Ухвала суду № 75331857, 06.07.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 278/357/18

2/296/1693/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2018 р. м. Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Тузенко А.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Державного казначейства України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 управління пенсійного фонду України в Житомирській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_4 управління Державного казначейства України в Житомирській області, в якому просив суд:

- визнати, що прийняття Верховною Радою України Закону України №213-1 від 01.04.2015 року, яким внесені незаконні зміни до першого речення частини першої ст.54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та виконання цього закону Пенсійним фондом України завдало позивачеві матеріальної шкоди;

- зобов’язати відповідача - Державу Україна в особі ОСОБА_4 управління Державного казначейства України в Житомирській області відшкодувати позивачеві завдану матеріальну шкоду в розмірі 12 422,60 грн. з нарахуванням індексації на втрачені ним доходи. Індексацію просить нараховувати на момент виконання рішення суду;

- зобов’язати відповідача - Державу Україна в особі ОСОБА_4 управління Державного казначейства України в Житомирській області відшкодувати позивачеві завдану моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою судді від 08.05.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін у судове засідання (а.с.31-32).

11.06.2018 до суду надійшло клопотання представника третьої особи - ОСОБА_4 управління пенсійного фонду України в Житомирській області про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України (а.с.58-61).

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що вирішення вказаних спірних правовідносин неможливе без вирішення публічно-правового спору – законності та обґрунтованості припинення виплати позивачеві пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262 в період з 01.04.2015 по 12.11.2015 року. Оскільки спір про стягнення матеріальної та моральної шкоди тісно пов'язаний із вирішенням публічно-правового спору щодо реалізації функцій суб’єктів владних повноважень, вказані відносини за своєю правовою природою є бюджетно-фінансовими, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При обговоренні питання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, позивач заперечував проти задоволення клопотання, подавши письмові заперечення на клопотання відповідача (а.с.85-86).

Представник відповідача та представник третьої особи клопотання про закриття провадження у справі підтримали.

Суд заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір у якому хочаб одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб’єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб’єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення і публічно-правові відносини це передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов’язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов’язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Відповідно до ст.8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст.10 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

ОСОБА_5 управління пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до п.5,4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військоівої служби, та деяких інших осіб").

Відповідно до п.3,12 зазначеного Положеення, ГУ ПФУ є юридичною особою публічного права та основними завданнями ГУ ПФУ є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Таким чином, ГУ ПФУ в Житомирській області є територіальним органом в системі органів Пенсійного фонду України зі статусом юридичної особи, що реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення.

Основними ж завданнями Казначейства, як відповідача у справі, є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів тощо.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач вважає незаконним припинення виплат військової пенсії за період з 01.04.2015 року по 12.11.2015 року у розмірі 12 422,60 грн., вказану грошових суму по якому називає матеріальною шкодою. Суд приймає до уваги доводи третьої особи - ГУ ПФУ в Житомирській області, що така матеріальна шкода за своєю правовою природою є сумою пенсійної виплати з 01.04.2015 по 12.11.2015, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому вирішення питання виплати заявленої матеріальної шкоди безпосередньо пов"язане із необхідністю вирішення публічно-правового спору, а саме правомірності припинення виплати песії позивачу та бюджетного фінансування проведення виплати за вказаний період.

Підставою ж для задоволення або відмови у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної та в подальшому і моральної шкоди є необхідність у вирішенні питання судом щодо законності дій/рішень суб"єкта владних повноважень щодо припинення виплати пенсії позивачу ОСОБА_1

Відповідно до ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначені положення чинного законодавства України, оскільки спір пов"язаний з вирішенням публічно-правового спору щодо реалізації функцій суб"єктів владних повноважень, суд доходить висновку, що зазначений спір є публічно - правовим і повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч.2 ст. 255 ЦПК України).

Крім того, відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження по даній справі та повернути позивачу сплачений судовий збір у сумі 640,00 грн. відповідно до квитанції №15 від 12.02.2018 року та судовий збір в розмірі 1474,40 відповідно до квитанції №48 від 04.05.2018 року.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 255, 258, 259 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_4 управління пенсійного фонду України в Житомирській області про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Державного казначейства України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 управління пенсійного фонду України в Житомирській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1, що з вказаними позовними вимогами слід звертатися в порядку адміністративного судочинства.

Зобов’язати Управління державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 (шістсот сорок грн. 00 коп.) відповідно до квитанції №15 від 12.02.2018 року та судовий збір в розмірі 1474,40 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири грн. 40 коп.) відповідно до квитанції №48 від 04.05.2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 16.07.2018.

Суддя О. С. Рожкова