Постанова № 75336839, 09.07.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 401/939/17

провадження № 22-ц/781/1178/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Авраменко Т.М., Карпенка О.Л.

секретар Гончар В.В.

учасники справи: ОСОБА_1

представник ОСОБА_1- ОСОБА_2

представник Селянської спілки «Лан»- Охріменко В.Б

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.04.2018 року, суддя Волошина Н.Л., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Селянської спілки «Лан» про розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Селянської спілки «Лан» про розірвання договору оренди землі.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому згідно Державного акту на право приватної власності на землю та на підставі рішення сесії Озерської сільської ради від 30.11.1999 року №8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,24 га в межах згідно з планом, що розташована на території Озерської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

12.02.2005 року між позивачем та СС «Лан» укладено типовий договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір зареєстрований Світловодським міськрайвідділом КРФ ДП «ЦДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.03.2009 року за № 040838300122.

Позивач зазначив, що відповідач порушує умови договору в частині виплати орендної плати, самостійно змінює її форму. Так, у 2015 році орендна плата виплачена з порушенням строків, визначених п. 11 Договору, а у 2016 році оренда плата не виплачена взагалі.

Зазначає, що невід'ємною частиною договору оренди є угода щодо умов сплати орендної плати в натуральній формі, яка має оформлюватися щорічно до початку чергового року дії договору оренди, проте такі угоди відповідач не укладає, що позбавляє позивача можливості знати про порядок виплати орендної плати в натуральній формі.

Позивач зазначив, що 30.01.2017 року ним було направлено претензію щодо невиплати орендної плати за Договором на адресу відповідача, однак відповідач проігнорував дане звернення.

Просив суд розірвати договір оренди землі, укладений 12 лютого 2005 року між ним та Селянською спілкою «Лан», зареєстрований Світловодським міськрайвідділом КРФ ДП «ЦДЗК», запис у Державному реєстрі земель від 10 березня 2009 року за № 040838300122.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначається, що відповідачем не доведено факт виплати орендної плати позивачу у 2015,2016 роках, оскільки копії відомостей про виплату орендної плати не можуть вважатися належним доказом. Відповідач не надав доказів щодо правомірності нібито сплати орендної плати дружині позивача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що 12 лютого 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 4,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Озерської сільської ради Світловодського району та належить на праві власності позивачеві, строком на 10 років.

Договір зареєстровано у Світловодському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 10 березня 2009 року за № 040838300122.

П. 9 Договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,5 % вартості паю, а з 01 вересня 2009 року - у розмірі 3% вартості паю, враховуючи індексацію вартості землі, в натуральній формі. Згідно п. 11, орендна плата вноситься 1 різ на рік до 15 грудня.

Згідно п. 12, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

У Прикінцевих положеннях Договору ( п. 43) визначено, що невід'ємною частиною договору є угода щодо умов сплати орендної плати в натуральній формі, яка укладається щорічно до початку чергового року дії договору оренди. (а.с. 7-9, 13-14).

Акти та угоди щодо умов сплати орендної плати в натуральній формі, передбачені п.п.12, 43 Договору, не складалися.

Представником відповідача представлено суду копії відомостей на видачу зерна в рахунок паю за 2015 -2016 роки, якими він підтверджує виплату позивачеві орендної плати у вказаний період в натуральній формі. У зазначених відомостях навпроти прізвища позивача розміщений підпис на підтвердження факту отримання відповідного зерна в рахунок орендної плати. (а.с. 82, 83, 84, 85, 86, 87).

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частинами 1, 2 статті 22 вказаного Закону передбачено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі» , на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За змістом ст.24 Закону України «Про оренду землі» одним із основних обов'язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ст.15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про достовірність інформації, викладеної у відомостях на видачу зерна в рахунок паю за 2015 -2016 роки в частині проведення виплати натуральною продукцією , ОСОБА_1 у вказані періоди.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З апеляційної скарги вбачається, що підстави для розірвання договору оренди є самовільне , на власний розсуд встановлення та зміна форми орендної плати з боку відповідача по справі , що призвело до завданих збитків позивачу, оскільки позивач не отримує від спірного договору того на , що розраховував при його укладені. На підтвердження зазначеного посилається , на відсутність угод щодо умов сплати орендної плати в натуральній формі, які повинні оформлюватись щорічно до початку чергового року дії договору оренди між позивачем та відповідачем . В свою чергу , вказані угоди не можуть укладатись за ініціативою позивача, оскільки саме відповідач має щорічно запропонувати та узгоджувати з позивачем головні умови щодо виплати орендної плати в натуральній формі.

Також зазначено , що стороною позивача взагалі заперечувався факт отримання орендної плати у 2015, 2016 роках у відповідності до умов договору , підтвердженням чого є відсутність актів про передачу продукції на надання послуг в рахунок орендної плати, що передбачені п.12.договору , що в свою чергою є підставою для розірвання договору оренди.

Суд апеляційної інстанції , приймаючи до уваги встановлені обставини дійшов висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 4, 24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Озерської сільської ради Світловодського району та належить на праві власності позивачеві, строком на 10 років.

Договір зареєстровано у Світловодському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 10 березня 2009 року за № 040838300122.

П. 9 Договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,5 % вартості паю, а з 01 вересня 2009 року - у розмірі 3% вартості паю, враховуючи індексацію вартості землі, в натуральній формі. Згідно п. 11, орендна плата вноситься 1 різ на рік до 15 грудня.

Згідно п. 12, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Згідно копій відомостей на видачу зерна в рахунок паю за 2015 -2016 роки підтверджується виплата позивачеві орендної плати у вказаний період в натуральній формі.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частинами 1, 2 статті 22 вказаного Закону передбачено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що сплата орендної плата відбувалась в натуральній формі однак передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати не оформлявся відповідними актами відповідно п. 12, договору оренди, а складалась відомість на отримання певної продукції в рахунок орендної плати.

Відповідач по справі надав копії відомостей , які свідчать, що позивач отримував натуральну продукцію в рахунок орендної плати за 2015, 2016 року. Позивачем не спростовані доводи відповідача, що така продукція ним не отримувалась. Від проведення експертних досліджень в частині достовірності підпису на зазначених відомостях позивач відмовився.

Доводи викладені в апеляційній скарзі , що оскільки відсутні акти про передачу продукції в натуральній формі позивачу від відповідача в рахунок орендної плати то зазначені обставини є підставою для розірвання договору є необґрунтованими, так як факт систематичної не сплати орендної плати відповідачем судом не встановлений, оскільки відсутні належні та допустимі докази , а не дотримання технічної сторони при отриманні орендної плати в натуральному вигляді не може бути підставами для розірвання договору оренди землі.

Доводи позивач , що саме відповідач має щорічно запропонувати та узгоджувати з позивачем головні умови щодо виплати орендної плати в натуральній формі договором оренди не передбачений. Оскільки договір є двостороннім то відповідно обидві сторони мають рівні права в частині укладення угоди щодо умов сплати орендної плати в натуральній формі , щорічно до початку чергового року дії договору.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції, так як не впливають на законність прийнятого рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні..

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду. Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року - залишити без змін.

Текст постанови складено 17.07.2018року .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: