Вирок № 75334653, 20.06.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/9438/13-к

Провадження № 1-кп/490/193/2018

У Х В А Л А

20 червня 2018 року головуючий у судовому засіданні у справі про обвинувачення ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єревані Республіки Вірменії, наразі постійного місця проживання не має, утримується в Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України, що розглядається судом присяжних, утвореному при Центральному районному суді міста Миколаєва, вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченого під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду присяжних, утвореного при Центральному районному суді міста Миколаєва, перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чернієнка С.А. від 27 березня 2013 року відносно ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 травня 2013 року.

В подальшому цей строк продовжувався слідчими суддями та судами неодноразово, востаннє - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 листопада 2017 року - до 10 березня 2018 року включно.

Закінчення судового розгляду до сплинення вказаного строку не є можливим, через що відповідно до частини 3 статті 331 КПК України суд зобов'язаний до спливу вказаного строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

При цьому враховуючи, що справа розглядається судом присяжних, відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 331 КПК України питання про доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою вирішується головуючим у справі.

Прокурор просила про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, спираючись про те, що ризики, що зумовили його обрання, наразі не зникли та не зменшились.

Захисник зазначав, що прокурор не навів відомостей, що свідчили б про те, що ризики, що враховувались раніше, наразі не зменшились та не усунуті.

Захисник також звернув увагу суду й на те, що обвинувачений тримається під вартою без вироку суду вже протягом тривалого проміжку часу.

Обвинувачений зазначив, що не бачить сенсу у продовженні такого строку. Так, як зауважив обвинувачений, строк його тримання під вартою продовжувався вже неодноразово, але результати цього наразі є відсутніми - справа не розглянута та її обставини належним чином не встановлені.

Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження доходжу такого.

Під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та продовження строку його дії слідчі судді та суд виходили з того, що той обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та існує ризик того, що він, перебуваючи на волі, зможе ухилитись від суду або іншим чином перешкодити встановленню дійсних фактичних обставин справи.

Отримана внаслідок проведених судових засідань інформація дає підстави стверджувати наступне.

Стосовно обґрунтованості висунутої обвинуваченому підозри.

Суд нагадує, що згідно з визначеним Європейським судом поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованим обвинувачення слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

В цьому ж випадку зміст припущення про вчинення ОСОБА_1 особливо тяжкого злочину є викладеним в обвинувальному акті, а добросовісність такого припущення є підтвердженою поза розумним сумнівом тою обставиною, що попередніми рішеннями судів першої та апеляційної інстанції припущення, викладене в обвинувальному акті, визнано доведеним.

Суд погоджується із тим, що стан досліджених у суді доказів свідчить про брак сумління під час збирання доказів у справі. Разом із цим встановлені на теперішній час вади наведених вище висновків суду про обґрунтованість підозри в цілому не спростовують, адже не містять відомостей, що вказують на грубу недбалість або фальсифікацію доказів органами досудового розслідування.

Суд також враховує, що наразі судом призначена низка експертиз, висновки яких можуть суттєво вплинути на вирішення питання про обґрунтованість висунутої ОСОБА_1 підозри.

Стосовно наявності ризиків того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе ухилитись від суду та іншим чином перешкодити встановленню.

Зміст та стан досліджених судом доказів наразі позбавляє суд можливості прийти до інакшого висновку, ніж той, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за який йому об'єктивно може бути призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

В зв'язку з таким відбуття ним у місцях позбавлення волі будь-якого терміну не є домірним покаранню, що йому загрожує та само по собі не зменшує ризик того, що, перебуваючи на волі, він ухилятиметься від суду з метою уникнення покарання.

Щодо інших ризиків.

Під час розгляду клопотання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою прокурор, всупереч твердженню захисника, слушно зазначила, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, специфіка якого, згідно обвинувального акту, полягає у тому, що було здійснене вбивство двох сторонніх осіб за відсутності особистого /тобто - пов'язаного саме з певними особами/ мотиву вчинення злочину, до того ж - на ґрунті певного психічного стану.

Зміст та стан досліджених судом доказів наразі не дозволяє поставити під сумніви обґрунтованість цього обвинувачення.

Таке доводить наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити нові злочини, та такому ризику, виходячи із змісту пред'явленого обвинувачення, неможливо запобігти інакше, ніж шляхом тримання підозрюваного під вартою.

Стосовно можливості запобігти вказаним вище ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Суд, окрім наведеного вище, відзначає, що наразі є позбавленим можливості навіть обговорювати питання щодо застосування іншого запобіжного заходу за такого.

Наразі матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не має постійного місця проживання на території України та міцних соціальних зв'язків.

Більше того, наразі він не має на території України навіть тимчасового помешкання, у якому може перебувати під домашнім арештом.

В зв'язку з таким суд доходе висновку про те, що наразі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого є можливим лише шляхом подальшого застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою до 18 серпня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню окремо від судового рішення не підлягає.

.

Головуючий у судовому

засіданні - суддя =Алєйніков В.О.=