Рішення № 75331567, 13.07.2018, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/325/18

провадження № 2/0198/178/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., розглянувши в порядку письмового спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення грошових коштів, стягнених за виконавчим написом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення грошових коштів, стягнених за виконавчим написом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.08.2008 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № DNQ1RX12070501, за умовами якого відповідач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 2 430,86 грн.

05.09.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Юр’ївскього районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNQ1RX12070501 від 05.08.2008 року.

24.12.2013 року рішенням Юр’ївскього районного суду Дніпропетровської області з позивача стягнуто на користь банку кредитну заборгованість у сумі 6 931,34 грн.

17.03.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного судового рішення та звернено стягнення на доходи позивача шляхом здійснення щомісячного утримання 20% від суми заробітної плати боржника.

У серпні 2016 року рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 24.12.2013 року було виконано ОСОБА_1 у повному обсязі.

Разом з тим, 12.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 13159, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 24 849,34 грн., що утворилась в результаті неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором № DNQ1RX12070501 від 05.08.2008 року.

Однак, позивач вважає виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_2 таким, що вчинений всупереч вимогам закону, оскільки на думку ОСОБА_1 він повністю сплатив банку заборгованість за кредитним договором, при цьому, під час здійснення відповідної нотаріальної дії приватний нотаріус не перевірив факту наявності чи відсутності між сторонами спору.

Окрім того, на підставі спірного виконавчого напису начальником Юр’ївського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 5585898, в рамках якого звернуто стягнення на заробітну плату позивача та утримано з його доходів 2 216,72 грн.

На підставі викладеного, позивач змушений звернутись до суду та просить визнати виконавчий напис, вчинений 12.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 13159, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 24 849,34 грн. таким, що не підлягає виконанню, а також повернути грошові кошти у сумі 2 216,72 грн., які стягнуто з позивача під час примусового виконання спірного виконавчого напису.

29.05.2018 року справу прийнято до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

Відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи судом повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 27), однак, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відзиву на позов не надав.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_2 про розгляд справи судом повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 28), однак, пояснень щодо позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з’ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є відповідач) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNQ1RX12070501, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 2 430,86 грн. (а.с. 8-10).

12.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 13159, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 24 849,34 грн., що утворилась в результаті неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором за період з 05.08.2008 року по 19.08.2017 року (а.с. 15).

13.02.2018 року начальником Юр’ївського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса № 13159, виданого 12.09.2017 року, винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 14).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ст.ст. 16, 18 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорення. Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат»).

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

За правилами пунктів 3.1. та 3.4. глави 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, можна зробити висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс 17.

З поданих позивачем доказів, які не спростовані відповідачем, виходить, що рішенням Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2013 року у справі № 198/734/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № DNQ1RX12070501, укладеним 05.08.2008 року, яка утворилась внаслідок неповернення боржником кредитних коштів, та яка станом на 05.09.2013 року складала 6 931,34 грн. (а.с. 8-10)

Рішення суду набрало законної сили 10.01.2014 року та знаходилось на примусовому виконанні, під час якого з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто відповідні кошти (а.с. 11-13).

Разом з тим, відповідачем не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису від 12.09.2017 року. А заборгованість позивача, яка значиться у виконавчому написі, не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування.

Оскільки на час вчинення виконавчого напису рішенням суду від 24 грудня 2013 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк», за яким вже стягнуто з ОСОБА_1 кошти за тим же самим кредитом, то необхідно зробити висновок, що заборгованість боржника за кредитним договором № DNQ1RX12070501 не можна вважати безспірною.

На думку суду, в даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог з повернення грошових коштів у сумі 2 216,72 грн., які стягнуто з позивача під час примусового виконання спірного виконавчого напису, суд зазначає таке.

Як закріплено в преамбулі Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

В розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює примусове виконання виконавчих написів відповідно до вимог зазначеного нормативно правового акту та беручи до уваги зміст оскаржуваного виконавчого напису проводить виконавчі дії щодо стягнення коштів в рахунок погашення заборгованості на користь стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк».

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пославшись на факт стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів на підставі спірного виконавчого напису, ОСОБА_1 надав копію постанови ВП № 55585898 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.02.2018 року та довідку з місця роботи від 17.04.2018 року (а.с. 14, 16). Однак, вказані документи безспірно не підтверджують отримання банком-стягувачем коштів за виконавчим написом та власне їх розмір.

Так, в пункті 2 постанови від 13.02.2018 року виконавець постановив проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику після відрахування податків, в розмірі 20 %, тобто 16 % – на сплату заборгованості у розмірі 26 649,34 грн., 2 % – на сплату виконавчого збору у розмірі 2 664,93 грн. та 2 % – на сплату витрат під час проведення виконавчих дій у розмірі 150,00 грн. Утримані з доходів кошти підлягають перераховуванню як стягувачу, так і Юр’ївському РВДВС.

Отже, до повного погашення витрат на сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження одержувачем належних до стягнення коштів визначений не тільки ПАТ КБ «ПриватБанк», а і інша особа.

Натомість довідка з місця роботи позивача не містить навіть відомостей про те, за якою саме постановою з ОСОБА_1 утримано кошти, а також кому та в якому розмірі вони перераховані.

Беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на те, що дії державного виконавця вчинялись на примусове виконання виконавчого напису, який на час здійснення виконавчих дій не було визнано таким, що не підлягає виконанню, а також враховуючи неподання ОСОБА_1 належних та допустимих доказів на підтвердження стягнення з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів в рамках примусового виконання саме виконавчого напису нотаріуса від 12.09.2017 року, підстави для прийняття рішення щодо зобов’язання повернути кошти відсутні.

Зазначене не позбавляє позивача права у встановленому законом порядку звернутися з відповідними вимогами до ПАТ КБ «ПриватБанк» як отримувача коштів за виконавчим написом з вимогами повернути безпідставно отримані грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню пропорційно розміру задоволених вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення грошових коштів, стягнених за виконавчим написом, задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 12.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 13159, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 24 849,34 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Відомості про учасників справи:

- ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса зареєстрованого місця проживання: 51326, Дніпропетровська обл., Юр’ївський район, с. Вербуватівка, вул. Весела, буд. 6, РНОКПП НОМЕР_1);

- Приватне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д);

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (адреса місцезнаходження: 01001, АДРЕСА_1).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13 липня 2018 року.

Суддя: І.О.Гайдар