Постанова № 75332010, 16.07.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук М.В.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" липня 2018 р. Справа № 287/30/17-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Єфремової О.С.,

представника апелянта ОСОБА_3

позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "17" липня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконними дії , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області із позовом до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання незаконними дії Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області та в якому просить визнати незаконними дії відповідача та Державного Підприємства «Сетам» та зобов'язати Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області та Державне Підприємство «Сетам» передати ОСОБА_4 автомобіль марки «УАЗ 3303» 1990 р.в. з д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до комплектації та характеристик по лоту №164458. Просив стягнути судові витрати з відповідачів солідарно.

21.04.2017 року ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та просив суд визнати незаконними дії відповідача ОСОБА_5 міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області та зобов'язати Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області передати йому автомобіль марки «УАЗ 3303» 1990 р.в. відповідно до комплектації та характеристик по лоту №164458 та стягнути судові витрати в сумі 640,00 грн.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 липня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконними дії посадових осіб Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області.

Зобов'язано Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області передати ОСОБА_4 автомобіль марки «УАЗ-3303» 1990 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1 відповідно до комплектації та характеристик по лоту №164458.

Стягнуто з Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області на користь ОСОБА_4 судові витрати за сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі Новоград-Волинський МВ ДВС ГУЮ в Житомирській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначив, що реалізація майна відбулася відповідно до діючого законодавства.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Частиною 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. За приписами ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки важливе значення для визначення юрисдикції має питання підстав виникнення спору та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Колегія суддів зазначає, що публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника.

Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, що розглядається, у державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області перебувало на виконанні виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 3489 про стягнення коштів з ПАТ "Ярунська сільгосптехніка".

На виконання виконавчого листа, державним виконавцем 20.04.2016 року було описане та арештоване майно ПАТ "Ярунська сільгостехніка", а саме автомобіль УАЗ 3303 1990 року випуску, зелений, державний номерний знак НОМЕР_1, двигун відсутній , шасі вигнило, даний автомобіль був переданий на зберігання Романюк Ю,К. (а.с.68-69)

23.05.2016 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта , суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені та призначено «Україна-Експерт-Центр» для визначення вартості описаного майна.

Згідно звіту про оцінку майна від 10.06.2015 р. вартість УАЗ 3303 становить 3 366 грн. Зі звіту про оцінку майна вбачається , що вказане майно оцінене експертом як металобрухт , знаходиться в неробочому розібраному стані, розукомплектований, не придатний для транспортування (чого саме не має на даному транспортному засобі експертом не зазначено) (а.с.70-76).

02.08.2016 року державним виконавцем було направлено заявку з додатками директору Житомирської філії Державного підприємства «Сетам» на реалізацію арештованого майна, а саме автомобіля автомобіль УАЗ 3303 1990 року випуску, зелений, державний номерний знак НОМЕР_1, де у п.7 зазначено, що наявні дефекти відсутні, а також не зазначено і відсутніх елементів.(а.с.84,85)

25.08.2016 року організатором в системі СЕТАМ було опубліковано повідомлення про продаж майна автомобіля УАЗ 3303 за № лота 164458 із стартовою ціною 3366 грн. в якому зазначено, що за лотом продається автомобіль УАЗ 3303 1990 року випуску, зелений, двигун відсутній , шасі вигнило.

Згідно протоколу проведення електронних торгів №237467, які проходили в період з 05.09.2016 року по 07.09.2016 рік, переможцем електронних торгів став позивач ОСОБА_4 Майно було реалізовано за ціною 4600 грн. і позивач придбав вказаний автомобіль.

03.03.2017 року державним виконавцем складено акт про проведені електронні торги.

У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Переможець електронних торгів зобов'язаний отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з дати отримання акта.

09.03.2017 року позивач отримав у державного виконавця Корнійчук В.В. акт про проведення електронних торгів.

Виявивши, що автомобіль не відповідає заявленим характеристикам, позивач повідомив Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області та наполягав на передачі державним виконавцем йому майна за лотом, а саме автомобіля УАЗ 3303, 1990 р.в. ДНЗ НОМЕР_1 відповідно до характеристик по лоту № 164458 де зазначено, що двигун відсутній, шасі вигнило.

За таких обставин предметом позову в цій справі є передача майна (автомобіля) позивачу (який є власником придбаного автомобіля) відповідно до заявлених характеристик, а отже, існує спір про право цивільне.

За правилами ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Так, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій, бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється в позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Отже, оскільки спір, що виник між сторонами, стосується питання передачі майна (автомобіля) позивачу (який є власником придбаного автомобіля) відповідно до заявлених характеристик, є цивільно-правовим, тому не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 17.07.2017 підлягає скасуванню з ухваленням рішення про закриття провадження у справі, роз'яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити частково, постанову Олевського районного суду Житомирської області від "17" липня 2017 р. скасувати, провадження закрити.

Роз"яснити ОСОБА_4 , що для вирішення спору йому необхідно звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "16" липня 2018 р.