Постанова № 75331949, 10.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 638/6632/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.04.2018 (головуючий суддя Штих Т.В., м. Харків, повний текст складено 12.04.18 р.) по справі № 638/6632/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з позовом до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач 2), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд:

- визнати бездіяльність (дії) Головного управління Держспецзв'язку в Харківській області, яка полягає у не включенні у довідку для нарахування ОСОБА_1 пенсії даних з грошового забезпечення без урахування грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової грошової допомоги при звільненні - протиправними.

- зобов'язати управління Держспецзв'язку в Харківській області надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 пенсії з зазначенням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової грошової допомоги при звільненні.

- визнати дії (бездіяльність) ГУПФУ в Харківській області в частині послаблення контролю за нарахуванням пенсії - протиправними.

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання вказаної довідки перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу, та одноразової грошової допомоги при звільненні, здійснити виплату суми компенсації за неотриману пенсію.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.04.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано бездіяльність (дії) Головного управління Держспецзв'язку в Харківській області, яка полягає у не включенні у довідку для нарахування ОСОБА_1 пенсії даних з грошового забезпечення без урахування грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової винагороди за безперервну службу - протиправними.

Зобов'язано управління Держспецзв'язку в Харківській області надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 пенсії з зазначенням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання вказаної довідки перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2016 року з урахуванням відомостей про розміри грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 01.01.2016 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 пропорційно з кожного за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та управління Держспецзв'язку в Харківській області сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Відповідач 1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в зазначеній частині та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 1 зазначає, що для надання відповідної довідки існує чіткий порядок, передбачений законодавством України, а саме: згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою №45 від 13 лютого 2008 року (далі - Порядку №45).

В додатку № 2 до Порядку №45 наявна затверджена форма відповідної довідки.

Відповідно до Порядку №45 Управління вправі надати довідку після надходження списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку від ГУПФУ в Харківській області.

Враховуючи зазначене, Управління не мало правових підстав надавати відповідну довідку позивачу та до ГУПФУ в Харківській області.

Щодо протиправності не включення у довідку для нарахування пенсії позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової винагороди за безперервну службу та одноразової грошової винагороди при звільненні відповідач зазначає, що спеціальним законодавством, що регламентує порядок нарахування та перерахунок пенсії передбачений чіткий перелік складових грошового забезпечення, з якого і нараховується пенсія, а саме: оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії в розмірах, установлених законодавством, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, серед переліку вищезазначених складових грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, відсутні грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога за тривалу безперервну службу.

Одноразові додаткові види грошового забезпечення не можуть бути враховані при обчисленні пенсії.

Законодавцем встановлений вичерпний перелік щомісячних складових грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, з яких і було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Окрім того, суми виплат індексації грошового забезпечення не є постійною виплатою, а залежать від індексу споживчих цін, на них не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також, відсутні правові підстави для включення до розрахунку пенсії грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки вказані види виплат не можуть вважатися тими складовими грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні, з яких може обчислюватися сума пенсії, так як вони є тимчасові, нефіксовані, не щомісячні виплати, та мають несистематичний характер.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в зазначеній частині та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ), ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), ст.ст. 4, 7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон 2464-УІ), ст. 87 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-12 "Про пенсійне забезпечення".

Позивач не згоден з рішенням суду щодо не включення до довідки для нарахування пенсії одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки суд невірно трактує постанову Верховного Суд України від 10.03.2015 р. по справі № 21-70а15.

Судом також не враховано те, що відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, не надано жодних доказів про несплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, але жодних доказів (витяги з рахунків тощо) про несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Харківський області надано не було. Але судом, при винесенні рішення, це не враховано.

Також, позивач не погоджується з рішенням суду щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 року.

Так, ухвалюючи таке рішення, суд не надав жодного обґрунтування та мотивування для встановлення цього строку. Натомість, у справі позивач надав докази, які обґрунтовують позовні вимоги щодо перерахунку пенсії з 01.01.2009 року.

Згідно з ст. 87 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-12 "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Отже, перерахунок пенсії повинен здійснюватися з 01.01.2009 року.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційні скарги погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.04.2018 р. в зазначеній частині - без змін.

В свою чергу, апеляційну скаргу відповідача 1 ГУ ПФУ в Харківській області підтримує, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, зазначаючи, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових, індексація, одноразова грошова винагорода за безперервну службу та одноразова грошова допомога при звільненні - мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення при звільненні з військової служби.

Окрім того, відповідач 2 зазначає, що частина позовних вимог знаходиться за межами, передбаченого 2 ст. 122 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 також погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.04.2018 р. в зазначеній частині - без змін.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 10.07.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 01 січня 2009 року йому призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII).

При оформленні документів для призначення пенсії Управління Держспецзв'язку в Харківській області не включило до довідки для нарахування пенсії додаткові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, та одноразову грошову допомогу при звільненні, а ГУ ПФУ в Харківській області, яке здійснює контроль за обчисленням пенсії, не врахувало їх при призначенні пенсії.

Позивач листом від 14.03.2017 року звертався до Управління Держспецзв'язку, в якому просив надати уточнюючу довідку про додаткові види грошового забезпечення для перерахунку пенсії (а.с. 11, 12).

Управлінням Держспецзв'язку листом від 28.03.2017 року №14/01-982 надано відповідь про відсутність підстав для надання уточнюючої довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії (а.с.13).

Тому ОСОБА_1 листом від 10.07.2017 року звернувся до Управління Держспецзв'язку в Харківській області з проханням надати йому довідку про додаткові види грошового забезпечення (а.с. 78).

В свою чергу, Управлінням Держспецзв'язку в Харківській області листом від 14.07.2017 року №46/04-797 також надано відповідь про відсутність підстав для надання уточнюючої довідки про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії (а.с.79).

Вважаючи протиправними вищезазначені дії, ОСОБА_1 звернувся, з урахуванням уточнень, із зазначеним позовом до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Держспецзв'язку в Харківській області, ГУ ПФУ в Харківській області, суд першої інстанції виходив з того, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, одноразова грошова винагорода за безперервну службу, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

В свою чергу, одноразова грошова допомога при звільненні не може бути врахована при обчисленні пенсії, оскільки з неї не сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про додаткові види грошового забезпечення для нарахування ОСОБА_1 пенсії з зазначенням відомостей про розміри зазначеної допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294), до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складнощами роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі - Інструкція). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Зазначеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення", згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, одноразова грошова винагорода за безперервну службу, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Доказів несплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з цих сум матеріали справи не містять.

Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладених в постановах від 10.03.2015 року №21-70а15, Верховного Суду від 06.02.2018р. № 761/28228/15-а, від 20.02.2018р. № 344/10887/17, від 28.02.2018р. № 522/9660/16-а.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що Управління Держспецзв'язку в Харківській області на звернення позивача безпідставно відмовило у видачі довідки про вищезазначені види грошового забезпечення.

Доводи апеляційної скарги відповідача 1 висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

В свою чергу, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову до Управління Держзв'язку в Харківській області щодо включення до довідки про додаткові види грошового утримання одноразової грошової допомоги при звільненні, зазначаючи, що з неї не сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині та вважає за необхідне зауважити на таке.

Статтею 15 Закону № 2011-ХІІ, як і статтею 9 Закону № 2262-XII, визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом пункту 17 статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Також, Закон України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу; далі - Закон № 400/97-ВР) визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

Частина третя статті 43 Закону № 2262-XII не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, а пов'язана саме з фактом звільнення зі служби.

Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 року у справі № 761/28228/15-а.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо включення до довідки про додаткові види грошового утримання одноразової грошової допомоги при звільненні, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що перерахунок пенсії повинен здійснюватися з 01.01.2009 року, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Враховуючи дату звернення позивача до суду (27.04.2017 р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягали б захисту лише з 27.10.2016 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати пенсії є щомісячними, а відтак, позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання неправомірними дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, пов'язані з не включенням усіх видів грошового забезпечення у довідку для нарахування позивачу пенсії та виплатою в зв'язку з цим пенсії у меншому розмірі, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплату недоотриманої пенсії, яка не була нарахована відповідачем, тому вищевказані норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" до цих правовідносин застосовуватись не можуть.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідачем 2 рішення суду в частині задоволення позовних вимог з 01.01.2016 року в апеляційному порядку оскаржене не було, а тому суд апеляційної інстанції не може погіршувати стан позивача та залишати без розгляду частину позовних вимог.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.04.2018 по справі № 638/6632/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П'яноваСудді І.С. Чалий В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 16.07.2018.