Рішення № 75333277, 02.07.2018, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/66/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

02.07.2018 року м. Миколаїв

Львівська область

Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Павліва В.Р.,

за участю секретаря судового засідання Волківської Н.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №447/17/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги

інтереси позивача представляв: начальник юридичного бюро Денькович М.І., юрисконсульт юридичного бюро Фрей Т.В.

Процесуальні дії у справі.

Провадження у справі відкрито судом 01.03.2017 на підставі позову ТзОВ «Енергія-Новий Розділ». Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за комунальні послуги у розмірі 20494,40 гривень та судовий збір у розмірі 1378,00 гривень. Позов обґрунтовує тим, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1. Позивач надає відповідачам комунальні послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання і водовідведення та електропостачання. Відповідачі ухиляються від оплати комунальних послуг, внаслідок чого, станом на 01.12.2016, у них утворилася заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання у розмірі 18412,61 гривень, за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 1759,26 гривень та за послуги з електропостачання у розмірі 322,53 гривень. Факт самовільного відключення від системи централізованого теплопостачання не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати за надані послуги. Факт надання послуг стверджується тим, що система централізованого теплопостачання функціонує у будинку, де проживають відповідачі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2017 року справу передано судді Павліву В.Р. у зв'язку із закінченням повноважень судді ОСОБА_8. Розгляд справи призначено на 07.08.2018 року.

25.10.2017 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме рішень НКРЕ та постанов ВС України.

21.11.2017 позивач змінив позовні вимоги, а саме виключив з загальної суми заборгованості борг за електропостачання у розмірі 322,53 гривень, оскільки відповідачі його погасили.

Згідно з ухвалою від 10.01.2018 суд постановив продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

29.01.2018 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву. Зокрема, він не визнає позов в повному обсязі. Зазначає, що позивач не надає у його квартиру послуги з централізованого теплопостачання, оскільки рішенням від 27.09.2013 йому надано дозвіл на встановлення індивідуального опалення у квартирі. Радіатори централізованого опалення у квартирі відповідачів відсутні, а отже послуги з централізованого теплопостачання у квартиру відповідачів позивач не надає. Договори щодо надання комунальних послуг з позивачем відповідач не укладав, тому у відповідача не виник обов'язок оплачувати такі. Тягар доказування того, що послуги фактично надаються лежить на позивачеві, а позивач не надав доказів надання таких послуг. Крім того, у помешканні відповідачів проходять труби по яких позивач подає тепло у сусідні квартири, а отже позивач повинен платити відповідачам за це. Позивач не може нав'язувати відповідачам свої послуги, оскільки згідно з законом споживачі мають право обирати надавача послуг. Позивачем надано розрахунок заборгованості за період з серпня 2006 року, однак, відповідач є власником квартири лише з липня 2013 року. Заборгованість за електропостачання відповідачі сплатили. Позивач не довів, що розрахунок заборгованості здійснено на підставі затверджених тарифів та те, що такий розрахунок є правильним. Щодо заборгованості за водопостачання, то позивач зловживаючи правом, незважаючи на наявність у квартирі відповідачів приладів обліку води здійснював нарахування без урахування показників лічильників, а виходячи з встановлених нормативів споживання води.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з'являлася, хоча про час та місце проведення судових засідань у справі була повідомлена належно. Про причини неявки суд не повідомила. Відзиву на позов не надіслала.

07.02.2018 представник позивача подав клопотання щодо долучення доказів затвердження тарифів за якими здійснював нарахування плати за комунальні послуги.

20.02.2018 представник позивача подав відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що рішенням на яке покликається відповідач ОСОБА_1 як на підставу своїх заперечень надано йому дозвіл на встановлення додаткового опалення без відключення від системи централізованого теплопостачання. Самовільне відключення від системи централізованого теплопостачання не допускається. Позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за послуги з електропостачання позивач не ставить. Надав розрахунок плати за комунальні послуги у квартирі відповідачів. Та зазначив, що дійсно за період з квітня по листопад 2016 року позивач проводив нарахування за водопостачання без урахування показів приладу обліку, оскільки відповідач невчасно провів повірку приладів. Заборгованість за комунальні послуги з теплопостачання, яку просить стягнути позивач виникла у період з жовтня 2013 року по листопад 2016 року, а не з 2006 року як зазначає відповідач у відзиві.

16.03.2018 представник позивача подав клопотання про долучення доказів, згідно з яким просив долучити до матеріалів справи докази з приводу надання відповідачу ОСОБА_1 дозволу на встановлення опалення у квартирі та акти.

Суд встановив:

У квартирі АДРЕСА_1 з 13.07.2013 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується довідкою від 22.03.2016 №466.

Рішенням Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 28.08.2006 №367 надавачем комунальних послуг з централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення визначено ЗАТ «Енергія-Новий Розділ», правонаступником якого є позивач. Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 11.10.2006 №447 та від 14.12.2007 №540 ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» погоджено тарифи на вищевказані комунальні послуги.

20.09.2013 ОСОБА_1 склав акт про відсутність в його квартирі радіаторів централізованого опалення, який підписали також ОСОБА_6 та ОСОБА_7

ОСОБА_1 надали дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження та виготовлення робочої документації на встановлення додаткового опалення в квартирі АДРЕСА_1 без від'єднання від централізованого теплопостачання, що стверджується рішенням Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 27.09.2013 №264.

Інформація щодо звернення ОСОБА_1 про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 26.02.2018 відсутня. Це стверджується листом Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 26.02.2018 №985.

Згідно з розрахунком заборгованості у відповідачів виникла перед позивачем заборгованість за період з жовтня 2013 року по листопад 2016 року за послуги з централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення у розмірі 20171,87 гривень, а саме: за послуги з централізованого теплопостачання у розмірі 18412,61 гривень, за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 1759,26 гривень. У відповіді на відзив та у поясненнях від 10.01.2018 позивач навів критерії з яких він виходив при нарахуванні плати за комунальні послуги, які відповідачами не спростовано, а отже у суду немає сумнівів у достовірності розрахунків.

У відповідачів відсутня заборгованість за електропостачання перед позивачем за зазначений період і цей факт визнають обидві сторони.

Відповідно до акту від 09.01.2018 комісією встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 функціонує система централізованого теплопостачання. Винести стояки опалення за межі квартири технічно неможливо, оскільки теплопостачання припиниться по всьому стояку, тому до квартири №26 підведено централізоване опалення.

Оцінка суду.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» обов'язок споживача оплачувати щомісячно за отриману теплову енергію та пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплачувати за надані комунальні послуги. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати комунальних послуг. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 766/10147/16-ц.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач уповноважений надавати комунальні послуги та надає такі послуги у квартиру відповідачів. Між сторонами не укладено договори про надання комунальних послуг, однак, позивач довів, що послуги фактично надає, а саме те, що постачає у квартиру відповідачів тепло. Тому, на підставі ст.19 Закону України «Про теплопостачання» та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у відповідачів виник обов'язок вносити щомісячно плату за надані послуги.

Враховуючи наведене, а також те що позивач довів факт подачі теплової енергії у квартиру відповідача, а відповідач не довів, що в його квартиру фактично не подається тепло, суд відхиляє доводи відповідача в частині відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за теплопостачання.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач покликався на те, що рішенням від 27.09.2013 №264 йому надано дозвіл на встановлення індивідуального опалення у квартирі, оскільки там відсутні радіатори централізованого опалення, а отже послуги з теплопостачання позивач відповідачу фактично не надає. Суд відхиляє такі доводи відповідача, оскільки зазначеним рішенням відповідачу було надано дозвіл лише на збір матеріалів попереднього погодження та виготовлення робочої документації на встановлення додаткового опалення у квартирі без відключення від централізованого теплопостачання. Судом встановлено, що стояки централізованого опалення по яких подається тепло проходять у квартирі відповідача, а отже позивач здійснює теплопостачання у квартиру відповідача. Відповідач не надав суду доказів того, що він не використовує тепло, що постачає у його квартиру позивач.

Що стосується доводів відповідача щодо вільного вибору надавача послуг та того, що його не можуть змушувати користуватися послугами, які надає позивач, то законодавством встановлено механізм переходу з централізованого на індивідуальне опалення. Доказів того, що відповідач намагався відмовитися від послуг позивача з централізованого теплопостачання відповідач суду не надав, натомість позивач надав докази того, що відповідач не подавав заяв з приводу цього в орган місцевого самоврядування.

Доводи відповідача про те, що в період з 2006 по липень 2013 року він не був власником квартири, спростовуються розрахунком заборгованості, згідно з яким заборгованість виникла у відповідача у жовтні 2013 року.

Відповідно до п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 р. № 630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. Таким чином, у період з квітня по листопад 2016 року позивач правильно нараховував відповідачам плату за водопостачання та водовідведення, що стверджується актом збереження лічильника обліку води, пломб та голограм з індикаторами від 05.01.2018.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача ОСОБА_1, власника квартири АДРЕСА_1 слід стягнути заборгованість за комунальні послуги на користь позивача.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» заборгованість за комунальні послуги у розмірі 20171 (двадцять тисяч сто сімдесят одну) гривню 87 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» сплачений судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», місцезнаходження: вул. Грушевського, 37, м. Новий Розділ, Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33525073.

Відповідач:

ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1;

Повний текст рішення складено 12.07.2018.

Суддя Павлів В. Р.