Рішення № 75336097, 11.07.2018, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/710/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2018 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого – судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду у м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області про визнання заповіту нікчемним, –

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 9 лютого 2017 року помер ОСОБА_7, який був її батьком.

Після смерті ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, зокрема земельна ділянка площею 7,07 га, що знаходиться на території Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Крім позивачки у батька були син та донька, ОСОБА_6 та ОСОБА_6

За життя батько зазначав, що все належне йому майно розділить між трьома дітьми.

Після смерті ОСОБА_7 позивачка та донька спадкодавця ОСОБА_6 звернулись із заявами про прийняття спадщини.

У нотаріуса позивачка дізналась, що спадкодавець залишив заповіт від 3 березня 2014 року, посвідчений секретарем Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, яким земельну ділянку заповів ОСОБА_6

ОСОБА_4 зазначає, що на секретаря Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області ОСОБА_8, яка посвідчувала спірний заповіт не покладалися повноваження на вчинення нотаріальних дій.

Отже, спірний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто є нікчемним.

У судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали за обставин зазначених у ньому, попросили позов задовольнити.

Представник Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області у судове засідання не з’явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності на надіслав.

Представник відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилась, повідомлялась про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомила.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області у судове засідання не з’явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Не заперечує проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 9 лютого 2017 року помер ОСОБА_7 (а. с. 8).

З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_7, яка почата у Долинській державній нотаріальній конторі Кіровоградської області видно, що після його смерті із заявою про прийняття спадщини 21 березня 2017 року звернулись ОСОБА_9 та ОСОБА_6, 24 квітня 2017 року звернулась ОСОБА_6, а 25 квітня 2017 року звернулась ОСОБА_4 (а. с. 21-24).

3 березня 2014 року ОСОБА_7 залишив заповіт, посвідчений цього ж дня секретарем Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за № 8, згідно з яким належний йому земельний пай розміром 7,07 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КР № 3521986900:02:000:0571, виданий 14 березня 2002 року, що знаходиться на території Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області заповідає, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 61).

Відповідно до довідки Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 304 від 29 листопада 2017 року, ОСОБА_7 проживав та був зареєстрований за адресою: вул. 30-чя Перемоги, 205, с. Новогригорівка Перша, Долинський район, Кіровоградська область. Разом із ним проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вибув 9 грудня 2014 року до с. Антонівка Долинського району Кіровоградської області (а. с. 67).

Згідно з довідкою Березівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 153 від 18 квітня 2017 року, ОСОБА_7 до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. Разом із ним проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 28).

За змістом ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1 та 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За містом ст. ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Отже, спадкоємцями після смерті ОСОБА_7, які прийняли спадщину є ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6, які є дітьми спадкодавця, а також ОСОБА_9, яка є дружиною спадкодавця. ОСОБА_9 не є учасником цієї справи.

За змістом ст. ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 1235, чч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у заповіті обов’язково має бути зазначено місце та час його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, однак з цього правила є винятки, а також посвідчений визначеною посадовою особою.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

За змістом ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують заповіти (крім секретних).

За містом статей 38, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, державна реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад). Сільський, селищний, міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2. розділу І, п. 1.4. розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року N 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за N 1298/20036, перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат". Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Таким чином, виключно до повноважень виконавчого комітету відповідної ради належать повноваження вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання. На посадових осіб органу місцевого самоврядування повноваження вчиняти нотаріальні дії покладаються рішенням виконавчого комітету прийнятим на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради й лише після цього відповідна посадова особа є уповноваженою на вчинення визначених нотаріальних дій.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 107 від 20 грудня 2012 року обов’язки із вчинення нотаріальних дій на території цієї ради покладено на секретаря виконавчого комітету (а. с. 88).

Отже, секретар Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області ОСОБА_8 посвідчуючи спірний заповіт, була уповноважена у порядку встановленому законом на вчинення нотаріальних дій.

Статтею 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Оскільки у цій справі суд установив, що спірний заповіт посвідчений особою уповноважено у порядку встановленому законом на вчинення нотаріальних дій, відповідно відсутні підстави вважати про нікчемність цього заповіту.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право, зокрема змінити підстави позову шляхом подання письмової заяви, відповідно посилання в судових дебатах на підстави для визнання заповіту нікчемних, що не були підставою цього позову є порушенням вимог закону, учасники процесу з приводу цих підстав докази не подавали.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вищезазначене, суд не встановив підстав для задоволення цього позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У цій справі судові витрати понесені виключно позивачкою, відповідно підлягають залишенню за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 203, 215, 1216, 1217, 1219, 1220, 1221, 1222, 1223, 1233, 1234, 1235, 1236, 1247, 1251, 1253, 1257, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до Новогригорівської Першої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6, Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області про визнання заповіту нікчемним.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 16 липня 2018 року.

Суддя Долинського районного суду ОСОБА_10