Рішення № 75334967, 11.07.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/3474/18

Провадження № 2/500/2426/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю секретаря – Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, померлого 19 квітня 2017 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Озерне, вул. Ізмаїльська, 30, мотивуючи тим, що нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв’язку із тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок на ім’я спадкодавця.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав до суду письмове клопотання про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року витребувано від приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2, померлого 19 квітня 2017 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що відповідно до довідки №301 від 20.02.2018р. та листа КП «Ізмаїльське МБТІ» за №916 від 10.07.2018р. власником житлового будинку, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Ізмаїльська, 30, є ОСОБА_2. Вказане також вбачається з довідки Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №3/32 від 20.07.2017р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №489561 від 20.04.2017 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції Одеської області, ОСОБА_2 помер 19 квітня 2017 року.

Після смерті ОСОБА_2, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Ізмаїльська, 30.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіт не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №48414222 від 14.07.2017року.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, що підтверджено свідоцтвом про народження серії IV-УР №1113289 від 08.02.1963р. та свідоцтвом про шлюб ОСОБА_3 1-ЖД №084870 від 02.08.2008р., з якого вбачається про зміну прізвища позивача з «Крачун» на «Івлєву».

Інший спадкоємець – дружина померлого ОСОБА_4 14.07.2017р. подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1 спадщину прийняла шляхом подачі в установлений законом строк заяви про прийняття спадщини до нотаріуса, копія якої наявна у матеріалах справи.

На звернення позивача до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с.Озерне, вул. Ізмаїльська, 30, письмовою відповіддю нотаріуса за №117/02-14 від 24.05.2018р. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку із тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок на ім’я спадкодавця.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як зазначено у ОСОБА_5 спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.3, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Копія такої довідки наявна у матеріалах справи.

Належність спадкодавцю майна, про яке зазначає позивач у позовній заяві, підтверджується, у том числі, довідкою КП «Ізмаїльське МБТІ» №916 від 10.07.2018р. та довідкою Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №3/32 від 20.07.2017р.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Ізмаїльська, 30.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (68660, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Івана Баліки, №108-б, Код ЄДРПОУ: 04378706) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлого 19 квітня 2017 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Озерне, вул. Ізмаїльська, 30.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2018р.

Суддя: А.С. Адамов