Ухвала суду № 75331742, 16.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2265/17

Провадження № 11-кп/779/220/2018

Категорія ч.3 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б. В.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді: Гандзюка В.П.,

суддів: Гриновецького Б.М., Кукурудза Б.І.,

з участю:

секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Марчук О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4 Володимирівни на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не одруженого, громадянина України, раніше судимого

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.389 КК України,

в с т а н о в и в :

Зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених:

ч.2 ст.389 КК України та призначено йому покарання у вигляді – 4 (чотирьох) місяців арешту;

ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді – 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ухвалено призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71, п.п. г) п.1 ч.1 ст.72 КК України до призначеного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі ухвалено частково приєднати ОСОБА_2 невідбуту частину покарання за ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.07.2017 року, згідно якої ОСОБА_2 покарання призначене вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2015 року за ч.3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі - відпрацюванням 200 годин громадських робіт, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає 8 годин громадських робіт та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 21 (двадцять один) день.

Також вказаним вироком задоволено цивільний позов. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 4981 (чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят одну) гривню майнової шкоди завданої злочином, та 30 000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Ухвалено взяти під варту ОСОБА_2 з зали суду.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту взяття ОСОБА_2 під варту, а саме 14.00 год. 23.04.2018 року.

Вирішено питання речових доказів.

Зміст апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що у вироку не відображено показів потерпілої ОСОБА_5, та її думку з приводу призначення йому покарання. Також ОСОБА_2 вказує на порушення його права на захист, оскільки свого захисника, який був призначений з регіонального центру безоплатної вторинної допомоги він побачив тільки під час судових дебатів. Усі попередні судові засідання відбувались без участі його захисника. За таких обставин, будучи юридично необізнаною людиною, та без належної участі захисника в справі, ОСОБА_2 вважає, що суд скористався вказаними обставинами та призначив йому занадто суворе покарання.

Захисник ОСОБА_6, що діє в інтересах ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, не оспорюючи доведеність та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.

Суд належним чином не врахував показання потерпілої ОСОБА_5, яка просила призначити покарання без реального позбавлення волі, позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання, його бажання відшкодувати шкоду потерпілій. Крім того, обвинувачений сприяв встановленню істини у справі, свою вину визнав, щиро розкаявся, та в повній мірі усвідомив суспільну небезпеку вчиненого ним діяння. Захисник вважає, що призначене судом покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, і підлягає пом'якшенню.

З цих підстав вирок суду першої інстанції в частині призначеного судом покарання, захисник ОСОБА_6 просила змінити, та призначити ОСОБА_2 покарання із застосування ст.75 КК України.

Обставини у кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_2 ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.

Кримінальне правопорушення скоєно при наступних обставинах:

вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2015 року, ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки чотири місяці. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.01.2016 року ОСОБА_2 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк призначеного покарання строк його попереднього ув’язнення з 24.04.2015 року по 21.01.2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

21.07.2017 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 було замінено невідбуту частину основного покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким покаранням у вигляді громадських робіт на строк 200 годин.

02.08.2017 року засудженого ОСОБА_2 постановлено на облік в Косівському районному відділенні з питань пробацїї Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацїї Міністерства юстиції.

09.08.2017 року з ОСОБА_2 була проведена індивідуально-профілактична бесіда, в ході якої його було ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт та попереджено про те, що в разі ухилення від відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України, про що ОСОБА_2 заповнено підписку, згідно якої засуджений зобов'язаний додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для нього об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.

Косівським районним відділенням з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, 09.08.2017 року видано направлення сільському голові с. Соколівка Косівського району для відбування ОСОБА_2 покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, починаючи з 10.08.2017 року, з якими ОСОБА_2 ознайомлений.

Розпорядженням голови Соколівської сільської ради за № 18 від 10.08.2017 року, ОСОБА_2 прийнято на громадські роботи з 10.08.2017 року та під підпис його ознайомлено з правилами техніки безпеки, визначено перелік об’єктів та види громадських робіт, складено відповідний графік виходу на роботу засудженого на серпень 2017 року, з яким він письмово ознайомлений.

Однак, із запланованих на серпень 2017 року, 56 годин ОСОБА_2 відпрацював тільки 28 годин.

У подальшому, ОСОБА_2 не з’являвся до Соколівської сільської ради для відпрацювання громадських робіт без поважних причин, що підтверджується табелем виходу на роботу за вересень та жовтень 2017 року, тим самим ухилився від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про необхідність відпрацювання громадських робіт та правові наслідки за ухилення від відбування покарання, не пов'язаного із позбавленням волі, до Соколівської сільської ради для відпрацювання громадських робіт без поважних причин не з'являвся, тим самим ухилився від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

27.10.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090190000394 було внесено відомості, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України та 21.11.2017 обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12017090190000394 було скеровано до Косівського районного суду.

Однак, під час непогашеної судимості ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин: 23.10.2017 року приблизно о 22.00 год., переслідуючи корисливий мотив - таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, перебуваючи в м. Косів по вул. Ярослава Мудрого, Івано-Франківської області, шляхом вільного доступу зайшов на територію господарства ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: м. Косів вул. Ярослава Мудрого, 36, Івано-Франківської області, усвідомлюючи, що домогосподарство належить іншій особі, де, підійшовши до вхідних дверей житлового будинку, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, відважив дерев’яні двері, проник в середину приміщення, звідки таємно викрав речі бувші раніше у використанні, що належали потерпілій, а саме: чотири поливані каструлі ємкістю 3 літри кожна, вартістю 50 гривень кожна, на загальну суму 200 гривень, пляшку горілки ємкістю 0,5 л. марки «Франківська», вартістю 81 гривня.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 підійшов до дверей літньої кухні, що належить потерпілій ОСОБА_5, де відваживши дерев’яні двері проник у середину приміщення звідки таємно викрав два ткані вовняні ліжники вартістю 650 та 750 гривень, і два мішка із небитими грецькими горіхами загальною вагою 70 кілограм, вартістю одного кілограма небитого грецького горіха 60 гривень на загальну суму 4200 гривень.

А із іншого господарського приміщення (гаража), що належить потерпілій ОСОБА_5, ОСОБА_2, пошкодивши навісний замок, проник у середину приміщення звідки таємно викрав садову одноколісну тачку вартістю 500 гривень.

В подальшому, ОСОБА_2 викраденим майном розпорядився на власний розсуд спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 6381 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії 14.11.2017 року близько 23.00 год., ОСОБА_2 переслідуючи корисливий мотив - таємне викрадення чужого майна, вирушив зі свого місця проживання до житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Косів вул. Над Гуком, 35, Івано-Франківської області, власником якого являється ОСОБА_7, де шляхом вільного доступу зайшов на територію господарства, усвідомлюючи, що домогосподарство належить іншій особі, та підійшовши до дверей іншого господарського приміщення (підвалу), пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, проник в середину приміщення підвалу пошкодивши запірну планку, звідки таємно викрав продукти домашньої консервації, а саме: банку білого свинського сала ємкістю 3 літри вартістю 150 гривень, 4 банки паштету із свинського м’яса ємкістю 0,5 літри, вартістю 50 гривень кожна на загальну суму 200 гривень, банку варення ягід ємкістю 0,5 літри вартістю 30 гривень, банку тушонки із свинського м’яса ємкістю 1 літри вартістю 120 гривень.

В подальшому, ОСОБА_2 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 500 гривень.

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції, захисник та обвинувачений доводи апеляційних скарг підтримали, та просили про їх задоволення.

Прокурор доводи апеляційної скарги заперечив, вирок суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а тому просив залишити його без зміни.

Обставини у кримінальному провадженні, встановлені апеляційним судом.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, думку прокурора та обвинуваченого, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються, а також правильність кваліфікації дій жодної і сторін не оскаржуються, то вирок суду, в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Що стосується доводів захисника та обвинуваченого в частині призначеного покарання, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту ст. ст.50, 65 КК України покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно вироку, суд при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, раніше судимий.

Судом першої інстанції також враховано обставини, що пом'якшують покарання, до яких суд відніс визнання вини, сприяння встановленню істини у справі, щире каяття.

Отже, колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області вважає, що суд першої інстанції призначивши покарання, належним чином врахував всі обставини, які впливають на вид і розмір покарання, в тому числі і ті, на які посилається обвинувачений та його захисник в апеляційній скарзі, і призначив покарання у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, і таке покарання є обґрунтованим, законним, достатнім та справедливим.

Посилання апелянта, на те, що було порушено його право на захист, через відсутність адвоката протягом судового розгляду справи, то такі є надуманими, голослівними, та спростовуються встановленими судом обставинами. Так, в засіданні апеляційного суду, і захисник і сам обвинувачений, надали пояснення, про те, що захисник брала участь в судових засіданнях. Крім того, в матеріалах справи є журнали судових засідань, що підтверджує присутність захисника під час судового розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження, колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області вважає, що доводи апеляційних скарг, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4 Володимирівни - залишити без задоволення.

Вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року, щодо ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.389 КК України – залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Б.М. Гриновецький

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк