Рішення № 75333011, 09.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1275/16-ц&?а;

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року. м. Львів.

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

секретаря судового засідання Кузьми Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про виділення в натурі частки квартири, встановлення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів. Свої вимоги мотивував тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру від 3 серпня 1994 року, власниками квартири АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8. 11 квітня 2002 року між ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 була укладена угода про зміну форми власності, яка посвідчена державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Горонною І.С., зареєстрована в реєстрі за № 3-704. Згідно з умовами зазначеної угоди, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 визначалося по 1/4 ідеальних часток права власності на квартиру АДРЕСА_1.

11 квітня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/4 частини квартири, який був посвідчений державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Горонною І.С., зареєстрований в реєстрі за № 3-706. Згідно з умовами даного договору ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. 27 квітня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу 1/4 частини квартири, який був посвідчений державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 5-995. Згідно з умовами даного договору ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 21 червня 2004 року, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції, актовий запис № 4005. Після смерті ОСОБА_7 його 1/4 частину у спірній квартирі успадкувала ОСОБА_11 (дружина ОСОБА_7), що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину, виданого Першою львівською державною нотаріальною конторою 21 грудня 2004 року за реєстровим №1-3936.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_11. Після її смерті 1/4 частку у спірній квартирі успадкувала ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 31 січня 2006 року, виданого Першою львівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1-232.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировська О.В., орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації ЛМР про визнання права власності позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 21/72 частину в квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, визнано за ОСОБА_2 право власності на 36/72 частин в спірній квартирі, за ОСОБА_3 визнано право власності на 3/72 частин в спірній квартирі, за ОСОБА_4 визнано право власності на 4/72 частин в спірній квартирі, за ОСОБА_5 визнано право власності на 4/72 частин в спірній квартирі, за ОСОБА_6 визнано право власності на 4/72 частин в спірній квартирі.

Позивач після збільшення (а.с. 135) та уточнення (а.с. 167) просить суд:

1) виділити ОСОБА_1 в натурі 7/24 часток в квартирі АДРЕСА_1 або стягнути з відповідачів грошову компенсації вартості;

2) встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування ОСОБА_1 приміщення: житлову кімнату літ. 6-5 площею 16,2 кв. м та житлову кімнату літ. 6-6 площею 14,1 кв. м; допоміжні приміщення: 6-1, 6-8, 6-9, 6-10, 6-11, 6-14 - залишити у спільному користуванні.

Позивач в судове засідання 09.07.2018 року не з'явився. В письмовій заяві просив розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_14 та представник третьої особи Галицької районної адміністрації ЛМР у письмових заявах просили справу розглянути за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибула. Відзиву на позов, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе справу розглядати за відсутності відповідача.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру від 3 серпня 1994 року, власниками квартири АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8. 11 квітня 2002 року між ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 була укладена угода про зміну форми власності, яка посвідчена державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Горонною І.С., зареєстрована в реєстрі за № 3-704. Згідно з умовами зазначеної угоди, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 визначалося по 1/4 ідеальних часток права власності на квартиру АДРЕСА_1.

11 квітня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/4 частини квартири, який був посвідчений державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Горонною І.С., зареєстрований в реєстрі за № 3-706. Згідно з умовами даного договору ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила 1/4 частину квартири АДРЕСА_1. 27 квітня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу 1/4 частини квартири, який був посвідчений державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 5-995. Згідно з умовами даного договору ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 21 червня 2004 року, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції, актовий запис № 4005. Після смерті ОСОБА_7 його 1/4 частину у спірній квартирі успадкувала ОСОБА_11 (дружина ОСОБА_7), що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину, виданого Першою львівською державною нотаріальною конторою 21 грудня 2004 року за реєстровим №1-3936.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_11. Після її смерті 1/4 частку у спірній квартирі успадкувала ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 31 січня 2006 року, виданого Першою львівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1-232.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировська О.В., орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації ЛМР про визнання права власності позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 21/72 частину в квартирі АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, визнано за ОСОБА_2 право власності на 36/72 частин в спірній квартирі, за ОСОБА_3 визнано право власності на 3/72 частин в спірній квартирі, за ОСОБА_4 визнано право власності на 4/72 частин в спірній квартирі, за ОСОБА_5 визнано право власності на 4/72 частин в спірній квартирі, за ОСОБА_6 визнано право власності на 4/72 частин в спірній квартирі.

Відповідно до ст.ст. 41, 47 Конституції України та ст. 9 ЖК Української РСР, державою гарантовано право громадянина на власність та житло.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності (володіння, користування, розпорядження) може бути обмежено чи припинено або власника може бути зобов'язано надати право користування його майном іншим особам лише у випадках і в порядку, встановленому законом. Право власності є непорушним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На квартиру, яка є об'єктом права власності розповсюджується такий же правовий режим. Зокрема, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право володіти, користуватися та розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Квартири, що є у приватній власності громадян, не можуть бути в них вилучено, а власника не може бути позбавлено права користування квартирою, крім випадків, установлених законодавством України. Якщо квартира є об'єктом права спільної часткової власності, то зазначені положення стосуються усіх співвласників.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

У висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24.11.2016 року, проведеної Львівським НДІ судових експертиз Мін'юсту, зазначено, що виділити у натурі 21/72 частку ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 у відповідності до вимог Державних будівельних норм та часток співвласників квартири АДРЕСА_1, немає можливості.

З урахуванням викладеного, суд вважає неможливим задоволення вимоги позивача про виділення в натурі його частки власності у квартирі, і у задоволенні цієї позовної вимоги відмовляє.

Крім того, у зв'язку із збільшенням ОСОБА_1 своїх позовних вимог та проханням про визначення порядку користування квартирою, вимога позивача про стягнення з відповідачів компенсації за частку у власності не може бути задоволена судом.

За ст. 358 ЦК України та п.14 постанови Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. При цьому, кожен із них має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі недосягнення співвласниками згоди про таке, спір вирішується судом за такими ж правилами. При цьому квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

У висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 25.10.2017 року, складеному Львівським НДІ судових експертиз Мін'юсту, зазначено, що порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між шістьма співвласниками технічно неможливий. На частку ОСОБА_1, яка складає 21/72 можна виділити в користування житлову кімнату під літ, «6-5» площею 16.2 кв. м та житлову кімнату під літ. «6-6» площею 14.1 кв. м. Всі допоміжні приміщення, а саме: коридор під літ. «6-1» площею 5.7 кв. м, ванна кімната під літ. «6-8» площею 3.8 кв. м, кухня під літ. «6-9» площею 11.0 кв. м, коридор під літ. «6-10» площею 4.6 кв. м, вбиральня під літ. «6-11» площею 1.2 кв. м, балкон під літ. «6-14» площею 1.3 кв. м залишаються в спільному користуванні.

При цьому, у висновку експертизи зазначено, що для виділення в користування ОСОБА_1 кімнат під літерами 6-5 та 6-6 необхідно здійснити закладення дверних отворів між кімнатами літ. 6-5 та 6-4, а також між кімнатами літ. 6-6 та літ. 6-7. Для користування кімнатою літ. 6-7 іншими співвласниками необхідно влаштовувати дверний отвір між цією кімнатою та кімнатою літ. 6-9.

Тобто, такий порядок користування буде протирічити положенням ч.3 ст. 319 ЦК України щодо забезпечення усім власникам рівних умов здійснення своїх прав. При цьому, у інший спосіб, із збереженням рівності часток співвласників у спірному майні, встановити порядок користування обумовленою квартирою неможливо, що підтверджується висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи.

В силу положень ст. 41 Конституції України та статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Таким чином, суд вважає неможливим встановлення порядку користування спірною квартирою без порушення рівності прав співвласників, їх прав на користування іншими частками квартири.

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ЦПК України, судові витрати, що складаються з оплати судового збору 551,21 грн., витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи 2819,20 грн. та повторної судової будівельно-технічної експертизи 3961,60 грн., покладаються на позивача та не підлягають розподілу між учасниками справи.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст. 9 ЖК УРСР, ст.ст. 319, 358, 370 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про виділення в натурі частки квартири, встановлення порядку користування квартирою - відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Юрків.