Рішення № 75332818, 17.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4099/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної службипро скасування постанови,

встановив :

позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0846/20900/18 від 20.02.2018р. про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що вона була лише пасажиром вантажного автомобіля, VIN - НОМЕР_1, р.н.НОМЕР_2 і не ввозила такого на митну територію України. З огляду на викладене вище, просить суд скасувати оскаржувану постанову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позов підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав відзив на позов, згідно якого позов заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

З постанови в справі про порушення митних правил №0846/20900/17 від 20.02.2018 року вбачається, що перевіркою інформаї ЄАІС ДФС України встановлено, що 01.11.2017 року через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 ввезла на митну територію України транспортний засіб з VIN - НОМЕР_1, р.н.НОМЕР_2 в режимі «транзит». Станом на 02.02.2018 року інформація в АСМО «Інспектор» т ЄАІС ДМС України про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, відсутня.

Однак, суд вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону (неправомірною), є необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обгрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до принципу презумпції невинності обов'язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Однак, як видно з оскаржуваної постанови, в такій посадова особа обмежилась лише описом скоєного, на її думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відтак, суд відхиляє дані зазначені у постанові, оскільки при винесенні постанови не враховано заперечень позивача, не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи.

Статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В оскаржуваному рішенні про притягнення позивача до відповідальності не наведено жодних доводів щодо доводів ОСОБА_1 про те, що це не вона ввезла цей транспортний засіб. Відповідач ці твердження не спростував, хоча вони чітко відображені в позовній заяві.

Згідно ст.486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог Закону.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач при поданні позовної заяви заявляла клопотання про витребування у відповідача доказів, які, на її думку, можуть підтвердити доводи позовної заяви, такі витребовувались судом, однак такі докази відповідачем не надано, тобто останнім не виконаного свого процесуального обов'язку, передбаченого ч.2 ст.77 КАС України, а у позивача є обґрунтовані підстави стверджувати, що така процесуальна поведінка відповідача грубо порушує його права, як процесуальні (на подачу доказів), так і конституційні (право на захист).

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, суду не надано.

Разом з тим, суд відхиляє твердження позивача щодо закінчення строків притягнення її до відповідальності, оскільки такий, відповідно до положень Митного кодексу України, становить не два, а шість місяців з дня вчинення правопорушення.

Таким чином, з урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Львівської митниці Державної фіскальної служби України в справі №0846/20900/18 від 20.02.2018р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий

суддя: Стрельбицький В.В.