Постанова № 75333715, 10.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 446/2086/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 22-ц/783/7386/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участі третіх осіб Кам'янка-Бузької районної державної санітарно-епідеміологічної станції, Відділу Держземагенства у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, який було задоволено рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 21.07.2009р. (том 1, а.с. 83-85). Ухвалою цього ж суду від 10.06.2013р. вказане вище рішення суду скасовано за нововиявленими обставинами. Відповідно до останньої редакції позовних вимог позивачки (том 2, а.с. 126-127), вона просила суд усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, які чиняться ОСОБА_4, за її кошти способами:

- виконання робіт по влаштуванню водовідведення з покрівлі та карнизів господарської будівлі за адресою: АДРЕСА_1 для запобігання стікання атмосферних опадів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2;

- ліквідації вигрібної ями, що знаходиться в середині господарської будівлі в північній її частині на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її бетонування;

- ліквідації шахтного колодязя, що знаходиться на відстані 0,20 м. від суміжної межі, що розділяє будинковолодіння АДРЕСА_1, та на відстані 11,2 м. до житлового будинку АДРЕСА_2, шляхом його засипання;

- улаштування на земельній ділянці на АДРЕСА_1 по всій довжині суміжної межі, яка розділяє будинковолодіння АДРЕСА_1, герметичної підпірної стінки, яка б унеможливила потрапляння стічних вод та нечистот з земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2;

- ліквідації каналізаційної мережі, що проходить через шахтний колодязь та вздовж суміжної межі, яка розподіляє будинковолодіння АДРЕСА_1, шляхом тампонування бетонним розчином каналізаційних труб в місцях входу та виходу з колодязя.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,113 га. по АДРЕСА_2, а відповідачці ОСОБА_4 на праві власності належить сусідня земельна ділянка площею 0,0837 га. по АДРЕСА_1. Упродовж багатьох років відповідачка, а раніше її батько, порушували норми ст. 103 ЗК України. Так, ще 23.07.2004р. комісія сільської ради встановила, що батько відповідачки ОСОБА_5 з метою благоустрою свого подвір'я залив бетонну відмостку від свого будинку з ухилом до паркану, який розділяє земельні ділянки і йому рекомендовано виконати роботи для усунення попадання дощових вод з його подвір'я, однак жодних дій не було вчинено. Також, 13.09.2007р. головним санітарним лікарем району було виявлено, що ОСОБА_4 при будівництві каналізаційної мережі та вигребу, від власного колодязя провела у власній хаті ванну та умивальник та обладнала на відстані 0,2 м від огорожі та 10 м від будинку позивачки вигрібну яму з водопроникним дном, що є порушенням санітарних норм, а листом виконкому сільської ради від 25.10.2007р. відповідачку було зобов'язано виготовити проектну документацію по облаштуванню відстійника і фільтруючого колодязя та відповідно до санітарних норм обладнати відстійник та каналізаційний колектор, проте такого відповідач не зробила. Вказує, що через рельєф місцевості, а саме пониження її земельної ділянки стосовно земельної ділянки відповідачки, а ще враховуючи, що подвір'я відповідачки замощене, відбувається стік зливних вод з земельної ділянки відповідачки на її земельну ділянку. А через відсутність водовідливу на господарській будівлі, яка знаходиться на відстані 0,86 м від існуючої загорожі, дощові води з краю покрівлі заливають її город, що призводить до втрати врожаю.

Оскаржуваним рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом:

- виконання робіт по влаштуванню водовідведення з покрівлі та карнизів господарської будівлі за адресою: АДРЕСА_1 для запобігання стікання атмосферних опадів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 Львівської області;

- виконання робіт із обладнання вигрібної ями, яка розташована у господарській будівлі за адресою: АДРЕСА_1 водотривким матеріалом та щільно прилягаючою кришкою, для запобігання попаданню відходів (нечистот) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 Львівської області;

- виконання робіт по ліквідації шахтного колодязя, що знаходиться на відстані 0,20 м. від суміжної межі, що розділяє будинковолодіння АДРЕСА_1 Львівської області, та на відстані 11,2 м. до житлового будинку АДРЕСА_2, шляхом його засипання;

У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачене державне мито у розмірі 4,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 3,75 грн., витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1 651,50 грн.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні решти позовних вимог та безпідставно зробив висновок про відсутність доказів щодо існування бетонного замощення подвір'я відповідачки ОСОБА_4, не надав належної оцінки тому, що наявність такого заміщення є причиною того, що атмосферні опади, а також талі води не проникають у грунт, а стікають в сторону будинковолодіння позивачки і потрапляють на її земельну ділянку. Районний суд залишив поза увагою той факт, що функціонування каналізаційної мережі для відводу з житлового будинку та господарської споруди рідких відходів без включення її до магістральної селищної каналізаційної мережі та без включення її до вигрібної ями є неможливим. Також суд не врахував докази, які містяться в матеріалах справи, зокрема Акт санітарного обстеження від 13.09.2007 року та лист Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації № 1941 від 28.09.2007 року, якими підтверджується та обставина, що будівництво каналізаційної мережі від житлового будинку здійснено ОСОБА_4 самовільно, з порушення санітарних норм і правил. Крім цього, вказує, що судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про оголошення перерви в судовому засіданні. Просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду не оскаржується.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі. Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали повністю з підстав, наведених у скарзі. Відповідачка ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечила.

Представники третіх осіб Кам'янка-Бузької районної державної санітарно-епідеміологічної станції та Відділу Держземагенства у Камянка-Бузькому районі Львівської області в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, а тому суд проводить розгляд справи без участі таких представників.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ст. 77-80 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Районним судом установлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1113 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована у с. Старий Добротвір Кам'янка-Бузького району, що доводиться державним актом на право власності на землю виданим 04.03.2007р. (том 1 а.с.47). А відповідно до свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 17.11.1989р. ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 48).

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0837 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1, що доводиться державним актом на право власності на землю від 13.11.2001р. (том 1 а.с. 16). Відповідно до договору дарування від 24.12.2004р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.05.2005р. ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 21-22).

Як видно із матеріалів справи та не заперечується сторонами, земельна ділянка ОСОБА_2, яка розташована по АДРЕСА_2 межує із земельною ділянкою ОСОБА_4, яка розташована по АДРЕСА_1.

З висновку № 196/15 судової інженерно-технічної експертизи від 21.09.2015р., складеного Інститутом судових експертиз прав вбачається, що згідно з рельєфом місцевості, південно-східна частина землеволодіння ОСОБА_2 відповідно до висотних відміток понижена стосовно іншої частини даної земельної ділянки на 0,66 м, та стосовно північної частини землеволодіння ОСОБА_4 - на 0,09 м. Відповідно, відбувається стік зливних вод як з західної та північної частини земельної ділянки ОСОБА_2, так і з північної та західної частини землеволодіння ОСОБА_4 (а.с.251-265 т.1).

Ураховуючи наведене, районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що потрапляння стічних вод на земельну ділянку позивачка в певній мірі пов'язано із природними факторами, а саме у зв'язку із рельєфом земельних ділянок сторін, що не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із діями чи бездіяльністю відповідачки, а тому вона не може нести у зв'язку із цим будь-яких наслідків зобов'язального характеру.

Згідно зазначеного висновку експертизи, на який посилається апелянт, для визначення переліку, та об'ємів будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення вищезазначеної планувальної ситуації, яка склалася в південно-східній частині землеволодіння ОСОБА_2 на АДРЕСА_2, необхідно прийняти проектне рішення (зміна планування землеволодіння ОСОБА_2, або влаштування підпірної стіни на суміжній межі землеволодінь і т.п.), та розробити відповідно проектну документацію.

Експертом не надано висновку, які роботи та їх об'єми, з урахуванням рельєфу, місцевості, необхідно виконати для унеможливлення потрапляння стічних вод з земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_2

Вирішуючи спір, суд вірно відзначив, що позивачка, як власник земельної ділянки не позбавлена права облаштування власної земельної ділянки у такий спосіб, щоб це унеможливило потрапляння стічних вод природного походження і не завдавало шкоди іншим землекористувачам.

Позивачем не доведено належними доказами, що потрапляння стічних вод з земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивачки пов'язане з улаштуванням відповідачкою бетонного замощення на належній їй земельній ділянці, як і невідповідність його будівельним нормам і правилам.

Як убачається з наявного у справі № 2-п-11/11 комісійного акту, в складі сільського голови Стародобротвірської сільської ради, голови земельної комісії та членів земельної комісії,провідного спеціаліста ЦДЗК , помічника лікаря з комунальної гігієни ДЗ Кам-Бузька райсанепідстанція від 02.03.2011 року, нахил подвір'я ОСОБА_4 має природний рельєф, між огорожею та бетонним покриттям подвір'я існує смуга землі шириною 0,5 м для затримки дощових вод на земельну ділянку ОСОБА_2

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції за наявних в матеріалах справи доказів прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині влаштування на земельній ділянці на АДРЕСА_1 по всій довжині суміжної межі, яка розділяє будинковолодіння №10 та №12, герметичної підпірної стінки, яка б унеможливила потрапляння стічних вод та нечистот з земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивачки.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині ліквідації каналізаційної мережі, що проходить через шахтний колодязь та вздовж суміжної межі, яка розділяє будинковолодіння сторін, шляхом тампонування бетонним розчином каналізаційних труб в місяцях входу та виходу з колодязя, суд першої інстанції вірно виходив з того, що доказів потрапляння будь-яких стоків із каналізаційних труб, які проходять транзитом у шахтному колодязі, позивачем суду не надано, як і не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що каналізаційна система виконана із порушенням чинних будівельних норм та правил.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, відмовляючи у позові в частині ліквідації каналізаційної мережі залишив поза увагою той факт, що каналізаційна мережа для відводу з житлового будинку та господарської споруди рідких відходів не може функціонувати без включення її до вигрібної ями, якої на земельній ділянці відповідачки немає, необґрунтовані з таких мотивів.

Відповідно до п. 2.22. Державними санітарними нормами та правилами утримання територій населених місць, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011 року № 45 вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Відповідно до висновку № 1981 судової будівельно-технічної експертизи, який складено Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз 27.02.2017 року, влаштування вигрібної ями та підведених до неї каналізаційних систем, які знаходяться в середині господарської споруди на земельній ділянці ОСОБА_4, по відношенню до житлового будинку гр. ОСОБА_2 знаходиться на відстані більше 20м., що відповідає п.2.22 Державних санітарних норм (а.с.51-54 том 2).

Рішенням суду зобов'язано ОСОБА_4 виконати роботи із облаштування вигрібної ями, яка розташована у господарській будівлі за адресою: АДРЕСА_1 водотривким матеріалом та щільно прилягаючою кришкою для запобігання попаданню відходів (нечистот) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням суду також зобов'язано відповідачку виконати роботи по ліквідації шахтного колодязя, який в порушення п.2.22 «Державних санітарних норм» розташований на відстані 20 см від огорожі суміжного будинковолодіння та на відстані 11,2 м до житлового будинку ОСОБА_2

Крім цього, як убачається із вищезазначеного акту від 02.03.2011 року комісією встановлено, що відповідачкою каналізаційний септик перенесено на віддаль 25 м від житлового будинку ОСОБА_2 Септик розміщений із сторони вулиці Мостової з водонепроникним дном та стінами, зверху накритий герметичною кришкою.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат районний суд прийшов до вірного висновку про те, що такі слід розподілити між сторонами порівну відповідно до положень ст. 88 ЦПК України 2004 року.

Разом з тим, суд не вирішив питання щодо розподілу витрат за проведення експертизи від 21.09.2015 року.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 18.12.2014 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 та призначено по справі комплексну інженерно-технічну експертизу, витрати по проведенню якої покладено на ОСОБА_2

Така експертиза була проведена Інститутом судових експертиз та права 21.09.2015 року.

За проведення експертизи позивачем здійснено оплату в розмірі 10 498,00 грн/, що стверджується наявною у матеріалах справи квитанцією № 23 від 06.03.2015 року (а.с.191 том 2).

У зв'язку із частковим задоволення позову, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 5 249,00 грн. понесених нею витрат за проведення судової інженерно-технічної експерти від 21.09.2015 року. У зв'язку з цим рішення суду в частині стягнення на користь позивачки витрат за проведення судової експертизи у розмірі 1 651,50 грн. слід змінити, стягнути на користь позивачки витрати за проведення експертизи у розмірі 6 900,50 грн./ (5249,00 грн .+1651,50 грн).

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 рокузмінити в частині стягнення витрат за проведення судової експертизи у розмірі 1651 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи у розмірі 6900 грн. 50 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 16.07.2018р.

Головуючий

Судді: