Постанова № 75335092, 17.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/4263/17 Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/2602/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 49 17.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі

головуючого Голуб С.А.,

суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року позивач звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що згідно виконавчого листа № 2-235 від 16 лютого 2000 року, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області з відповідача ОСОБА_2 стягувалися аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що відповідач не сплачував аліменти і станом на 03 жовтня 2017 року, згідно даних виконавчої служби, заборгованість по аліментах ОСОБА_2 за період з 23 липня 2009 року по 01 листопада 2013 року становила 28091,00 грн.

Так як відповідач має заборгованість по аліментах він має сплатити пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 72432 грн. 64 коп.

На підставі викладеного просила суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість по аліментам в розмірі 28091 грн. та пеню в розмірі 72432 грн. 64 коп.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по аліментах на доньку ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2) у сумі 28091 грн. та пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 8565 грн. 70 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення заборгованості по сплаті аліментів не було враховано ту обставину, що 29 грудня 2014 року державним виконавцем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та знищено архів за 2014 рік відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, про що вказано в листі Фастівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 02 травня 2018 року.

Тому, не відомо на підставі яких документів була сформована довідка державного виконавця від 03 жовтня 2017 року про розмір заборгованості за аліментами.

Окрім того, суд першої інстанції приймаючи позовну заяву до свого провадження не перевірив чи є обраний позивачем спосіб захисту порушеного права належним.

Також суд першої інстанції, вирішуючи питання по стягнення пені за прострочення сплати аліментів не з'ясував вини відповідача та внаслідок чого утворилася така заборгованість, що суперечить вимогам ст. 196 СК України.

В поданій апеляційній скарзі скаржник також звертає увагу апеляційного суду на те, що твердження суду першої інстанції про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані які б підтверджували, що відповідач отримував копію позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження та був повідомлений про дату судового розгляду.

Такі дії суду першої інстанції призвели до порушення процесуальних прав відповідача як учасника справи. Зокрема відповідач був позбавлений можливості подавати докази, брати участь у судових засіданнях, подавати заяви та клопотання, заперечувати проти заявлених клопотань.

А також відповідач був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів та змушений заявити таке клопотання під час апеляційного розгляду даної справи.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суд першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у зв'язку із застосуванням строку позовної давності та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом спору є стягнення коштів в розмірі 100523 грн., що є меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму, який становить на час звернення з апеляційною скаргою 176200 грн., суд не вбачає підстав для виклику сторін у судове засідання.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яка у подальшому змінила прізвище на «Ковальчук» є батьками ОСОБА_4, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1, виданим повторно 24 січня 2002 року.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки-розрахунку заборгованості № 15.28-22/2664-9 від 03 жовтня 2017 року, виданої Фастівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, заборгованість по аліментах згідно виконавчого листа №2-235 виданого16 лютого 2000 року Фастівським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини заробітку до досягнення нею повноліття за період з 23 липня 2009 року по 01 листопада 2013 року становить 34 962,00 грн.. Разом з тим, з вказаної Довідки-розрахунку заборгованості вбачається, що згідно квитанцій, що знаходяться в справі, ОСОБА_2 сплачені аліменти в сумі 6 871,00 грн., таким чином, загальна сума заборгованості за період з 23 липня 2009 року по 01 листопада 2013 року становить 28 091,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 72 432,64 грн. та надавала суду свій розрахунок.

Однак, суд вважав, що наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з 23 липня 2009 року по 01 листопада 2013 року суперечить вимогам закону, а тому він не був прийнятий судом першої інстанції як належний доказ. Відповідно судом першої інстанції було проведено свій розрахунок за формулою: сума заборгованості за аліментами за один місяць помножена на 1% та помножена на кількість днів у місяці та встановив, що загальна сума пені за весь період прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню становить 8565 грн. 70 коп.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконувалися зобов'язання щодо сплати аліментів у зв'язку з чим виникла заборгованість, окрім того за невиконання таких зобов'язань сімейним законодавством встановлена відповідальність у вигляді стягнення з відповідача пені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ст. 194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Згідно зі ст.. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було доведено факт невиконання відповідачем своїх обов'язків від сплати аліментів, відповідно на підставі положень сімейного законодавства суд першої інстанції дійшов до вірних висновків про стягнення розміру заборгованості по аліментам та відповідно, стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права яке полягало в тому, що відповідач не був належним чином повідомленим про поданий до нього позов і призначені судові засідання, судова колегія погоджується із такими доводами, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані які б підтверджували факт отримання відповідачем копії позовної заяви, копії ухвали про відкриття провадження чи повістки про виклик в судове засідання. Відповідно суд першої інстанції, зазначаючи в своєму рішення про те, що відповідач був належним чином повідомлений, порушив норми процесуального права та належним чином не з'ясував вказаних обставин. Однак вказані обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а надають відповідачу право заявляти відповідні клопотання в апеляційній скарзі і вони розглядаються судовою колегією.

Проте колегія суддів не може погодися з доводами апеляційної скарги про застосування строків позовної давності до даних правовідносин, оскільки згідно зі ст. 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних правовідносин позовна давність не застосовується.

Щодо поданих відповідачем нових доказів, а саме листа Фастівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області про те, що виконавчих документів в яких боржником є ОСОБА_2 на виконанні у Фастівському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ у Київській області не перебуває та витягу з Державного реєстру виконавчих проваджень, то суд апеляційної інстанції враховує їх при перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції судова колегія зазначає таке.

З листа Фастівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області вбачається, що 04 червня 2004 року до відділу надійшов виконавчий лист №2-235 від 16 лютого 2000 року виданий Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів у розмірі ? від всіх доходів.

04 червня 2004 року було відкрито виконавче провадження, 01 жовтня 2012 року державним виконавцем було звернуто стягнення на майно боржника, а саме на ? частину квартири АДРЕСА_1

29 грудня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а архів за 2014 рік було знищено відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби. (а.с.75)

З витягу Державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що станом на 01 жовтня 2012 року сума звернення стягнення становила 11979 грн. (а.с.77)

Однак, надані відповідачем докази не спростовують висновків суду першої інстанції щодо розміру заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів, оскільки довідка-розрахунок від 03 жовтня 2017 року, яка надана Фастівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області підписана заступником начальника відділу, затверджена начальником Фастівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області та скріплена гербовою печаткою, а тому є належним доказом, що підтверджує факт наявності заборгованості по аліментам.

Відповідач у справі не спростовує ту обставину, що він не сплачував аліменти та не оспорює встановлений судом першої інстанції розмір заборгованості, а фактично вказує в апеляційній скарзі на те, що він до 03 лютого 2017 року не працював, позивач йому не повідомляла про те, що є заборгованість, а тому він не знав про таку заборгованість та стверджує, що вона виникла не з його вини.

Так, згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків, відповідно оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та не може бути скасоване з підстав зазначених в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та у відповідності до ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий

Судді: