Постанова № 75331792, 10.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4188/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Улицького В.З.,

за участю секретаря Бедрій Х.П.

представника апелянта Сахарчук А.А.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Денисюк Р.С., о 13 год 12 хв. у м. Луцьк, повний текст рішення складено 23 квітня 2018 року) у справі № 803/605/18 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 № 0010021307, № 0010191307, № 0010111307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-0010071307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.01.2018 № 0010051307,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 № 0010021307, № 0010191307, №0010111307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-0010071307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.01.2018 № 0010051307,

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що прийняті відповідачем спірні рішення позивач вважає протиправними, оскільки в ході перевірки не встановлено жодних конкретних фактів щодо неправомірного включення до складу витрат сум, пов'язаних з отриманим доходом 2015-2016 років не реалізованих у перевіряємому періоді товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ). На вимогу контролюючого органу до перевірки позивачем було надано усі первинні документи про придбання та реалізацію товару, які підтверджують достовірність даних, зазначених у деклараціях. Щодо висновків відповідача про невідповідність включення до складу валових витрат вартості сум придбаного товару, в день понесених затрат, а не пропорційно реалізації товару з використанням інформації про залишки товару, то податковий орган виходив виключно з орієнтовних, виведених ним самостійно, залишків товару станом на кінець кожного з перевіряємих років, які не можуть бути використані як підстава для включення будь-яких показників

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано: податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 11.01.2018 № 0010021307, № 0010191307, № 0010111307; вимогу Головного управління ДФС України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-0010071307; рішення Головного управління ДФС України у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.01.2018 № 0010051307.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат за 2015-2016 роки на суму 338505,57 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак нарахування контролюючим органом за вказаними порушеннями грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, військового збору, єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за його донарахування є необґрунтованими та безпідставними.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивач зазначає, що при подачі податкових декларацій за 2015 та 2016 рік, ним свідомо занижувалися витрати, які пов`язані з господарською діяльністю. Дані заниження вчинялися з метою декларування позитивного чистого доходу, який є базою нарахування податку з фізичних осіб. Однак, ані під час проведення перевірки, ані в ході судового засідання, позивачем не було надано жодних пояснень та обгрунтованих розрахунків (що відповідали б вимога Податкового кодексу України) відповідно до яких ним вчинялися дії, щодо визначення потрібних йому сум витрат з метою декларування. В той же час контролюючим органом, в ході проведення перевірки були здійсненні усі розрахунки на підставі поданих позивачем первинних документів, окрім того такі розрахунки та пояснення були надані і в ході судового засідання. Більше того, відповідно до встановлених під час проведення перевірки даних щодо отриманого доходу та понесених витрат, вбачається позитивне значення сум отриманого чистого доходу. Таким чином, зверутають увагу суду на той факт, що при визначенні бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, зокрема визначення сум витрат та сум отриманого доходу фізичні особи - підприємці повинні керуватися лише законодавчо встановленими нормами, зокрема Податковим кодексом Украйни, а не на власний розсуд, зручний для себе спосіб визначати метод нарахування, як сум отриманого доходу, так і сум витрат понесених в ході своєї господарської діяльності.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до наказу від 14.08.2017 № 3408, направлення від 27.11.2017 № 3830 ГУ ДФС у Волинській області з 28.11.2017 по 11.12.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.11.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 26.12.2017 №16507/03-20-13-07/2371513544 (а.с. 8-32, т.1), яким встановлено порушення, зокрема

- пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 30107,26 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 15431,10 грн. та за 2016 рік на суму 69824,23 грн.;

- пунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 102874,30 грн. та за 2016 рік на суму 387912,40 грн., в результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 7361,80 грн., а саме: у 2015 році - 1543,11 грн. та у 2016 році - 5818,69 грн.;

- пункту 7.1.2 статті 7, пункту 8.11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок в сумі 119769,18 грн., в тому числі: за 2015 рік - 35687,64 грн., за 2016 рік - 84081,54 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2016 року в сумі 9845,00 грн.;

- пункту 49.1, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 11.01.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0010021307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 106569,17 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 85255,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21313,84 грн. (а.с. 34, т.1);

- №0010191307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 12306,25 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 9845,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2461,25 грн. (а.с. 35, т.1);

- №0010111307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 9202,25 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 7361,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1840,45 грн. (а.с. 36, т.1);

Також винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-0010071301 зі сплати єдиного внеску в сумі 119769,18 грн. та рішення від 11.01.2018 № 0010051307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 15545, 68 грн. (а.с. 37, 38, т.1).

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно пп. 16.1.12 п.1 6.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 38.2 ст. 38 ПК України визначено, що плата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Статтею 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПК України, фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету.

Положеннями п. 176.1 ст. 176 ПК України визначено, що платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Згідно п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

У відповідності до п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями п. 177.4 ст. 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон №2464-VI), платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Надаючи правову оцінку виявленим контролюючим органом порушенням, зазначених в акті перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що в акті перевірки зафіксовано, що згідно даних встановлених в ході проведення перевірки та документів, що підтверджують придбання, реалізацію та використання ТМЦ ФОП ОСОБА_3, виведені залишки на 31.12.2015 на суму 101676, 91 грн. та на 31.12.2016 на суму 236828, 66 грн. (без ПДВ). Тобто, станом на 31.12.2015 та на 31.12.2016 у платника рахується у залишку товар на загальну суму 65160, 40 грн. (без урахування ПДВ), що приймав участь у формування валових витрат у 2015-2016 роках.

Відповідно платником неправомірно віднесено 338505, 57 грн. до складу валових витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом (вартість ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції та інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) 2015-2016 років (101676, 91 грн. за 2015 рік та 236828, 66 грн. за 2016 рік відповідно), оскільки дані ТМЦ не реалізовувалися у перевіряємому періоді.

Згідно висновків контролюючого органу позивачем завищено витрати на загальну суму 338505, 57 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 101676, 91 грн. та за 2016 рік на суму 236828, 66 грн. у зв'язку з віднесенням до складу витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів у 2015 році та у 2016 році ТМЦ, що не реалізовувалися у перевіряємому періоді.

Перевіркою проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2015-2016 роки, що підлягає сплаті до бюджету встановлено, що самозайнятою особою ОСОБА_3 занижено податок з доходів фізичних осіб за 2015-2016 роки на загальну суму 85255, 38 грн., а саме: за 2015 рік на суму 15431, 15 грн. та за 2016 рік на суму 69824, 23 грн.

Так під час проведення перевірки ГУ ДФС у Волинській області вручено ФОП ОСОБА_3 вимогу, в якій просило надати наступні документи: Книгу обліку доходів і витрат за 2014-2016 року; відомості щодо рухомого та нерухомого майна, перелік об'єктів, що використовувалися в господарській діяльності, а саме: складських виробничих та офісних приміщень, земельних ділянок тощо; податкові, видаткові накладні, рахунки фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), акти списання товару; табелі обліку робочого часу, накази прийому на роботу та звільнення, трудові договори, відомості про нарахування та виплату заробітної плати, заяви про надання соціальної пільги, авансові звіти за 2014-2016 роки; структуру валових доходів і витрат (в розрізі статей) за 2014-2016 роки; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненими правочинами, копії завірених установами банків документів, що засвідчують факт оплати товарів (послуг) - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; дебіторсько-кредиторську заборгованість в розрізі контрагентів-постачальників та покупців станом на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015 та 31.12.2016; залишки товарно-матеріальних цінностей в розрізі товару та суми, станом на 01.01.2014, 31.12.2014, 31.12.2015 та 31.12.2016.

Позивачем на вимогу контролюючого органу були надані наступні документи: оригінали банківських виписок за 2014-2016 роки; оригінали видаткових, податкових та прихідних накладних за 2014-2016 роки; оригінали актів виконаних робіт (наданих послуг) за 2014-2016 роки; оборотно-сальдові відомості по 361 та 631 рахунках; копії розрахункових відомостей, табелів обліку робочого часу; копії звітів по єдиному соціальному внеску за 2011-2013 роки по найманих працівниках та звітів по єдиному соціальному внеску за 2011-2013 роки; Книгу обліку доходів і витрат за 2014-2015 роки; копії договорів оренди приміщення, копія технічного паспорта на транспортний засіб, що підтверджується актом від 27.12.2017.

Також позивач листом повідомила податковий орган про те, що не може надати інформацію по залишкам ТМЦ за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 у зв'язку з тим, що внаслідок стихійного лиха (потоп) у м. Луцьку було затоплено перший поверх приміщення ПАТ «Луцькпластмас», де орендувала приміщення позивач, внаслідок чого вийшла з ладу комп'ютерна техніка та інформацію не вдалося відновити, тому склад з 2013 року не ведеться.

Разом з цим, в акті перевірки зазначено, що відповідно до п. 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Тому, враховуючи ненадання підприємцем залишків ТМЦ станом на 31.12.2016, залишки ТМЦ станом на 31.12.2015 та 31.12.2016 в цілях оподаткування становлять 0 грн.

Однак свої висновки про порушення позивачем податкового законодавства, відповідач обґрунтовує невідповідністю включення до складу витрат вартості сум придбання товару, в день понесених затрат, а не пропорційно реалізації товару, з використанням інформації щодо залишків товару станом на кінець кожного з перевіряємих років.

Як слідує з акту перевірки, в порушення пунктів 177.1, 177.4 статті 177 ПК України завищені витрати на загальну суму 338505, 57 грн., в тому числі: за 2015 рік - 101676, 91 грн. та за 2016 рік - 236828, 66 грн. в зв'язку з віднесенням до складу витрат, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом ТМЦ, що не реалізовані в перевіряємому періоді.

Колегія суддів заслухавши представників сторін в судовому засіданні та дослідивши наявні документальні підтвердження вважає, що висновки викладенні в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам враховуючи наступне.

У додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік позивачем задекларовано наступні показники: сума одержаного доходу - 1915655,11 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 1832650,63 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 29505,72 грн. та інші витрати - 36881,48 грн. Задекларована сума чистого оподатковуваного доходу - 16617,28 грн.

При перевірці позивач інформувала відповідача, що і декларації були занижені витрати, які прямо пов`язанні з господарською діяльністю (вартість придбаних ТМЦ) та занижено суму інших витрат (не було включено оренду та послуги банку). Дані заниження, на переконання представника позивача є обгрунтованими, оскільки вчинялися з метою декларування позитивного чистого доходу, який є базою для нарахування податку з доходів фізичних осіб. Якби витрати були включені в повному обсязі, то чистий дохід мав би від'ємне значення.

При цьому, декларування доходів і витрат здійснювалося бухгалтером позивача по методу нарахувань, який передбачає облік доходів і видатків платника податків незалежно від моменту надходження коштів, від моменту оплати товарів (робіт, послуг). При цьому методі доходи і видатки фіксуються з моменту виконання робіт, поставки товарів, надання послуг.

При використанні методу нарахувань облік доходів і видатків ведеться платником податків, виходячи з часу придбання ним права на ці доходи або визнання за ним цих видатків, незалежно від моменту фактичного одержання ним доходів та розрахунків. Якщо платник одержує доходи або здійснює видатки не в грошовій формі, то момент одержання таких доходів або здійснення видатків визначається таким самим способом, як і при визначенні моменту одержання доходів або здійснення видатків у грошовій формі.

Моментом одержання доходу при використанні платником податків методу нарахувань визнається момент, коли платник податку набуває право на одержання доходу, який можна визначити. Платник податків набуває право на одержання доходів, якщо цей дохід підлягає безумовній виплаті платнику податку або якщо він виконав усі свої обов'язки за угодою. Якщо платник податку виконує роботу, надає послугу, то право на одержання доходів визнається набутим у момент закінчення або завершення виконання ним робіт або надання послуг, передбачених угодою, що підтверджується відповідними документами. Отже, моментом одержання доходу визнається момент, коли виконуються всі такі умови: платник податку набув право на одержання цього доходу; величину доходу можна визначити з достатньою точністю.

Моментом здійснення видатків при використанні платником податку методу нарахувань визнається момент, коли можливе однозначне прийняття платником податку фінансового зобов'язання, розмір якого можна встановити, і кожна зі сторін угоди, в якій бере участь платник податку, виконала всі свої зобов'язання за угодою або відповідна сума підлягає безумовній виплаті. Таким чином, моментом здійснення видатків при методі нарахувань визнається момент, коли будуть виконані зазначені умови.

Представником позивача надано пояснення, що в період 2015-2016 роки ФОП ОСОБА_3 не отримувала чистого доходу, тому з метою визначення чистого доходу був застосований метод нарахування податку на доходи фізичних осіб (на основі першої події). ФОП ОСОБА_3 працює із всіма контрагентами з відтермінуванням (спочатку відбувається реалізація товару, а потім - оплата).

На підтвердження вказаного позивачем до матеріалів справи долучено банківські виписки по особовому рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунках 361 та 631 (а.с. 39-134, 135-138, т.1).

Однак, висновки Акту перевірки грунтуються на обов'язковості застосування касового методу визначення доходів і витрат, за яким датою формування оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження компенсації за відвантажені товари, виконані роботи (надані послуги). Тобто в момент відвантаження товару або підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) дохід не виникає. Водночас витрати, безпосередньо пов'язані з такими доходами, підприємець може відобразити тільки після оплати таких витрат та надходження грошових коштів або отримання компенсації в натуральній формі від покупця. Тобто для визнання витрат повинні відбутися обидві ці події.

Разом з цим, суд встановив, що в Акті перевірки перевіряючі наводять дані, які вони вивели на власний розсуд, а саме: сума одержаного доходу 2238491, 73 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції 2004984, 40 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 29505, 72 грн; інші витрати 81989, 30 грн. Відтак, перевіряючі вважають, що сума чистого оподаткованого доходу за 2015 рік має становити 119491, 58 грн.

З метою повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, бухгалтером позивача було проведено перерахунок доходів і витрат за 2015 рік згідно касового методу. В результаті вийшли наступні дані: сума одержаного доходу 2349854, 73 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції 2240 688, 89 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 29505, 72 грн.; інші витрати 87207, 52 грн. Відтак, за цими підрахунками, сума чистого оподаткованого доходу за 2015 рік має становити - 7547, 40 грн., тобто виходить від'ємне значення. (а.с. 51 т. 2)

Аналогічна ситуація і з 2016 роком.

Так у додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік ФОП ОСОБА_3 задекларовано наступні показники: сума одержаного доходу 3619533, 04 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 3385072, 96 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 65284, 49 грн. та інші витрати 126524, 08 грн. Задекларована сума чистого оподатковуваного доходу 42651, 51 грн.

При цьому, відповідач згідно пояснень представника позивача також інформувався про те, що в декларації за 2016 р. було занижено витрати, які прямо пов'язані з господарською діяльністю (вартість придбаних ТМЦ). Якби витрати були включені в повному обсязі, то чистий дохід за 2016 р. також мав би від'ємне значення.

В той же час, в Акті перевірки перевіряючі зазначили дані, які вони вивели на власний розсуд, а саме: сума одержаного доходу 3837759, 39 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції 3156995, 20 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 65284, 49 грн.; інші витрати 180301 ,47 грн. (двічі включена оренда); Відтак, перевіряючі вважають, що сума чистого оподаткованого доходу за 2016 рік має становити 387912, 40 грн.

Так з метою повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, бухгалтером позивача було проведено перерахунок доходів і витрат за 2016 рік згідно касового методу. В результаті виходять наступні дані: сума одержаного доходу 3820199, 34 грн.; вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 3688735, 85 грн.; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату 65284, 49 грн.; інші витрати 126524, 08 грн. Відтак, за цими підрахунками, сума чистого оподаткованого доходу за 2015 рік має становити - 60345,08 грн., тобто також виходить від'ємне значення. (а.с. 52 т.2)

Крім цього як встановив суд першої інстанції з чим погоджується суд, що взаємовідносини позивача з контрагентами-постачальниками та факт виконання зазначених договірних зобов'язань підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунках 361 та 631. (а.с. 39-134, 135-138, т.1, 54-112 т.2)

Згідно змісту первинних документів, суд дійшов висновку, що позивач здійснювала витрати на придбання ТМЦ для використання у провадженні своєї господарської діяльності, а тому вказані господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. При цьому доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Відтак позивач правомірно сформувала витрати за перевірений період по вказаних взаємовідносинах.

За наведених обставин, висновки акту перевірки та доводи відповідача спростовуються доказами, долученими до справи, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки такі дії вчинялися з метою декларування позитивного чистого доходу, який є базою для нарахування податку з доходів фізичних осіб та в разі включення витрат у повному обсязі, чистий дохід позивача мав би від'ємне значення.

Оскільки встановлено відсутність порушень в частині заниження доходів за 2015-2016 роки то вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.01.2018 № Ф-0010071307 на суму 119769, 18 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 11.01.2018 №0010051307 на суму штрафу в розмірі 15545,68 грн також правомірно визнанні судом протиправними та такими, які підлягають скасуванню.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року у справі № 803/113/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга В. З. Улицький Повне судове рішення складено 16 липня 2018 року