.07.2017 ОСОБА_17 у віці 48 рік раптово внаслідок травми помер. Після смерті батька відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на ? частини квартиру АДРЕСА_2. Вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_19 - матері ОСОБА_17, яка померла 08 травня 2015 року. За життя ОСОБА_19 заповіту не залишила, тому спадкування відбувалося за законом. У ОСОБА_19 було двоє дітей - ОСОБА_17 та відповідач по справі - ОСОБА_4 Обоє подали заяви про прийняття спадщини до Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори. Проте ОСОБА_17 не оформив свої спадкові права оскільки в нього були відсутні правовстановлюючі документа на квартиру. ОСОБА_17 за своє життя також не склав заповіту, тому спадкування здійснюється за законом. Після смерті ОСОБА_17 залишилося спадкове майно, що складається із ? квартиру АДРЕСА_2. Заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 було подано у встановленому порядку до ПН ПМНО ОСОБА_20 Крім нього заяву про прийняття спадщини подано і відповідачкою. В нотаріальній конторі відмовляють видати свідоцтво про право на спадщину з двох підстав: по-перше у свідоцтві про народження в графі батько не вказаний ОСОБА_17; по-друге нотаріус стверджує, що у ОСОБА_17 не виникло право власності на ? частини квартири, оскільки відсутня реєстрація цього права Також рекомендує звернутися до суду для вирішення даних питань, через що звертається до суду з даним позовом.

16 січня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі. (а.с.33-34)

14 лютого 2018 року ухвалою суду закінчено підготовчі дії у справі. Клопотання позивача, представника позивача задоволено. Призначено судову оціночно – будівельну експертизу, яку доручено судовому експерту ОСОБА_21 (а.с.133-134)

10 травня 2018 року до суду надійшов висновок судового експерта ОСОБА_21 №26 від 08 травня 2018 року. (а.с.170-181)

11 травня 2018 року ухвалою суду поновлено провадження у цивільній справі. Клопотання позивача про виклик свідків задоволено. Викликано в судове засідання свідків. Клопотання відповідача про виклик свідка задоволено. Викликано, в судове засідання свідка. Клопотання відповідача про витребування доказів з Шевченківського районного відділу ДРАЦС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області задоволено (а.с.182-183).

12 червня 2018 року ухвалою суду клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик свідка задоволено. Викликано в судове засідання свідка (а.с.227).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача за ордером ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі, та прохали його задовольнити. Вважають, що строк звернення до суду із позовними вимогами про встановлення факту батьківства померлої особи не пропущено.

В судове засідання з’явився представник відповідача ОСОБА_4 за ордером ОСОБА_3 котрий проти позову заперечував та прохав відмовити позивачу у задоволені позовних вимог та прийняти до уваги міркування викладені у відзиві при винесенні рішення у цивільний справі. Прохав застосувати термін позовної давності до позовних вимог про встановлення факту батьківства померлої особи. Пояснив, що з моменту народження ОСОБА_4 та її брата вони з батьками – ОСОБА_19 та ОСОБА_22 проживали разом за адресою АДРЕСА_3. В період з 1991 по травень 1996 за вказаною адресою проживав її чоловік – ОСОБА_23 та малолітній син – ОСОБА_24 В травні 1996 року разом з чоловіком ОСОБА_23 та сином ОСОБА_24 переїхала до квартири АДРЕСА_4. Натомість, брат - ОСОБА_17 залишився проживати з батьками. Тобто, з моменту народження 18.02.1969 та до моменту смерті 18.07.2017 ОСОБА_17 все життя проживав та був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивач ОСОБА_1 походить від шлюбу сім’ї - ОСОБА_18, в якому в період з 05.10.1991 по 18.11.1994 перебувала його мати – ОСОБА_1 (прізвище під час шлюбу – ОСОБА_18) Т.В., за чоловіком ОСОБА_18 ОСОБА_6 на 5,5 місяці (24 тижні) вагітності сином – ОСОБА_1 розлучилася зі своїм чоловіком ОСОБА_18 Про що, у власному позові ОСОБА_1 і вказує. Вказівка на те, що позивач дізнався про шлюб матері та що він походить від шлюбу ОСОБА_18 в рамках судової справи №554/5860/17 не відповідає дійсності.

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за життя ОСОБА_17 не зверталися до нього з питанням щодо батьківства, не зверталися з заявою, з позовом до суду щодо встановлення факту батьківства до ОСОБА_17. ОСОБА_6 була звичайною знайомою померлого брата – ОСОБА_17 Відповідно до ст.168 Кодексу про шлюб та сім’ю України, (реєстрація народження дітей, які народились після розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним) передбачає, що: реєстрація народження дитини, зачатої в шлюбі, але народженої після розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, якщо з дня розірвання шлюбу чи визнання його недійсним до дня народження дитини минуло не більше 10 місяців, провадиться в тому ж порядку, що й реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі. Тобто, виходячи з наведеної норми КпШС батьком позивача ОСОБА_25 є ОСОБА_18. Показання свідків ґрунтуються на словах позивача, у зв’язку з чим, не є достовірними фактами підтвердження батьківства. До суду ОСОБА_1 не надав листів, анкетних даних, заяв від ОСОБА_17 та інших фактичних даних, які б підтверджували визнання померлою особою свого батьківства відносно позивача. Враховуючи викладене, позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81 ЦПК України). Позивачем не зазначено жодного слова про генетично-молекулярну експертизу ДНК померлої особи та самого позивача на предмет встановлення батьківства, яку проводять ДНДЕКЦ МВС, а також ексгумації тіла померлого відповідно до п. 9постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку експертизи, у тому числі судово-генетичної. До вимог про визнання батьківства або материнства застосовується позовна давність в один рік, перебіг якої починається від дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про своє батьківство чи материнство (ч. 2 ст. 129; ч. З ст. 139 СК України). За змістом норм закону позивач ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_2, досягнувши повноліття 18 років, вправі був сам заявити позовні вимоги про встановлення батьківства, але на протязі тривалого часу він такі вимоги не заявляв, а строк позовної давності сплинув коли ОСОБА_1 виповнилося 19 років, тобто 31 березня 2014 року. Таким чином, про порушення своїх прав ОСОБА_6 та ОСОБА_1 стало відомо, виходячи зі змісту позову понад 20 років тому, а до суду за захистом своїх порушених прав позивач звернувся 12 січня 2018 року. Мати позивача після народження сина ОСОБА_25 на протязі 1 року мала право звернутися до суду з заявою про встановлення батьківства до особи, яку вважає батьком дитини. Вважає, що позивачем не дотримано строку позовної давності звернення з позовом до суду про встановлення факту батьківства. Щодо спадкових прав на ? частини квартири АДРЕСА_5 наголошує, що в позивача не має жодного ані відношення до спадкодавця, ані відношення до спадщини, за якою ОСОБА_17 проживав та був зареєстрований все власне життя. Про що, свідчать документи (паспорті дані осіб, витяг з реєстру, що додаються).

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 з 05.10.1991 по 18.11.1994 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_26, що слідує із копій актових записів Шевченківського районного у м.Полтаві ВДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області : №2482 від 05.10.1991 про шлюб; №778 від 18.11.1994 про розірвання шлюбу (а.с.204-206).

31 березня 1995 року народився позивач ОСОБА_1. Його батьками записано : мати - ОСОБА_6, батько – ОСОБА_27. Державна реєстрація народження проведена відповідно до ч.1 ст.135 СК України (за вказівкою матері), що слідує із копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.9).

Таким чином, ОСОБА_1 був зачатий під час перебування матері – ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_18

04 травня 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, отримав паспорт громадянина України, місце реєстрації – м.Полтава, вул.Степового Фронту, 46, що слідує із копії паспорта серії КО №855364 на ім»я ОСОБА_1, виданий 04.05.2011 Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області (а.с.7).

18 липня 2017 року помер ОСОБА_17, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-КЕ №354818, зареєстроване та видане 19.07.2017 Шевченківським районним у м.Полтаві відділом ДРАЦ ГТУЮ у Полтавській області (а.с.23),

Пленум Верховного Суду України, у Постанові від 15.05.2006 №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п.3) роз'яснив, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Згідност. 53 КпШС України, суд може встановити батьківство лише у разі доведення таких обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства позивачем (матір'ю дитини) і відповідачем до народження дитини; спільного виховання чи утримання ними дитини; наявності доказів, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання, та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

За змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин: спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем або спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Суд вважає за недоцільне приймати як доказ спільного проживання померлого ОСОБА_17 з матір»ю позивача, покази свідків, оскільки покази свідків зі сторони позивача та зі сторони відповідача значно різняться та суперечать одні одному.

Враховуючи, те що матеріалах справи немає, а позивачем не представлено належних доказів на ствердження спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю позивача та ОСОБА_17 до народження позивача, або спільне виховання чи його утримання ними, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_17 батьківства щодо позивача, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_17 про встановлення батьківства.

Крім того, суд, проаналізувавши зібрані по справі докази, дійшов висновку про те, позов ОСОБА_1 пред'явлений до відповідача по справі ОСОБА_4, котра є сестрою померлого, про встановлення факту батьківства не підлягає задоволенню, оскільки остання не є належним відповідачем за вимогою про встановлення факту батьківства.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, Якщо суд вважає, що відповідач визначений неправильно, суд може інформувати позивача про можливість заміни, але якщо позивач відповідного клопотання не подає, суд повинен розглядати справу далі і відмовляти у позові.

Як вбачається позивач відповідного клопотання про заміну неналежного відповідача не подавав.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в частині позовних вимог про встановлення факту батьківства померлої особи.

Відповідно до статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.

18 липня 2017 року помер ОСОБА_17, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-КЕ №354818, зареєстроване та видане 19.07.2017 Шевченківським районним у м.Полтаві відділом ДРАЦ ГТУЮ у Полтавській області (а.с.23),

ОСОБА_17 на день смерті був зареєстрований за адресою – АДРЕСА_6, що слідує із копії паспорта серії КО №141136 на ім»я ОСОБА_17, виданий 23.08.2000 Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області (а.с.21).

Після смерті ОСОБА_17 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на ? частину квартиру АДРЕСА_2.

Вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_19 - матері ОСОБА_17, яка померла 08 травня 2015 року.

За життя ОСОБА_19 заповіту не залишила, тому спадкування відбувалося за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У ОСОБА_19 було двоє дітей : син - ОСОБА_17; донька відповідач по справі - ОСОБА_4.

Обоє подали заяви про прийняття спадщини до Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори проте ОСОБА_17 не оформив свої спадкові права оскільки в нього були відсутні правовстановлюючі документа на квартиру.

ОСОБА_17 за своє життя також не склав заповіту.

Таким чином, після смерті ОСОБА_17 залишилося спадкове майно, що складається із на ? квартиру АДРЕСА_2.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені

після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід, як з боку батька так і з боку матері.

ОСОБА_4 було подано у встановленому порядку до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Також ОСОБА_1 було подано у встановленому порядку до ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_20 заяву про прийняття спадщини

Відповідно до рекомендацій викладених в п.23 ППВС України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті. У спадщину можуть передаватися як певні речі (жилі будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, предмети особистого користування, земельні ділянки, транспортні засоби, грошові суми, цінні папери тощо), так і майнові права.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

На підставі викладеного, приходжу до висновку про відмову в частині позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно. Оскільки ОСОБА_1 не є спадкоємцем померлого ОСОБА_17 Також в зв»язку з відсутністю письмової відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, а саме постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду становлять (704,80х2) 1 409 грн. 60 коп.(а.с.1, 2).

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 247, 263, 350, 354 ЦПК України ,-

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства померлої особи та визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

Судові витрати віднести на користь держави.

Складання повного тексту рішення відкладено на 5 (п»ять) робочих днів 17 липня 2018 року.

Позивач – громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований – АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач – громадянка України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м.Полтава, зареєстрована – АДРЕСА_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Суддя І.О.Блажко