Рішення № 75335130, 16.07.2018, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 16.07.2018

Справа № 501/629/17

2/501/209/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Тимко М.Л.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (треті особи Профспілкова організація пасажирського вагонного депо Одеса-Головна державного підприємства «Одеська залізниця», Профспілка залізничників і транспортних будівельників України, Первинна профспілкова організація працівників пасажирського вагонного депо Одеса-Головна) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням змін та уточнень в остаточній редакції) просив визнати протиправними та скасувати накази: № ЛВЧДК -3-07/115 від 21 вересня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, № ЛВЧДК-3-07/138 від 05 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, № ЛВЧДК – 3-07/150 від 22 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, № ЛВЧДК-3-07/03 від 18 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, № ЛВЧДК – 3-07/07 від 19 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності; визнати протиправним та скасувати наказ № 123/ОС від 02.02.2017 року про припинення трудового договору (контракту) з майстром цеху № 13 внутрішнього обладнання вагонного депо (1 група); поновити ОСОБА_1 на посаді майстра вагонного депо (1 група) цеху №13 виробничого підрозділу - пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна відокремленого підрозділу Філія «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця»; стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 заробітну плату, за час вимушеного прогулу (т.2 а.с.187-197).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.07.2017 року його було прийнято на посаду майстра вагонного депо (1 групи) цеху №13 до пасажирського вагонного депо Одеса-Головна ДП «Одеська залізниця» в порядку переведення з управління Одеської залізниці.

У подальшому виробничий підрозділ «Пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна» Служби пасажирських перевезень регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» включено до складу відокремленого підрозділу Філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця».

02.02.2017 року позивача звільнено з посади майстра вагонного депо (1 групи) цеху №13 за систематичне невиконання ним трудових обов’язків без поважних причин на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Позивач зазначає, що він звільнений незаконно, оскільки підставою для його звільнення були накази в.о.начальника пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна: №ЛВЧДК -3-07/115 від 21 вересня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №ЛВЧДК-3-07/138 від 05 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №ЛВЧДК – 3-07/150 від 22 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, № ЛВЧДК-3-07/03 від 18 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, № ЛВЧДК – 3-07/07 від 19 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, які були видані незаконно.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність, зазначивши при цьому, що підставою звільнення були неодноразові догани майстру вагонного депо (1 групи) цеху №13 ОСОБА_1 за систематичне невиконання ним своїх посадових обов’язків.

Треті особи про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Представники третіх осіб просили суд розглядати справу без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №123/ОС від 02.02.2017 року позивача звільнено на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці (а.с.8-14).

Позивач стверджує, що через неприязне та упереджене ставлення свого керівництва, а саме, заступника начальника пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна ОСОБА_4 та заступника начальника депо по експлуатації ОСОБА_5 раніше вже був звільнений з займаної посади.

Так, 14.07.2016 року начальником пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна було видано наказ №1256/ОС про звільнення позивача з посади майстра вагонного депо (1 групи) цеху №13 за систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

На звернення позивача до керівництва Одеської залізниці щодо проведення перевірки фактів порушення його прав керівником пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна була проведена відповідна перевірка. За результатами вивчення всіх наявних матеріалів, пов’язаних із звільненням позивача з роботи, керівництвом філії встановлено факт неврахування керівництвом депо вимог ст.47 ст.116 КЗпП України, у зв’язку з чим, було прийнято рішення про поновлення позивача на роботі. Внаслідок цього, наказ начальника пасажирського вагонного депо станції Одеса–Головна від 17.07.2016 року №1256/ОС про звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин – скасовано. ОСОБА_1 поновлено на займаній посаді з 15.05.2016 року, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці (а.с.14).

Після поновлення позивача на займаній посаді в.о.начальника депо ОСОБА_6 21 вересня 2016 року видано наказ № ЛВЧДК-3-07/115 від 21 вересня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (т.1 а.с.70). Згідно цього наказу позивачу оголошено догану за порушення вимог п.п.2.2, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 посадової інструкції у частині організації і контролю за виконанням планових видів ремонту вагонів, технологічного процесу роботи пункту підготовки вагонів у рейс, забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов при перевезенні пасажирів.

Наказом в.о.начальника пасажирського вагонного депо ОСОБА_6 №ЛВЧДК-3-07/138 від 05 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану на підставі п.1 ст.47 КЗпП України за неналежне виконання посадових обов’язків (т. а.с.85).

Наказом в.о.начальника пасажирського вагонного депо ОСОБА_6 №ЛВЧДК – 3-07/150 від 22 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивачу оголошено догану на підставі п.1 ст.47 КЗпП України за неналежне виконання вимог п.п.2.2, 2.17 посадової інструкції у частині організації і контролю виконання планових видів ремонту вагонів, змінних завдань та графіка обробки пасажирських поїздів при поточному ремонті, перевірки якості виконання працівниками підпорядкованого цеху підготовки пасажирських вагонів до літніх перевезень та до роботи в зимовий період (т.1 а.с.118).

Наказом в.о. начальника пасажирського вагонного депо Одеса-Головна ОСОБА_7 № ЛВЧДК-3-07/03 від 18 січня 2017 року ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.47 КЗпП України оголошено догану за неналежне виконання посадових обов’язків у частині організації і контролю виконання підготовки пасажирських вагонів у рейс (т.1 а.с.149).

Наказом в.о. начальника пасажирського вагонного депо станції Одеса-Головна ОСОБА_7 № ЛВЧДК -3-07/07 від 19.01.2017 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасне екіпірування пасажирських поїздів № 108 сполученням «Одеса-Ужгород» та № 106 сполученням «Одеса-Київ» (т.1 а.с.154).

Судом застосовується законодавство на час виникнення правовідносин.

Так, частина шоста ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення стооку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Аналізуючи докази в їх сукупності та окремо, суд зазначає, що до позивача застосовано дисциплінарні стягнення у формі догани згідно наказів: № ЛВЧДК -3-07/115 від 21 вересня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, № ЛВЧДК-3-07/138 від 05 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №ЛВЧДК – 3-07/150 від 22 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №ЛВЧДК-3-07/03 від 18 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №ЛВЧДК – 3-07/07 від 19 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Утім, за положеннями ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у порушення вимог ст.149 КЗпП України відповідачем не отримано письмових пояснень від позивача, а також не з’ясовані всі обставини скоєння проступків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем обставин, визначених п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, а саме відсутність належних доказів систематичного невиконання позивачем та без поважних причин, обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку.

А відтак, суд вважає позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування наказів: №ЛВЧДК-3-07/115 від 21 вересня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №ЛВЧДК-3-07/138 від 05 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №ЛВЧДК–3-07/150 від 22 листопада 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №ЛВЧДК-3-07/03 від 18 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, №ЛВЧДК – 3-07/07 від 19 січня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, також наказу №123/ОС від 02.02.2017 року про звільнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне. Так, відповідно до положень ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з п.8 Постанови КМУ за №100 від 08.02.1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Згідно довідки, наданої пасажирським вагонним депо станції ОСОБА_6 – Головна Філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця» заробітна плата ОСОБА_1 за два останніх місяця роботи перед звільненням (грудень 2016 року, січень 2017 року) становить 5318,95 грн.

Відповідно до п.4 ч.2 «Порядку», виходячи з заробітної плати позивача за останні два місяця перед звільненням, позивачу належить до виплати 92299,46 на гривень середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Таким чином заборгованість за час вимушеного прогулу з 02.02.2017 року по 12.07.2018 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 92299,46 грн.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази: в.о.начальника депо ст.Одеса-Головна ОСОБА_6 від 21.09.2016 року за № ЛВЧДК-3-07/115, від 05.11.2016 року за № ЛВЧДК-3-07/138, від 22.11.2016 року за № ЛВЧДК-3-07/150; в.о.начальника депо ст.Одеса-Головна ОСОБА_7 від 18.01.2017 року за № ЛВЧДК-3-07/03 та від 19.01.2017 року за № ЛВЧДК-3-07/07.

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о.начальника депо ст.Одеса-Головна ОСОБА_7 від 02.02.2017 року за №123/ОС про припинення трудового договору (контракту).

Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра вагонного депо (1 групи) цеху №13 виробничого підрозділу пасажирське вагонне депо станції Одеса-Головна, що входить до складу відокремленого підрозділу Філія «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця».

Стязнути Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.02.2017 р. по 12.07.2018 р. в розмірі 92299,46 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1762,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя